Справа № 22а-1484/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Гринчука Р.С.,
суддів: Матковської Л.О., Варвус Ю.Д.,
при секретарі Мороз А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача –Сумнєвич Н.О.,
діючи відповідно до Закону України „Про внесення змін до розділу XII „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про визнання незаконною відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, визнання права на пенсію та зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах з апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 3 серпня 2010 року,-
встановила:
В травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області (далі –УПФ) з вищезазначеним позовом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку на 10 років. Але за його зверненням УПФ відмовило в призначенні пенсії на пільговий умовах, оскільки відсутні належні дані щодо кількості відпрацьованих ним днів та категорії зони, в якій він виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 3 серпня 2010 року позов задоволено. Цим рішенням визнано незаконною відмову УПФ в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Також зобов’язано управління призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 28 січня 2010 року.
Суд виходив з того, що в справі міститься достатньо належних доказів, які підтверджують право ОСОБА_1 на отримання пільгової пенсії зі знижкою пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального права. При цьому УПФ зазначило, що в справі відсутні необхідні докази на підтвердження кількості відпрацьованих робочих днів та зони радіоактивного забруднення, в якій позивачем проводилися роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В суді представник УПФ апеляцію підтримав, ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, які працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсій: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.
Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 30 травня 1986 року по 15 червня 1986 року виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на дільниці Вільча-Товстий Ліс-Янів, отримавши заробітну плату в подвійному розмірі.
Вказані населені пункти відповідно до постанови КМУ від 23.07.91. №106 „Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відносяться до зони відчуження та зони обов’язкового відселення.
Ці обставини підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема показаннями свідків, записами в трудовій книжці ОСОБА_1, списком працівників, які приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, наказом про відрядження позивача на станцію Вільча для проведення робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на період з 30.05.86. по 15.06.86., довідками щодо виконання робіт на дільниці Вільча-Товстий Ліс-Янів та розміру заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період та інші.
28 квітня 2010 року УПФ позивачу було відмовлено у задоволенні поданої ним 28 січня 2010 року заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, зміст ст. 2 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, позивач має право на призначення та отримання пенсії відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і відмова УПФ в даному випадку є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам закону.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 3 серпня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук
Головуючий у першій інстанції –Бондарчук Л.А. Справа № 22а –1484
Доповідач –Гринчук Р.С. Категорія 10.3.2