Справа № 22 ц -1311/2006 р.  Головуючий у 1-й інстанції Костюченко Г.С.

Категорія 33                           Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

16 серпня 2006 року                                                             м. Миколаїв  .

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                Славгородської Н.П.,

суддів:                                                            Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.

при секретарі судового засідання                Гапєєвій Т.В.,

за участю:

позивача                                                        ОСОБА_1,

його представників                                       ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача                                                     ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні   цивільну справу

за   апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2006 року

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодуванні моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Він зазначав, що є власником будинку НОМЕР_1 АДРЕСА_1, під будування якого рішенням Миколаївського міськвиконкому від 15 травня 1970 року була виділена земельна ділянка площею 400 кв. м., залишивши в користуванні земельну ділянку 553 кв.м. Відповідач є власником сусіднього будинку НОМЕР_2.

З моменту виділення земельних ділянок власникам вказаних будинків, межа між ділянками проходила на відстані від літньої кухні під літ. Б домоволодіння НОМЕР_1. Відповідно до цього і була розташована огорожа, що поділяла ділянки.

Відповідач в квітні 2001 року самоправно переніс границю огорожі на межу, яка проходить по стіні кухні, чим перешкоджає проходити до господарчих споруд, розташованих з внутрішньої сторони будинку НОМЕР_1.

Посилаючись на викладене, позивач просив усунути перешкоди в користуванні його ділянкою, зобов'язавши встановити межу, яка існувала до перенесення огорожі.

У лютому 2006 року позивач подав додаткову позовну заяву. Він просив зобов'язати відповідача знести самочинно збудовані огорожу, сарай і навіс під літ. літ.Г і Е, які розташовані на території домоволодіння НОМЕР_2, а також стягнути 3 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2006 року позов задоволено частково. Відповідача зобов'язано знести самочинно побудовану огорожу та відновити межу між ділянками домоволодінь НОМЕР_2 та НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 згідно висновків судово - технічної експертизи № 3 від 22 грудня 2005 року з проходом з тильної частини двору шириною не менш 1 м. від глухої стіни літньої кухні літ. Б будинку НОМЕР_1. В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зносу сараю та навісу   відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати, а справу повернути на новий розгляд. На думку апелянта, рішення ухвалено з порушенням вимог матеріального і процесуального права. Зокрема, судом неправильно вирішено спір відносно усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позивач і його представники вважають, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має та просять залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарних справ НОМЕР_3 домоволодіння НОМЕР_2 та НОМЕР_4 домоволодіння НОМЕР_1 колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, з додатків до висновків спеціаліста (а.с.32-40), матеріалів інвентарних справ домоволодінь НОМЕР_2, НОМЕР_1 вбачається, що між земельними ділянками вказаних домоволодінь з 1965 року була встановлена межа. Вона проходила повздовж будинку НОМЕР_1 (літ. А-1) на відстані від споруди, яка на технічних планах домоволодіння позначена з початку як сарай, а потім як літня кухня літ. Б. При цьому, відстань до межі від вказаної споруди змінювалася в залежності від її перебудування та збільшення в розмірах з 3,6 х 4 м. до 3,98 х 7,52 м. (а.с. 14, 17-21).

Встановивши, що відповідач безпідставно змістив огорожу та встановив її по стені літньої кухні літ. Б домоволодіння НОМЕР_1, суд дійшов обґрунтованих висновків, що таким він порушив земельні права позивача, які підлягають поновленню. Також обґрунтовані висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки усунення перешкод в користуванні є достатньою компенсацією для відшкодування моральних страждань позивача. Правильними є висновки і про відмову в задоволенні позовних вимог про знос будівель, розташованих на земельній ділянці відповідача.

