Справа № 2 -  66/11

                                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

3 березня 2011 року                                                                                                         Драбівський районний суд                      

                                                                                                                                                  Черкаської області

в складі:

головуючого –                         Задорожнього В.П.,

при секретарі –                        Бубир В.М.,

з участю представників

позивача                                   ОСОБА_1,

відповідачів                             ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Драбів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, визнання частково недійсним заповіту, визнання права на обов»язкову частку у спадщині, -                                               

                                                                     В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з позовом до суду, в якому просила винести рішення, яким усунути відповідачів від права на спадкування майна після смерті ОСОБА_6.

           24 червня 2010 року позивач доповнила та уточнила вимоги до позовної заяви, просила суд винести рішення, яким усунути відповідачів від права на спадкування майна після смерті ОСОБА_6, визнати що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали однією сім»єю, в громадянському шлюбі, скасувати заповіт, укладений 25.03.2008 року ОСОБА_6 на належну йому частину квартири № 25, що знаходиться в будинку № 6-а по вул.А.Бучми в місті києві, його дочці, ОСОБА_5, - частково, а саме в частині Ѕ частки належної ОСОБА_6 частини квартири, визнати за ОСОБА_3 право власності на обов»язкову частку у спадщині, в розмірі Ѕ частки належної ОСОБА_6 квартири № 25, що знаходиться в будинку № 6-а по вулиці А.Бучми в місті Києві.            

          В судовому засіданні 18 січня 2011 року позивач та її представник позовні вимоги уточнили. Просили суд залишити без розгляду позовну вимогу про факт проживання однією сім»єю ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про що судом було винесено відповідну ухвалу в судовому засіданні про залишення вказаної вимоги без розгляду. Замість вимоги про скасування заповіту, укладеного 25.03.2008 року ОСОБА_6, просили визнати недійсним вказаний заповіт частково, а саме в частині Ѕ частки, належної ОСОБА_6 частини квартири. Решту вимог залишили без змін, підтримали та просили задоволити.

         Позивач ОСОБА_3 пояснила суду, що її чоловік ОСОБА_6 помер 10 квітня 2009 року і після його смерті відкрилась спадщина на будинок в с.Безбородьки Драбівського району, автомобіль «Хюндай Акцент»та 1/3 частини квартири № 25 в м.Київ бдинку № 6-а по вул.А.Бучми. Своїм дочкам –відповідачам по справі він перед смертю виділив частину квартири та автомобіль ОСОБА_7, а їй – автомобіль Хюндай Акцент та будинок в с.Безбородьки Драбівського району Черкаської області. Дочки з ним погодились, але потім почали судові спори. Тому вони  повинні бути усунені від спадщини. З 2005 року чоловік хворів на онкозахворювання. Незважаючи на тяжкий стан здоров»я батька в останні роки вони не приділяли йому уваги, не допомагали, відвідали тільки перед смертю, але на кладовищі навіть не прийшли попрощатись. Чоловік нічого ніколи в дочок не просив. Не просила допомоги і вона, так як доглядала за ним сама. Згідно заповіту, укладеному 25.03.2008 року, ОСОБА_6 заповів належну йому частину квартири АДРЕСА_1 дочці ОСОБА_5 Проте, відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України вона, як непрацездатна особа має право на обов»язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

          Відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з»явились. Представник відповідачів ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що підстави для задоволення позову в частині усунення від права на спадкування відсутні, так як суду не надано доказів, які б підтверджували безпорадний стан ОСОБА_6 Не потребував він і допомоги, так як мав досить пристойну пенсію, натомість дочки таких доходів не мали. Сама позивач піклувалась про ОСОБА_6, тому допомоги він не потребував. Щодо інших позовних вимог, вважає, що підстав для задоволення позову немає, оскільки даних про належність йому частини квартири АДРЕСА_1 немає.

           Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

           Із копії матеріалів спадкової справи № 701/09 Десятої Київської держаної нотаріальної контори встановлено  наступне. Відповідно свідоцтва про смерть від 10 квітня 2009 року ОСОБА_6 помер 10 квітня 2009 року. Після його смерті відкрилась спадщина. Заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори подали дочки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_3. Таким чином вказані особи прийняли спадщину шляхом подачі заяв до нотаріальної контори у встановлені законом строки.

