Справа № 22а-1720/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В.,
Юзюка О.М.
діючи відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Полонської районної держаної адміністрації Хмельницької області на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 серпня 2010 року,
встановила:
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі –управління) про стягнення 13545 грн. 60 коп. недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 червня 2008 року до 31 травня 2010 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 зазначила, що вона є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює догляд за дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, до досягнення нею трирічного віку, а протягом 2008-2010 років управління не виплачувало їй вказаної допомоги у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням»від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ (далі –Закон № 2240-ІІІ).
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 18 серпня 2010 року позов задоволено частково. Цим рішенням визнано незаконними дії управління щодо виплати у 2008 році ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в неповному розмірі. Зобов’язано управління донарахувати ОСОБА_2 цю допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років за період з 1 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року. В решті позову відмовлено.
Суд виходив з того, що лише у 2008 році державна допомога виплачувалась ОСОБА_2 у неналежному розмірі.
В апеляційній скарзі управління просить скасувати рішення суду посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального права. При цьому управління зазначило, що державна допомога виплачена позивачці у відповідності до вимог Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі –Закон № 2811-ХІІ) та в межах бюджетних асигнувань.
Учасники процесу, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явилися.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 200 ч. 1 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом в повній мірі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та дана їм належна оцінка, а висновки суду відповідають цим обставинам і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді медичної сестри поліклініки Полонської центральної районної лікарні ім. Н.С. Говорун і є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 народила дочку ОСОБА_3 і згідно наказу від 29 травня 2008 року № 67 їй була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 травня 2008 року до 12 березня 2011 року. З 29 травня 2008 року ОСОБА_2 призначена відповідна державна допомога по догляду за дитиною.
З 1 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно позивачка одержувала вказану допомогу у розмірі, що дорівнює різниці між відповідним відсотком прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., –по 130 грн. щомісяця.
Дані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2240-ІІІ (в редакції до 1 січня 2008 року) загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
В силу ст. 34 ч. 1 п. 4 цього Закону (в тій же редакції) одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (статті 42-44 цього Закону).
Частиною 1 статті 42 Закону № 2240-ІІІ визначено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич, або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно зі ст. 43 цього Закону (в редакції до 1 січня 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку»з ІІ кварталу 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (у тому числі застрахованим особам) призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка здійснює догляд за дитиною.
Ця допомога виплачується за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка передбачена законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пунктом 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону № 2240-ІІІ. Із нього виключені положення щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зокрема пункт 4 частини першої статті 34 і статті 42-44.
Натомість, з метою врегулювання даних правовідносин пунктом 23 цього ж розділу внесено зміни до Закону № 2811-ХІІ. Частину 1 статті 15 викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.». Пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року –50 відсоткам, з 1 січня 2009 року –75 відсоткам, з 1 січня 2010 року –100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 пункт 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який діяв з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, визнаний неконституційним і втратив чинність.
З того часу відновили дію положення Закону № 2240-ІІІ у попередній редакції, які до 2009 року не змінювались.
Отже, застраховані особи, які набули право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 1 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року мали отримувати її у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону № 2240-ІІІ.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у 2008 році управління виплачувало позивачці державну допомогу у неналежному розмірі.
Доводи управління щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті даної допомоги в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування виплати державної допомоги, передбаченої ст.ст. 42-44 Закону № 2240-ІІІ, не може бути причиною невиконання покладених на управління зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання управління на необхідність застосування до спірних відносин Закону № 2811-ХІІ не заслуговують на увагу. Положення ст.ст. 42-44 Закону № 2240-ІІІ є спеціальними нормами, які визначають розмір, умови і порядок надання, одного з видів матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
ОСОБА_2 працює на умовах трудового договору і є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 2240-ІІІ.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Полонської районної держаної адміністрації Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 серпня 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції –Боб’як Б.В. Справа № 22а–1720
Доповідач –Ярмолюк О.І. Категорія 10.3.3