Разом з тим, при вирішенні спору суд не врахував всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів інвентарних справ, на які посилається і спеціаліст, межа між суміжними земельними ділянками домоволодінь НОМЕР_2 і НОМЕР_1 проходила по прямій лінії на відстані 0,6 м. від жилого будинку НОМЕР_2 протягом 16, 18 м. з поворотом ліворуч на 0,8 м., а далі по прямій лінії на відстані 0, 37 м. від літньої кухні літ. Б домоволодіння НОМЕР_1 ( а.с. 36). Відповідач перемістив вже існуючу на межі огорожу у бік земельної ділянки позивача.

Однак, суд на це уваги не звернув, а взявши за основу при вирішенні спору висновки спеціаліста, не дав їм належної оцінки. Зокрема, спеціаліст у висновку послався на додаток № 2, вказавши що огорожу слід встановити на відставні від літньої кухні літ. Б. Тоді як, на схемі додатку № 2 як і на схемі додатку № 2а визначені межі земельної ділянки будинку НОМЕР_2 і відсутня споруда до якій йде прив'язка до межі (літня кухня літ. Б), оскільки вона розташована на сусідній земельній ділянці. Незважаючи на таке, суд зобов'язав відповідача встановити межу саме за такою схемою (а.с. 36, 37).

Крім того, задовольняючі позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд в резолютивній частині рішення помилково вказав, що задовольнив позов про визначення порядку користування земельними ділянками. А вирішивши питання про встановлення нової межі з приблизними орієнтирами, не менш одного метра від стіни літньої кухні літ. Б домоволодіння НОМЕР_1, суд фактично вийшов за межі позовних вимог.

За такого колегія суддів вважає, що рішення в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відповідно до п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід змінити. Відповідача згідно з вимогами ст. 152 ЗК України необхідно зобов'язати усунути перешкоди в користуванні позивачем його земельною ділянкою, шляхом переносу побудованої ним огорожі на вказану вище межу.

Доводи апелянта про те, що він не пересував огорожу спростовуються доказами по справі (а.с.24, 25), а також поясненнями його самого в апеляційному суді про те, що він демонтував хвіртку яка примикала до кухні літ. Б домоволодіння НОМЕР_1 та встановив огорожу, перекривши прохід позивачу повздовж цієї будівлі.

Його посилання на те, що він переніс огорожу на межу, яка була встановлена при відводі земельних ділянок не обгрунтовані.

Ці посилання суперечать даним інвентаризаційних справ і копіям технічних планів які знаходяться в матеріалах справи. З них вбачається, що межа між суміжними земельними ділянками проходила саме на відставні від будівлі під літ. Б будинку НОМЕР_1 ( а.с. 32 -39).

Посилання апелянта на генплан ділянки НОМЕР_2 також не можуть бути взяті до уваги. Так, в матеріалах інвентаризаційної справи домоволодіння НОМЕР_2 є декілька копій із схематичних планів кварталу. З них вбачається, що межа між суміжними земельними ділянками з 1992 року проходила за орієнтирами, вказаними апеляційним судом, а конфігурація межі змінилася не внаслідок перенесення її у бік земельної ділянки будинку НОМЕР_2. Зокрема, з генерального плану ділянки НОМЕР_2 вбачається, що спірна межа   проходила на відстані 0,6 м. від сараю на цій ділянці. Починаючи з 1990 року, незважаючи на те, що розміри названої будівлі збільшилися, відстань від неї до межі не зменшилася. Таким чином, генплан, наданий відповідачем у сукупності з іншими доказами по справі лише підтверджують висновки суду.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2006 року в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою змінити.

Зобов'язати ОСОБА_4 перенести огорожу на межу між земельними ділянками будинків НОМЕР_2, НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, яка повинна проходити по прямій лінії на відстані 0,6 м. від жилого будинку НОМЕР_2 протягом 16, 18 м. з поворотом ліворуч на 0,8 м., а далі по прямій лінії на відстані 0, 37 м. від літньої кухні літ. Б домоволодіння НОМЕР_1.

Рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зносу самочинно збудованих сараю та навісу залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.