Справа № 2-а-1049/2011  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          20 квітня 2011 року  суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області         Середа Л.В. розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування і виплати підвищення до пенсії як «дитині війни», -

                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, в якому просить суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо не нарахування позивачу як дитині війни соціальної допомоги, та зобов’язати  управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському здійснити нарахування та виплату на її користь недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01.08.2010 року по дату ухвалення судом рішення, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, що встановлена відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»на відповідний період виплат.

Відповідач –управління Пенсійного фонду України заперечує проти заявлених позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що законодавством  України не   прийнято  жодного   нормативного  акту   на  виконання вимог  Закону  України  «Про  соціальний  захист дітей  війни»,  не  визначено  на  законодавчому  рівні,  які  органи  повинні   виплачувати підвищення  до  пенсії  дітям  війни,  за  рахунок  яких  коштів  і  джерел, в  якому  порядку  і яким  чином  необхідно  обчислювати  розмір даного  підвищення,  оскільки не  визначено   поняття  «мінімальна  пенсія  за  віком»як  розрахункової  величини   для  підвищення  пенсії   згідно   ст. 6  Закону  України  «Про  соціальний  захист дітей  війни».  А стаття  ст. 28  Закону України  «Про  загальнообов`язкове державне  пенсійне  страхування»,    визначає,  що  мінімальна  пенсія   за  віком  за  наявності   достатнього  страхового  стажу  встановлюється  в  розмірі   прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність» -  застосовується   виключно  для    визначення  розмірів  пенсій,  призначених  згідно   із  Законом  України  «Про  загальнообов`язкове державне  пенсійне  страхування». За таких обставин просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Суддя, вивчивши матеріали справи та оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до норм ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та пенсійного посвідчення АА № 770425 позивач ОСОБА_1 відноситься до категорії "дітей війни", і має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття, і, зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону, має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до ст.  28  Закону  України  "Про загальнообов`язкове   державне пенсійне  страхування"  мінімальна  пенсія  за  віком   дорівнює  прожитковому  мінімуму,  встановленому  для  осіб,  що  втратили працездатність. Згідно з  ч.1 ст.2  Закону  України  "Про   прожитковий  мінімум" від   15  липня  1999  року  № 966-14 прожитковий  мінімум застосовується  для  встановлення  розмірів  мінімальної  заробітної  плати  та  мінімальної  пенсії  за  віком.  Тому  при  визначенні   розміру  підвищення   відповідно  до  ст. 6  Закону  України «Про  соціальний  захист  дітей  війни» застосовується  розмір   мінімальної  пенсії  за  віком,  який  визначений  ст.  28   Закону    України  "Про загальнообов`язкове  соціальне  страхування".

          Як вбачається з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Доводи  відповідача  про  неврегульованість   механізму   реалізації  положень  ст. 6 Закону  України  «Про соціальний  захист  дітей  війни»,  зокрема    вирахування  мінімальної  пенсії  за  віком,  на  30%  якої  мають  підвищуватися   пенсії  «дітям  війни»,  суддя  вважає  безпідставними, оскільки ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету міністрів України надано право  у 2009-2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань,  передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної зарплати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, що у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове  державне пенсійне  страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Проте суд вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів в частині нарахування та виплати за період з 01.08.2010 року по 14.08.2010 року та вважає, що позовні вимоги в цій частині розгляду не підлягають в зв’язку із закінченням строку, встановленого для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

За таких обставин відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, що встановлена Законом  України  "Про загальнообов`язкове  державне пенсійне  страхування" на відповідний період виплат, за період з 15.08.2010 року по 20.04.2011 року з  урахуванням  вже   проведених  за  цей  період  виплат.

          Оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, а відповідно до п.34 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи та організації звільнені від сплати державного мита, то  відповідно до ст.94 КАС України, суд  присуджує всі здійснені позивачем судові витрати з Державного бюджету України.

                                          На підставі зазначеного та керуючись ст., ст.3,   ч. 2-3 ст. 46, ст. 56                                                   Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист                                      дітей війни", ст.  28   Закону України "Про загальнообов`язкове

державне пенсійне страхування", ст., ст. 94, 100, 183-2 КАС України, суддя, -

                      ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування і виплати підвищення до пенсії як «дитині війни»- задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо неповного нарахування та виплати  ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як «дитині війни»  в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 15.08.2010 року по 20.04.2011 року - неправомірними.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області нарахувати та виплатити на  користь  ОСОБА_1 підвищення до пенсії як «дитині війни»за період з 15.08.2010 року по 20.04.2011 року, виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком, що встановлена відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»на відповідний період виплат, з урахуванням вже проведених виплат.

Позовні вимоги за період з 01.08.2010 року по 14.08.2010 року залишити без розгляду.

          Компенсувати позивачу сплачене ним державне мито з Державного бюджету України.

          Постанова підлягає до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

                                        Суддя:                                    Середа Л.В.