Головуючий у I інстанції: Бірук В.О. Справа № 22-а-1148/07
Радивилівський районний суд Рівненської області ряд. стат. звіту № 36
Суддя-доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів - Пліша М.А., Кушнерика М.П.
при секретарі - Федаш О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 29 березня 2007 року у справі за його позовом до територіальної державної інспекції праці у Рівненській області про визнання нечинною постанови про накладення адміністративного стягнення, -
в с т а н о в и л а :
15 січня 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинною постанову державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Рівненській області Морозюк О.А. № 17-18-19/11 від 20.10.2006 р. про його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186-6 КпАП України, та накладення на нього штрафу в розмірі 204 грн.
Оскаржуваною постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 29 березня 2007 року у задоволенні вказаного позову відмовлено з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю задоволити його позовні вимоги до територіальної державної інспекції праці у Рівненській області, покликаючись на її необґрунтованність та порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідач у справі не наполягав на застосуванні строку давності за його адміністративним позовом, а тому відмову у задоволенні позовної заяви з цих підстав вважає безпідставною. Просить вирішити даний публічно-правовий спір по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає її безпідставною, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися і суд відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України розглядає справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1., суд виходив з того, що позивач пропустив встановлений ст. 289 КпАП України 10-денний строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та питання про його поновлення не ставить.
Поряд з цим, судом першої інстанції не враховано вимог ч.2 ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративна справа розглядається і вирішується у визначеному Кодексом порядку, якщо суд визнає причину пропуску звернення до суду поважною.
Змістовний аналіз ст.ст. 99, 100 КАС України дає підстави стверджувати, що законодавець не пов'язує можливість поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, на відміну від поновлення або ж продовження процесуального строку, із обов'язком позивача клопотати перед судом про його поновлення, а встановлення причин пропуску такого строку, у випадку, якщо воно має місце, та їх вивчення на предмет поважності є завданням самого суду.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, дійшовши висновку про пропуск позивачем ОСОБА_1. строку звернення до суду, питання про причини такого пропуску не дослідив та їх неповажності не вмотивував.
Крім того, при вирішенні спору та прийнятті рішення у даній справі судом першої інстанції не враховано і те, що одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративній справі згідно ст. 7 КАС України є офіційне з'ясування всіх обставин справи. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи (ч.4 ст. 11). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.3 ст. 159).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1. з формальних підстав та необгрунтовано, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Покликання апелянта на те, що відповідач у справі не наполягав на застосуванні строку давності та відсутність, у зв'язку з цим, причин для його застосування судом, суперечить дійсним обставинам справи та до уваги не приймається.
Досліджуючи причини пропуску позивачем у справі строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1. постанову територіальної державної інспекції праці у Рівненській області про його притягнення до адміністративної відповідальності було оскаржено у прокуратуру Радивилівського району Рівненської області, відповідь з якої про відмову у задоволенні його скарги отримано ним 23 грудня 2007 року, з якого і слід обчислювати 10-денний строк звернення позивача до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
При цьому необхідно врахувати, що згідно розпорядження КМ України № 612-р від 12 грудня 2006 року “Про перенесення робочих днів у 2007 році” з метою створення сприятливих умов для святкування Нового року та Різдва Христового святкові та неробочі дні в Україні були з 01 до 08 січня включно.
Позивач ОСОБА_1. із даним адміністративним позовом звернувся до Радивилівського районного суду Рівненської області 15 січня 2007 року, пропустивши таким чином встановлений законом строк звернення до суду.
Однак, виходячи із принципів судочинства в Україні та конституційного права особи на судовий захист, враховуючи незначний пропуск позивачем у справі строку його звернення до адміністративного суду, колегія суддів приходить до переконання про необхідність розгляду і вирішення даного публічно-правового спору по суті.
Відповідно до п.6 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України № 50 від 18 січня 2003 року, посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають право, зокрема, ознайомлюватися з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, необхідних для виконання їх повноважень, вимагати від роботодавців або працівників необхідні пояснення, а також у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про такі правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством.
Статтею 188-6 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1. як голова СФГ “Зоря” повторно не виконав вимог територіальної державної інспекції праці у Рівненській області про надання необхідних для проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю документів (лист-повідомлення № ІП01-147 від 11.10.2006 р., а.с. 13), за що постановою державного інспектора праці Морозюк О.А. № 17-18-19/11 від 20.10.2006 р. (а.с. 9) був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно ст. 188-6 КпАП України та оштрафований на 204 грн. у дохід держави.
Вказані вимоги територіальної державної інспекції праці у Рівненській області відповідають завданням і повноваженням Держнаглядпраці як контролюючого органу державної влади з питань додержання законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та, на думку колегії, були правомірними.
Позивач ОСОБА_1. безпідставно не виконав законних вимог державного інспектора праці, у визначений час не представив необхідних для проведення перевірки документів, а, отже, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-6 КпАП України. Його покликання на недотримання при винесенні оскаржуваної постанови ст. 268 КпАП України не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки у вже згаданому листі-повідомленні територіальної державної інспекції праці у Рівненській області № ІП01-147 від 11.10.2006 р. його було попереджено про наслідки невиконання вимог інспектора праці та вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, що слід вважати належним сповіщенням про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення згідно вимог ст. 268 КпАП України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач у справі, притягнувши ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КпАП України, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і чинними законами України, тобто правомірно, а тому заявлений позивачем адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, п.1, 4 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від 29 березня 2007 року у справі за його позовом до територіальної державної інспекції праці у Рівненській області про визнання нечинною постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.Я.Олендер
Судді М.П.Кушнерик
М.А.Пліш