Справа № 2-а -1313/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2011 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді – Трофімова В.С.,
секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора дорожньо-патрульної служби Слав’янського взводу ДПС батальйону ДПС для обслуговування доріг державного значення при ДАІ ГУМВС України в Донецькій області сержанта міліції ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора дорожньо-патрульної служби Слав’янського взводу ДПС батальйону ДПС для обслуговування доріг державного значення при ОСОБА_4 України в Донецькій області сержанта міліції ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення посилаючись на те, що постановою серії АН № 772219 від 26.12.20010 року у справі про адміністративне правопорушення інспектором ДПС ОСОБА_3, він притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП і на нього накладений штраф у розмірі 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень за порушення п.11.2 Правил дорожнього руху України.
Із зазначеною постановою позивач не згодний, вважає її незаконною тому, що в його діях порушень Правил дорожнього руху України не було, а саме: 26.12.2010р. позивач, на автомобілі НОМЕР_1, рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський. В районі 672 км. автошляху рух автотранспорту здійснюється по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку. Автомобіль позивача рухався в потоці інших автомобілів. Права сторона автошляху була зайнята снігом, який був на неї згорнутий. Коли автомобіль ОСОБА_2 наблизився до поста ДАІ, останній побачив, що біля поста стоять декілька автомобілів. Позивача зупинив інспектор ДПС і запропонував надати документи, потім повідомив, що він порушив п.11.2 Правил дорожнього руху України –не дотримувався правого краю проїзної частини дороги. Позивач з цим не погодився тому, що рух транспорту здійснюється по одній смузі, розрахованій на один автомобіль, правий край дороги зайнятий снігом, всі автомобілі рухалися один за одним і в чому є його порушення правил дорожнього руху, він не розумів. На пояснення ОСОБА_2 інспектор не звернув увагу, виписав постанову в справі адміністративне правопорушення і повідомив, що йому винесено попередження. При цьому інспектор повернув позивачу документи на автомобіль. Ніяких інших документів в присутності позивача інспектор не складав, свій підпис позивач ні де не ставив. Протокол про адміністративне правопорушення в присутності позивача також не складався.
22 січня 2011 року поштою позивач отримав конверт в якому була постанова та протокол в справі про адміністративне правопорушення. На конверті стоїть дата відправлення 14.01.2011 року. З отриманих позивачем документів вбачається, що 26.12.2010 року він рухався на автомобілі НОМЕР_2, хоча він в той день був на автомобілі НОМЕР_1. З протоколу ОСОБА_2 дізнався, що йому були роз’яснені права відповідно до ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, але він нібито відмовився давати пояснення та отримувати копію протоколу. ОСОБА_2 вважає, що ненаданням йому копії протоколу інспектор порушив ст.254 КУпАП.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, повідомлявся про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином. В матеріалах справи є заява позивача з якої вбачається, що він просить суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не сповістив, заперечень проти позову не надав.
Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутність сторін, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АН № 492027 від 26.12.2010р. відносно позивача ОСОБА_2. На підставі зазначеного протоколу інспектором ДПС винесено постанову серії АН № 772219 від 26.12.20010 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративний штраф в розмірі 425грн.00к.
В постанові зазначено, що ОСОБА_2 26.12.2010 року о 16-50 на 672км. автошляху Київ-Должанський керував автомобілем ВАЗ-21115 державний номер ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_3, не дотримувався правого краю проїзної частини дороги, чим порушив п.11.2 ПДР України, в наслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено в судовому засіданні з позовної заяви ОСОБА_2, позивач зазначає у своїх поясненнях, що в його діях не було порушень Правил дорожнього руху України, як зазначено в протоколі та постанові, а постанова, на думку позивача, підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм права та без будь-яких підтверджень та доказів, про які позивач зазначає у своєму позові.
Відповідно до ст.19 Конституції України –органи державної влади та їх посадові особа зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП - обов’язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, відповідно до вимог ч.2 ст.122 КУпАП, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення мав бути складений безпосередньо після виявлення порушення, з врученням його копії та з забезпеченням прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність за скоєння правопорушення має місце у разі порушення розташування транспортних засобів на проїзній частині.
Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право ознайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та інші права, передбачені ч. 1 ст. 268 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне порушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також й інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно вимог п.1 ч.4 ст.105 КАС України –адміністративний позов може містити вимогу про скасування або визнання не чинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
В даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення не є остаточним рішенням відповідача, оскільки це процесуальний документ, на підставі якого суб’єкт владних повноважень, відповідно до вимог ст.283 КУпАП розглядає справу та виносить своє рішення, тобто постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що постанову серії АН № 772219 від 26.12.20010 року складено з порушенням вимог діючого законодавства,а саме: при винесенні зазначеної постанови відповідачем не було вирішено питання про допит свідків, що можливо мало б істотне значення при вирішенні справи по суті. Крім того, не було з’ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України –в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складні відповідачем матеріали справи не містять доказів правопорушення з боку позивача, в свою чергу, будь-які порушення з боку з боку позивача заперечуються, а можливість зібрання таких доказів втрачена.
Однак суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та вирішує питання стосовно правомірності винесення постанови за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Судом встановлено, що відповідач – інспектор ДПС –суб’єкт владних повноважень, який був повідомлений належним чином про дату та час розгляду зазначеної справи, не сповістив суд про поважність причин своєї неявки та не гадав суду ні яких доказів та заперечень, що спростували б обставини, що викладені позивачем у позовних вимогах.
Постанова серії АН № 772219 від 26.12.20010 року про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ст.122 ч.2 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу в сумі 425 гривень, винесена інспектором дорожньо-патрульної служби Слав’янського взводу ДПС батальйону ДПС для обслуговування доріг державного значення при ОСОБА_4 України в Донецькій області сержантом міліції ОСОБА_3, не відповідає вимогам закону. Постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, тому зазначена постанова підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.4,8,11,94,99,159, 160-163 КАС України,ст.289, 293 КУпАП, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора дорожньо-патрульної служби Слав’янського взводу ДПС батальйону ДПС для обслуговування доріг державного значення при ОСОБА_4 України в Донецькій області сержанта міліції ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії АН № 772219 від 26 грудня 2010 року про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби Слав’янського взводу ДПС батальйону ДПС для обслуговування доріг державного значення при ОСОБА_4 України в Донецькій області сержантом міліції ОСОБА_3
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.122 КУпАП у відношенні ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Постанова винесена у нарадчій кімнаті.
Головуючий –суддя