Справа № 22-ц-1250\2006р. Головуючий у 1 інстанції Корнєшова Т.В.
Категорія 21 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
судців: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання Негрун І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та Військової частини 3035 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України ( далі -в/ч 3035)
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до в/ч 3035, Управління Східного територіального командування внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України ( далі - Управління СТК), Головному управлінню внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України (далі - Головне управління ВВ), Первомайсько - Врадіївському об'єднаному районному військовому комісаріату (далі - військовий комісаріат), Міністерству оборони України, Міністерству охорони здоров'я України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до в/ч 3035, Управління СТК, Головного управління ВВ про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Позивач зазначав, що у червні 1999 року був призваний для проходження строкової служби в Збройних Силах України. Він пройшов медичне обстеження і був визнаний годним до військової служби. Під час проходження служби він захворів та визнаний інвалідом 1 групи.
Внаслідок хвороби, пов'язаної з проходженням військової служби, йому причинена матеріальна шкода у вигляді витрат на придбання ліків, а також моральна шкода, яка виявилася в моральних стражданнях у зв'язку з захворюванням та втратою працездатності.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів відшкодування втраченого ним заробітку, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, а також щомісячно 200 грн. моральної шкоди.
У грудні 2005 року позивач збільшив позовні вимоги. Він просив стягнути з відповідачів на його користь 40 000 грн. матеріальної шкоди - витрати на ліки з грудня 1999 року по 500 грн. щомісячно та з грудня 2005 року по 700 грн. щомісячно, а також 100 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2004 року в якості третьої особи притягнуто Військовий комісаріат ( а.с. 46 т.1), а ухвалою того ж суду від 17 листопада 2005 року вказаний комісаріат, а також Міністерство оборони України та Міністерство охорони здоров'я України притягнуті до участі у справі в якості відповідачів (а.с. 2 т.2).
Справа розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2006 року позов задоволено частково. З в/ч 3035 на користь ОСОБА_1 стягнуто 28 500 грн. матеріальної, 50 000 грн. моральної шкоди та 293 грн. 50 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі. На його думку, висновки суду щодо зменшення розміру матеріальної і моральної шкоди є необгрунтованими.
В/ч 3035 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову. На думку цього апелянта, судом дана неправильна оцінка доказам по справі та порушені вимоги матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, представника в/ч 3035, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням призивної комісії м. Первомайська та Первомайського району (далі - призивна комісія) від 21 квітня 1999 року ОСОБА_1 був визнаний здоровим та придатним до військової служби. У зв'язку з чим, він був призваний на строкову військову службу, а в червні 1999 року відправлений для проходження служби у військову частину 3025 в м. Луганськ, правонаступником якої з 2004 року є в/ч 3035.
Під час проходження служби позивач захворів. 7 грудня 1999 року його госпіталізовано та за результатами обстеження військово - лікарською комісією УМВС в Луганської області у нього виявлено хронічний гломерулонефріт у стадії нестійкої ремісії, хронічна ниркова недостатність, які пов'язані з проходженням служби. За такого позивач був визнаний негодним до військової служби у мирний час, звільнений з рядів Збройних Сил України, а у лютому 2000 року визнаний інвалідом 1 групи.
Згідно наданих суду довідок позивач у зв'язку з захворюванням з 11 листопада 2000 року тричі на тиждень проходить сеанси гемодиализа, на що витратив по 500 грн. щомісячно з листопада 2000 року по листопад 2005 року, та по 700 грн. щомісячно з листопада 2005 року по квітень 2006 року, а всього 34200 грн. ОСОБА_1 переніс моральні страждання внаслідок захворювання, яке повністю порушило його звичайний спосіб життя.
Згідно зі ст. 455 ЦК У РСР, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація, установа, підприємство відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому витрати, викликані ушкодженням здоров'я. Зі змісту ст. 440 -1 ЦК УРСР вбачається, що потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок осіб, які порушили його законні права.
Оскільки доказів того, що ушкодження здоров'я сталося з вини позивача не надано, суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок осіб, які заподіяли шкоду, в тому числі за рахунок в\ч 3035.
Однак, звільняючи в/ч 3035 від сплати частини матеріальної шкоди, суд повинен був встановити коло винних осіб та вирішити питання про стягнення матеріальної та моральної шкоди з них всіх.
Так, висновки військово - лікарняної комісії УМВС в Луганської області про зв'язок ушкодження здоров'я позивача з проходженням служби, підтверджуються висновками двох судово - медичних експертиз.
Зокрема, у висновках судово - медичної експертизи НОМЕР_1 зазначено, що захворювання позивача могли статися внаслідок його переохолодження під час проходження служби.
Разом з тим, експерти не виключають, що хронічну ниркову недостатність могли спровокувати перенесені позивачем захворювання в дитинстві, про які було відомо призивній комісії під час призиву позивача до служби.
У зв'язку з таким, динаміку здоров'я позивача в умовах проходження служби можна було передбачити на час його призиву. Це підтверджується висновками додаткової судово -медичної експертизи НОМЕР_2.
Між тим, в порушення п. 90 «Положення про військово лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра Оборони України № 2 від 4 січня 1994 року, при призиві позивача на службу, обов'язкові клінічні аналізи крові та сечі призивною комісією проведені не були.
Наведене свідчить про те, що шкода позивачу була спричинена як з вини військової частини де проходив службу позивач, так і внаслідок неналежного медичного обстеження позивача при призиві на службу.
За такого, цивільну правову відповідальність у рівних частках слід покласти на в/ч 3035, правонаступника в/ч 3025 і військовий комісаріат, через який позивач був направлений на службу, та на якого ст. 4 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» покладено обов'язок комплектування військовослужбовців на підставі загально військового обв'язку.
Враховуючи викладене колегія судів вважає, що рішення суду відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення.
На користь ОСОБА_1 слід стягнути з військового комісаріату та в/ч 3035 по 17 000 грн. матеріальної та по 25 000 грн. моральної шкоди з кожного, а також на користь держави по 146 грн. 75 коп. судових витрат.
В задоволенні позовних вимог до інших відповідачів слід відмовити.
Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_1 відносно розміру моральної шкоди, визначеної судом, є необгрунтованими, оскільки суд визначаючи її розміри врахував обставини справи, характер дій відповідачів, тяжкість та тривалість страждань позивача.
Що стосується доводів про розмір матеріальної шкоди, то вони безпідставні, оскільки суд визначив такий розмір виходячи з медичних документів про призначення щотижневого лікування з жовтня 2000 року.
Доводи в апеляційній скарзі в/ч 3035 про те, що військова частина не є належними відповідачем спростовуються наведеними вище доказами, а також відомостями про те, що в/ч 3035 є правонаступником в/ч 3025, в якій проходив службу позивач (т.1, а.с. 21).
Посилання на відсутність вини військової частини, крім викладеного, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 про те, що на час проходження служби у військовій частині службовцям не хватало питної води, не було можливостей підтримувати особисту гігієну, а при чергуванні восени 1999 року він захворів у зв'язку з низкою температурою, та даними медичних документів, згідно яких позивач хворів під час служби на стрептодермію, бронхіт, гайморіт та гломерулонефріт (а.с.8).
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ВЧ 3035 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Первомайсько - Врадіївського об'єднаного військового комісаріату та віськової частини 3035 по 17 000 грн. матеріальної та по 25 000 грн. моральної шкоди, а також на користь держави по 146 грн. 75 коп. судових витрат з кожного.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Східного територіального командування внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України, Міністерству оборони України, Міністерству охорони здоров'я України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.