Головуючий у I інстанції: Леміш О.М. Справа № 22-а-1190/07
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ряд. стат. звіту № 42
№ 2-а-530/07
Суддя-доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів - Кушнерика М.П., Пліша М.А.
при секретарі - Федаш О.Л.
з участю адвоката позивача - ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Ірлявської сільської ради про стягнення заробітної плати та суми заробітку за час затримки розрахунку, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Ірлявської сільської ради заборгованість з виплати заробітної плати за період з 15.04.2006 р. до 14.10.2006 р. в сумі 7615,47 грн. та 5343,64 грн. відшкодування за весь час затримки розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, а всього 13359,11 грн. У ході судового розгляду справи ОСОБА_1. уточнила позовні вимоги. З врахуванням виплаченої їй центром зайнятості допомоги по безробіттю просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9790 грн., з яких 5355,38 грн. заробітної плати, 3935 грн. суми заробітку за час затримки розрахунку та 500 грн. витрат на правову допомогу.
Оскаржуваною постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2007 року вказаний позов задоволено повністю.
У поданій апеляційній скарзі Ірлявська сільська рада просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального, порушення норм процесуального права, а також неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачка після закінчення своїх повноважень на виборній посаді секретаря Ірлявської сільської ради за попереднім місцем праці безпідставно не працевлаштувалася і довідки про неможливість надання їй такої роботи не представила. Вважає, що судом помилково застосовано ст. 117 КЗпП України до спірних компенсаційних виплат, передбачених Законом України “Про статус депутатів місцевих рад”. Просить також врахувати, що ОСОБА_1. скористалася своїм правом на одержання допомоги по безробіттю як альтернативної форми державних гарантій.
Позивачка у судове засідання на виклик суду не з'явилася і суд відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України розглядає справу у її відсутності. З поданих письмових заперечень вбачається, що апеляційну скаргу Ірлявської сільської ради вона вважає безпідставною, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
У судовому засіданні адвокат позивачки ОСОБА_2. вимоги за апеляційною скаргою заперечив та просить відмовити у їх задоволенні. Ствердив, що до обрання на виборну посаду секретаря Ірлявської сільської ради ОСОБА_1. на постійній основі працювала спеціалістом Середнянської сільської ради. Коли вона туди звернулася, їй в усному порядку повідомили, що відповідна посада на даний час скорочена, однак, письмову довідку про це видавати відмовилися. Належних доказів на підтвердження вказаних обставин надати суду не може.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися і суд відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України розглядає справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд виходив з того, що останній, після закінчення повноважень на виборній посаді секретаря Ірлявської сільської ради, не була надана попередня або інша рівноцінна робота, а тому в силу ст. 118 КЗпП України та ч.2 ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” за нею впродовж шести місяців зберігається середня заробітна плата, яку вона одержувала на виборній посаді. Крім того, у зв'язку з безпідставною невиплатою відповідачем належних ОСОБА_1. сум, згідно ст. 117 КЗпП України вона має право на відшкодування в розмірі середнього заробітку за весь час неправомірної затримки.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, ґрунтуються на неповному з'ясуванні судом обставин, які мають істотне значення для справи, та невірному застосуванні норм матеріального права, а тому не можуть прийматися до уваги і вважатися правильними.
Дійсно, відповідно до вимог ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади, надається після закінчення їх повноважень за такою посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Норма аналогічно змісту передбачена також і абзацом 1 ч.2 ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”.
Згідно із абзацом 2 ч.2 ст. 33 вказаного Закону у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Таким чином, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому необхідною умовою реалізації зазначеного права слід вважати подання колишнім депутатом до відповідної місцевої ради документів, що підтверджують його попереднє місце праці, а також неможливість його працевлаштування на підприємстві, в установі чи організації, де він працював до обрання, або ж рівноцінній роботі (посаді).
Однак, судом першої інстанції невірно застосовано вищевказані норми закону до публічно-правового спору, що виник між сторонами, не взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_1. не було дотримано порядку виплати, передбаченої ч.2 ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, компенсації, належних документів для цього Ірлявській сільській раді представлено не було та відповідне питання впродовж шестимісячного строку з дня її звільнення нею не порушувалося, що виключає твердження позивачки про неправомірність дії чи бездіяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Крім того, оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. судом першої інстанції прийняте на підставі ряду недоведених обставин, які мають істотне значення для справи та її правильного вирішення. Так, судом не встановлено, чи дійсно ОСОБА_1. працювала на постійній основі до її обрання на виборну посаду секретарем Ірлявської сільської ради, на якій саме роботі і чи була вона звільнена з цієї роботи у зв'язку з її обранням депутатом місцевої ради. Відповідні докази у матеріалах справи відсутні та стороною позивача як у ході судового розгляду, так і під час апеляційного провадження надані не були. При цьому судом першої інстанції взято до уваги виключно усні пояснення ОСОБА_1. з цього приводу, без їх належного підтвердження та перевірки.
У порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України позивачкою також не доведено факту подання нею до Ірлявської сільської ради документів на підтвердження її попереднього місця праці, а також неможливості працевлаштування на попередній роботі як обов'язкової умови для реалізації передбаченої ст. 33 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” гарантії, а також доказів того, що відповідач у справі за таких обставин відмовив їй у призначенні та виплаті спірної компенсації. Крім того, необхідно зазначити, що названі документи не були представлені ОСОБА_1. також і суду першої інстанції, який дану обставину залишив поза увагою, хоча її слід вважати однією з першочергових при вирішенні спору у даній справі.
Покликання позивачки на те, що Середнянською сільською радою, де, з її слів, вона працювала до обрання на посаду секретаря Ірлявської сільської ради, їй було відмовлено у працевлаштуванні з підстав скорочення раніше займаної нею посади, так само як і у видачі письмової довідки про це, належними доказами у справі не підтвердженні, колегією суддів вважаються недоведеними, а тому до уваги не приймаються.
Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вимог ст. 117 КЗпП України є помилковим, оскільки її положення встановлюють відповідальність за невиплату з вини власника чи уповноваженого ним органу сум, які належать працівникові від підприємства, установи чи організації при його звільненні з роботи, та не можуть поширюватися на виплати, передбачені ч.2 ст. 33 “Про статус депутатів місцевих рад”.
В іншій частині доводи апеляційної скарги на законність прийнятого судом рішення не впливають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для визнання оскаржуваної бездіяльності Ірлявської сільської ради неправомірною, а, отже, і підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1. суми спірної компенсації. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, п.п.1, 2, 4 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Ірлявської сільської ради про стягнення заробітної плати та суми заробітку за час затримки розрахунку скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.Я.Олендер
Судді М.П.Кушнерик
М.А.Пліш