Справа № 2-2379/11

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 березня 2011 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого          –Юдіна Є.О.,

за участю секретаря  –Ємець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт.Покотилівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні,

в с т а н о в и в:

11 листопада 2010 року до суду з позовною заявою звернулась представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 лютого 2010 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2010 року судом стягнуто з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини –ОСОБА_4.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір’ю –ОСОБА_1

Розпорядженням №4519 від 18.06.2010 року Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації визнала участь ОСОБА_3, у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, надавши йому можливість забирати дитину кожної другої та четвертої суботи і неділі місяця за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Однак, незважаючи на зазначене розпорядження відповідач перешкоджає позивачу у спілкуванні та вихованні їхньої дитини, а саме: забирає доньку з дитячого садка (ясла-садок №1 у м.Мерефа) в той час, коли дитина повинна знаходитись в закладі; періодично не приводить дитину до дитячого садка, чим порушує процес її виховання в дошкільному навчальному закладі; відповідач забирає дитину у матері в призначений розпорядженням час, а повертає з порушенням умов даного розпорядження.

ОСОБА_4 повертається від батька завжди роздратована, налаштована проти матері, на питання як проводила час з батьком не відповідає. На даний час психічний стан дитини не врівноважений, вона часто вередує та плаче. Дитина вимушена проживати одночасно в декількох місцях, що не припустимо для її віку.

ОСОБА_3 не бере до уваги інтереси дитини та її малолітній вік, а, насамперед, своєю поведінкою хоче дошкулити своїй колишній дружині.

До того ж, неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода позивачу.

Представник позивача просить: зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та виховані дитини –ОСОБА_4; визначити участь ОСОБА_3, у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, надавши йому можливість забирати дитину кожної другої та четвертої суботи і неділі місяця за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; відшкодувати за рахунок ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану їй моральну шкоду у сумі 1700 грн. та документально підтверджені судові витрати.  

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали свої позовні вимоги.

Відповідач про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, в зв’язку з чим суд визнає неявку відповідача в судове засідання неповажною.

Представник Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації ОСОБА_5 не заперечувала проти задоволення позовних вимог.  

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно положень ст.224 ЦПК України.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу і дослідивши надані суду докази, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково.   

Як встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 14 лютого 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 лютого 2010 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_3 (до шлюбу –Гаммер) ОСОБА_6 розірваний (а.с.7,8).

Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка після розірвання шлюбу залишилась постійно мешкати з матір’ю ОСОБА_1 (а.с.90,21).

Відповідно до ст.158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та  спілкуванні  з  нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

29 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до голови опікунської ради для розгляду питання про визначення участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).    

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області за №4519 від 18.06.2010 року, визначили участь ОСОБА_3 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, надавши йому можливість забирати дитину кожної другої та четвертої суботи і неділі місяця за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

Сторони були попереджені про судову відповідальність щодо невиконання рішення та підбурювання дитини проти кожної із сторін.   

Відповідно до  п.2 ст. 19 СК України  рішення органа опіки і піклування  є обов'язковим.

Але ОСОБА_3 не виконує зазначене розпорядження державної адміністрації Харківської області, а саме: забирає доньку з дитячого садка (ясла-садок №1 у м.Мерефа) в той час, коли дитина повинна знаходитись в закладі; періодично не приводить дитину до дитячого садка, чим порушує процес її виховання в дошкільному навчальному закладі; відповідач забирає дитину у матері в призначений розпорядженням час, а повертає з порушенням умов розпорядження, що підтверджується актами комісій і довідками з дитячого закладу

(а.с.11,12,13,14,16,18,22,23,24,25,26,27,28,29,30,40,81,82,83,85).

Постійні порушення з боку відповідача зазначеного розпорядження за №4519 примусило позивача звернутись до суду.

Мати дитини ОСОБА_4 не проти спілкування батька з дочкою, але в рамках домовленостей спілкування з дитиною.

На підставі вимог ст.159 СК України, під  час  вирішення  спору  щодо  участі  одного  з батьків у вихованні  дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх  обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік  дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення,  в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання  ним  алкогольними  напоями або наркотичними засобами.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі розрахунку заборгованості по стягненню аліментів наданого Відділом державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 01.12.2010 року, за боржником ОСОБА_3 у зв’язку з невиконанням зазначеного рішення суду від 08 липня 2010 року виникла заборгованість за період з 21.10.2009 року по 30.11.2010 року у розмірі 5814,93 грн. 93 коп.(а.с.6,57).

Тобто, відповідач належним чином не виконує своїх батьківських обов’язків по відношенню до ОСОБА_4 і не може в повній мірі брати участь у її вихованні.      

Згідно з ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.2, 3 ч.2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у сумі 1700 грн., посилаючись на те, що у зв’язку з протиправною діяльністю відповідача у позивача змінився уклад життя, вона постійно знаходиться в емоційному та психологічному напруженні.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, у зв’язку з відсутністю доказів які підтверджують данні факти /ст.60 ЦПК України/.

Також суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо зобов’язання ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини –ОСОБА_4.

Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.    

Тобто, суд в майбутньому не може захистити право ОСОБА_1 на спілкування та виховання дитини у зв’язку з тим, що воно ще не порушене.

Також позивач не надала доказів, що під час /момент/ звернення з позовом до суду відповідач перешкоджав позивачу у спілкуванні та виховані дитини – ОСОБА_4.

Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, частин 7,8 ст.7 СК, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Тобто, визначаючи участь ОСОБА_3, у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, надавши йому можливість забирати дитину кожної другої та четвертої суботи і неділі місяця за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, суд виходить з якнайкращого інтересу малолітньої дитини ОСОБА_4.

Судові витрати, суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 19, 141, 150, 157, 158, 159 СК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, частин 7,8 ст.7 СК України, суд -   

в и р і ш и в:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визначити участь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, надавши йому можливість забирати дитину кожної другої та четвертої суботи і неділі місяця за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.  

Стягнути з ОСОБА_3 (Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Островерхівська, буд.21) на користь ОСОБА_1 (Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Шевченко, буд.42) витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 (двадцять сім) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в триденний строк.      

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк із дня проголошення рішення.

Суддя: