Справа № 2-681/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«24» травня 2011 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: Головуючого - судді Іващенко С.О. при секретарі судових засідань –ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів. Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2008 року між ним та відповідачем у справі було проведено поділ житлового будинку з надвірними будівлями та встановлено порядок користування земельною ділянкою. Цим же рішенням суду, що набрало законної сили, було зобов’язано сторони улаштувати самостійні мережі електро-, газо-, водопостачання та каналізації. Внаслідок невиконання рішення суду з боку ОСОБА_3, зазначене рішення суду у частині улаштування окремої мережі газопостачання було виконано виключно позивачем. Оскільки у зв’язку з цим, позивачем були понесені матеріальні витрати та заподіяна моральна шкода, він просить стягнути із відповідача витрати, пов’язані із проведенням газопостачання, моральну шкоду, а також судові витрати.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснивши суду про обставини, викладені вище.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши суду, що дійсно рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2008 року сторони було зобов’язано самостійно облаштувати систему газопостачання. Спільне користування існуючою мережею газопостачання було неможливим. Відповідач не заперечував проти того факту, що позивач особисто виконав рішення суду у частині улаштування мережі газопостачання, разом з тим, вважає, що не підлягають стягненню з нього грошові кошти, оскільки він приймав участь у проведенні газопостачання при колишніх співвласниках будинку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2008 року було проведено перерозподіл ідеальних часток в праві власності, реальний поділ житлового будинку № 15/6 по вулиці Новопоселковій у місті Харкові та визначено порядок користування земельною ділянкою. Цим же рішенням суду було зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 улаштувати самостійні мережі опалення, електропостачання, газопостачання, водопостачання та каналізації. Рішення суду Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2008 року набрало законної сили.
Як вбачається із матеріалів справи позивач звертався до Фрунзенського районного суду м. Харкова із заявою про роз’яснення вказаного судового рішення. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 липня 2008 року в задоволенні заяви було відмовлено, але у мотивувальній частині ухвали чітко зазначено, що як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 зобов’язати улаштувати самостійну мережу газопостачання.
Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, обов’язок щодо виконання рішення суду покладений як на позивача, так і відповідача у справі.
Згідно ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідачем не надано суду доказів щодо виконання рішення суду у частині улаштування самостійної мережі газопостачання. Щодо посилань відповідача на те, що він приймав участь у проведенні мережі газопостачання у вказаний будинок ще за часів колишніх співвласників, то вказані обставини не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.
Тому суд вважає можливим стягнути із відповідача частково суму грошових коштів, що були витрачені позивачем на проведення системи газопостачання.
Разом з тим, суд не може погодитися із визначеною позивачем сумою, яку належить стягнути на його користь.
Надані позивачем докази: товарні чеки, калькуляції та квитанції про оплату робіт, договір на проведення реконструкції системи газопостачання підтверджують, що ОСОБА_2 витратив на зазначені роботи грошову суму у розмірі 6 822, 37 грн. Крім того, зазначена сума не оспорювалася відповідачем у справі.
Суд не приймає доводи позивача у справі щодо компенсації йому 75 % від загальної суми витрат, оскільки обов’язок щодо улаштування системи газопостачання у рівних долях був покладений на позивача та відповідача. Тому суд вважає можливим стягнути із відповідача суму, що дорівнює 3 411, 18 грн.
Згідно із частинами 1, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода не зв’язана з розміром відшкодування матеріальної шкоди. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд вважає, що з вини ОСОБА_3 ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнавав у зв'язку з діями ОСОБА_3
Суд оцінює моральну шкоду, причинену ОСОБА_2 у розмірі 500 гривен.
Крім того, на користь позивача суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 48, 24 гривень і витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 60, 00 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст.10, 11, 27, 60, 80, 209, 212, 214, 215, 218, 554 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 3 411( три тисячі чотириста одинадцять ) гривень 18 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 (п’ятсот) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 48 (сорок вісім) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) гривень 00 копійок..
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Виготовлено у нарадчій кімнаті.
Головуючий