             Відповідно ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде  встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

            Лише за вказаних умов суду надано право усунути особу від права на спадкування за законом.

            В судовому засіданні встановлено, що відповідачі по справі не надавали допомоги тяжко хворому батьку. Проте, сам по собі факт ненадання допомоги батьку відповідачами не свідчить про їх ухилення від виконання обов»язків по його утриманню та догляду, оскільки з пояснень позивача ОСОБА_3 ні вона, ні ОСОБА_6 із такими проханнями до відповідачів не звертались, вона все робила сама.

            Таким чином, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт відмови відповідачів від надання допомоги батьку в останні роки перед смертю, коли його стан суттєво погіршився. Проте, як встановлено із досліджених доказів, ОСОБА_6 не перебував в безпорадному стані.  

             Із дослідженої в судовому засіданні копії медичної картки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що 06.08.2008 року після проведеного лікування його стан був задовільний, він після лікування мав покращення стану. 25.03.2008 року він самостійно уклав заповіт, прочитав його текст і самостійно підписав.

             Крім того, з пояснень позивача ОСОБА_3 встановлено що за її підтримки та догляду та з врахуванням отримуваної пенсії, додаткової підтримки та стороннього догляду ОСОБА_6 не потребував. Відповідно довідки Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м.Києва, ОСОБА_6 з січня 2008 року до квітня 2009 року отримав 53902 грн. пенсії.

            Згідно заповіту від 25 березня 2008 року ОСОБА_6 заповів відповідачу ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 належну йому частину квартири АДРЕСА_2.

             Суд вважає, що правові підстави визнавати вказаний заповіт частково недійсним відсутні. Частиною 2 ст.1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої сторони суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таких обставин по справі не встановлено. Інших підстав недійсності заповіту законом не передбачено.

            Тому за змістом ч.1 ст.1241 ЦК України, існування заповіту не є перешкодою для успадкування обов»язкової частки.

            Відповідно ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка).

           Згідно ч.1 ст.1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов»язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов»язки, які можуть належати йому в майбутньому.  

           Із довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна від 07.07.2010 року встановлено, що станом на 01.07.2010 року квартира АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 21.08.1997 року. Як встановлено з копії договору купівлі-продажу нерухомості від 21 серпня 1997 року, ОСОБА_8 придбала квартиру АДРЕСА_3. загальною площею 58 кв.м. на Київській універсальній біржі.

            З наданої суду копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 05 травня 2006 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розірвано 05 травня 2006 року. Таким чином судом встановлено, що оспорювана квартира придбана під час першого шлюбу  ОСОБА_6 з ОСОБА_8

           Відповідно ст.22 КпШС України, який діяв на момент придбання вказаного майна, і підлягає застосуванню,  майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

           Відповідно ч.1 ст.60 СК України, яка діяла на момент розірвання шлюбу, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

            Доказів, які б свідчили про інше, суду не надано, строк позовної давності стосовно вимог про поділ спільного майна подружжя чи виділ частки був перерваний смертю ОСОБА_6, тому права на частку у спільній сумісній власності подружжя він не втратив.

            Таким чином в склад спадщини повинна включатись і частка у спільній сумісній власності на квартиру, яка по праву належала покійному ОСОБА_6

            В судовому засіданні встановлено, що позивач була на момент відкриття спадщини і тепер є пенсіонеркою, тобто непрацездатною особою, що підтверджується дослідженим судом пенсійним посвідченням серії АГ № 095904, яке видане 17 червня 2004 року. Із наданих суду свідоцтва про укладення шлюбу від 15 травня 2008 року та матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач є дружиною ОСОБА_6, а тому є спадкоємцем по закону після смерті останнього.

             На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57 ч.2, 88, 208,209,210,212,214,215 ЦПК України, с у д,-

                                                              в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовлити частково.

             Визнати за ОСОБА_3 право власності на обов»язкову частку у спадщині в розмірі Ѕ (однієї другої) частки, належної ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру № 25, що знаходиться в будинку № 6-а по вулиці А.Бучми в м.Києві.

              В решті позовних вимог відмовити.

  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів до апеляційного суду Черкаської області через Драбівський районний суд з дня його проголошення.

                Головуючий: