Справа № 22а-609
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І.,
Кізюн О.Ю.
при секретарі Кричківській А.Ю.
з участю:
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 а-609 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі на постанову Деражнянського районного суду від 26 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі про зобов”язання здійснити перерахунок пенсії, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
.
постановою Деражнянського районного суду від 26 січня 2010 року позовні вимоги позивача задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008, з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року включно, з урахуванням проведених виплат.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на постанову управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі посилається на її незаконність, просить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Суд не врахував те, що законами України про Державний бюджет на відповідні роки не передбачались видатки на виплату підвищення дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а пунктами 9,15 Положення „Про пенсійний Фонд України” визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів, тому в діях апелянта немає жодних порушень законодавства.
Суд безпідставно виходив з того, що надбавка дітям війни повинна нараховуватись із розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 28 ч. 1 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
__________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Коваль Ф.І. Справа 22а –609
Доповідач - Харчук В.М. Категорія № 10.3.1
На виконання ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на законодавчому рівні не прийнято будь-яких нормативних актів, які б визначали, з яких джерел, які органи, в якому порядку та з якого розміру мінімальної пенсії за віком повинні нараховувати та виплачувати зазначену надбавку до пенсії.
Фінансування витрат на зазначені потреби повинне проводитись з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Судом не враховано, що такі надбавки до пенсії зазначеним категоріям громадян Пенсійним фондом нараховувались та виплачувались відповідно до визначених Законами про державний бюджет України та постановою КМ України № 530 від 28 травня 2008 року розмірах.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” були призупинені.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року ці положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є концептуальними, обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Законами України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, „Про Державний бюджет України на 2010 рік” та будь-якими іншими законами положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не зупинялись, не скасовувались і вони діють.
Постанови КМ України є підзаконними нормативними актами і не повинні суперечити положенням Закону. При наявності таких суперечностей суд повинен керуватись положеннями Закону, а не підзаконними нормативними актами.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008, з 01 січня по 30 вересня 2009 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсії у вказані періоди є обґрунтованими.
Судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Така ж практика Європейського суду з прав людини (справа Кечко проти України).
Ці обставини правильно враховані судом першої інстанцій при розгляді даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на час ухвалення даного судового рішення позивачу, як дитині війни, у зазначений в судовому рішенні період пенсія підвищувалась з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому та обставина, що суд зобов'язав відповідача судовим рішенням здійснити виплату підвищення до пенсії у відповідності з вказаним Законом у зазначений період, не може бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого судового рішення.
Із вказаних вище мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Судом першої інстанції також обгрунтовано враховано, що відповідачем систематично порушувались права позивача, яка є особою похилого віку, юридично неграмотною, і строк звернення до суду пропустила з поважних причин.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205-206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі відхилити.
Постанову Деражнянського районного суду від 26 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: (підпис)
судді: (підписи)
З оригіналом згідно : суддя В.М.Харчук