Головуючий по 1-й інстанції: Грица Ю.І. Справа № 22-а-892/07 Господарський суд Івано-Франківської області ряд.ст.зв. № 37
№ А-14/140-6/119
Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Пліша М.А., Любашевського В.П.
при секретарі Гідей К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області та арбітражного керуючого ОСОБА_1на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2007 року по справі № А-14/140-6/119 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімторг” до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача представник Відкритого акціонерного товариства “Калушхімремонт” арбітражний керуючий ОСОБА_1, Відкрите акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області №1007 від 04 листопада 2003 року, -
в с т а н о в и л а:
06 квітня 2007 року Господарським судом Івано-Франківської області прийнято постанову по справі № А-14/140-6/119 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімторг” до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача представник Відкритого акціонерного товариства “Калушхімремонт” арбітражний керуючий ОСОБА_1, Відкрите акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”, про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області № 1007 від 04 листопада 2003 року, якою позов задоволено. В прийнятій постанові суд мотивував своє рішення тим, що виконавчий орган відповідача, передаючи позивачу у приватну власність спірне нерухоме майно, вийшов за межі своєї компетенції, чим порушив право власності позивача на спірне нерухоме майно, яке, на його думку, належить йому на праві власності в силу наявних актів прийому-передачі майна та відповідно до рішень загальних зборів суб'єкту господарювання, який йому таке майно передав.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржили відповідач - Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області та представник третьої особи на стороні відповідача, що залучений до участі в справі на стадії апеляційного розгляду - Павликівський Б.М., та до апеляційної скарги приєдналась третя особа ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, які в поданих апеляційних скаргах покликаються на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм як процесуального, так і матеріального права, без повного з'ясування всіх обставин справи, в зв'язку з чим просять постанову скасувати та направити її на новий судовий розгляд.
Як на доводи в своїх апеляційних скаргах покликаються на те, що приймаючи спірне рішення виконавчий комітет відповідача діяв виключно до наданої компетенції та у спосіб, передбачений законом, що не врахував суд першої інстанції. Судом не з'ясовано конкретно, яке саме майно передавалось згідно оскаржуваного рішення у власність, та не взято до уваги, що майно, про яке йде мова в позовній заяві, є зовсім іншим ніж те, на яке оформлено право власності. Крім того, до участі в справі не було залучено судом першої інстанції в якості третьої особи представника ВАТ “Калушхімремонт” арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Представник відповідача та представник третьої особи, що приєдналась до апеляційної скарги - в судовому засіданні підтримали доводи апеляційних скарг, просять їх задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст. 196 КАС України такий проведено за його відсутності з врахуванням поданих ним письмових заперечень, де зазначено, що постанова ухвалена з дотриманням норм як процесуального, так матеріального права, і підстав до її скасування не має.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи на підтримання апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю, з наступних підстав.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що поданий на розгляд спір підсудний адміністративним судам.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач - ТзОВ “Нафтохімторг” звернувся з позовом до відповідача, в якому ним фактично оскаржувались дії відповідача щодо визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за суб'єктом господарювання ВАТ “Калушхімремонт”, що був в користуванні іншого суб'єкту господарювання ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”, та останнім передано позивачу у власність згідно рішення загальних зборів та актів прийому-передачі майна, та вважає, що такі дії відповідача порушують право власності позивача, що є порушенням норм, встановлених ст.ст. 48, 56, 57 Закону України “Про власність”.
Суд першої інстанції в постанові встановив, що позивачеві на праві повного господарського відання належить спірне нерухоме майно, а саме частина будинку поАДРЕСА_1 та будівля матеріального складу, що передано згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” до статутного фонду позивача ТзОВ “Нафтохімторг” згідно актів прийому-передачі від 30.07.1999 р. та 12.11.1999 р. (а.с. 10-19). Також судом встановлено, що спір виник з приводу здійснення права власності на спірне нерухоме майно, на що він звертав увагу в мотивувальній частині постанови, зокрема вказав, що на спірне нерухоме майно видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.12.2003 року, і яке згідно такого є власністю ВАТ “Калушхімремонт” (а.с. 7).
Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин та обставин,встановлених судом першої інстанції, слід зробити висновок, що в даному випадку наявний спір про право цивільне, яке підлягає захисту, як про це зазначено позивачем, на підставі норм ЦК України та ГК України. Однак, незважаючи на це, 6.04.2007 року судом першої інстанції ухвалено по даній справі постанову в порядку адміністративного судочинства, з чого слід зробити висновок, що суд вважав дану справу адміністративною і при її вирішені керувався нормами КАС України, що регулюють вирішення справ адміністративної юрисдикції.
Колегія суддів, як зазначено вище, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх неправильними.
Так, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що компетенція Господарського суду Івано-Франківської області як адміністративного суду не поширюється на даний спір, що виник з цивільно-правових відносин, пов'язаних з правом власності на нерухоме майно та його реалізацією, який не є публічно-правовим.
Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було допущено ряд порушень норм процесуального права, зокрема не було залучено, не зважаючи на заявлене клопотання, до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача власника спірного нерухомого майна - ВАТ “Калушхімремонт”, з врахуванням розпочатої процедури банкрутства - арбітражного керуючого - ОСОБА_1.
Суд першої інстанції не повно з'ясував та дослідив обставини справи: 1) не витребував та не дав належної оцінки самому оспорюваному рішенню суб'єкту владних повноважень - рішенню виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області від 04.11.2003 року № 1007, яке в матеріалах справи відсутнє взагалі; 2) не витребував та не дослідив Статут позивача - ТзОВ “Нафтохімторг”; 3) не витребував та не дослідив рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” від 26.03.1999 року про передачу у статутний фонд спірного майна.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгдяу даної адміністративної справи та прийняття постанови не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова підлягає скасуванню, провадження у даній справі закриттю, подані апеляційні скарги частковому задоволенню.
Поряд з цим, позивач ТзОВ “Нафтохімторг” вправі звернутись до суду для вирішення даної справи в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області та арбітражного керуючого ОСОБА_1- задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2007 року по справі № А-14/140-6/119 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімторг” до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача представник Відкритого акціонерного товариства “Калушхімремонт” арбітражний керуючий ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області № 1007 від 04 листопада 2003 року - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.А.Пліш
В.П.Любашевський