РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11 квітня 2011 року Справа № 5004/54/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Іоннікова І.А. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі судового засідання: Ткачу Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. №07 від 04.01.2011р.)
відповідача - ОСОБА_2(дов. від 14.12.2010р.)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький війсьторг №51" на рішення господарського суду Волинської обл. від 15.02.11р. у справі №5004/54/11
за позовом Приватного підприємства "Айслаг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51"
про стягнення в сумі 41 824 грн. 96 коп.
В С Т А Н О В И В:
До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №5004/54/11 від 11 квітня 2011 року змінено склад суду у даній справі. Суддів Савченка Г.І., Тимошенко О.М. замінено суддями –Іонніковою І.А. та Юрчуком М.І.
15 лютого 2011 року рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позовні вимоги ПП "Айслаг" та стягнуто з ТзОВ "Луцький військторг №51" 41824,96 грн.
25 лютого 2011 року ТзОВ "Луцький війсьторг №51", не погоджуючись з даним рішенням, звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як суд першої інстанції своїми діями не надав можливості його представнику ознайомитись з уточненими позовними вимогами та взяти участь у судовому засіданні, що є порушенням п.6 ч.1 ст. 63 та ст. 22 ГПК України. Вважає, також, невірним висновок суду про те, що платіжні доручення №43 від 26 лютого 2010 року, №56 від 30 березня 2010 року, №179 і №180 від 29 квітня 2010 року та лист №01-03/346 від 30 квітня 2010 року є доказами перерахування позивачем на користь відповідача коштів за договором позики від 25 травня 2010 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що вказуючи призначення платежу в платіжних дорученнях №43 від 26 лютого 2010 року, №56 від 30 березня 2010 року, №179 і №180 від 29 квітня 2010 року було допущено помилки. Кошти за даними дорученнями насправді були перераховану у виконання грошових зобов'язань по договору позики №25/02-10 від 25 травня 2010 року, а не оплату за суборенду приміщення. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї на неї підтримали повністю.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ "Луцький війсьторг №51" слід задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 15 лютого 2011 року у справі №5004/54/11 скасувати.
При цьому, колегія суддів виходила з наступного.
25 лютого 2010 року між приватним підприємством "Айслаг" (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" (позичальник) був укладений договір безпроцентної позики №25/02-10, згідно з яким позивач зобов’язувався надати відповідачу безпроцентну позику у розмірі 73 660,00 грн. з 25 лютого по 30 квітня 2010 року, а останній зобов’язувався повернути зазначений розмір позики до 25 травня 2010 року.
Надання цієї суми позивач підтверджує платіжними дорученнями: №43 від 26 лютого 2010 року на суму 10100 грн.; №56 від 30 березня 2010 року на суму 31000 грн.; №179 від 29 квітня 2010 року на суму 8060 грн.; №180 від 29 квітня 2010 року на суму 24500 ГРН.; та листом №01-03/346 від 30 квітня 2010 року, перераховані за даними платіжними дорученнями кошти є кошти відповідно до договору позики від 25 лютого 2010 року.(а.с. 11-15)
Проте, згідно призначень платежів, які зазначені у даних платіжних дорученнях - цільовим призначенням цих коштів було не виконання умов договору безпроцентної позики, а:
- попередня оплата за суборенду зг. рах. №б/н від 24 лютого 2010 року(платіжне доручення №43 від 26 лютого 2010 року);
- попередня оплата за суборенду зг. рах. №б/н від 30 березня 2010 року(платіжне доручення №56 від 30 березня 2010 року);
- оплата за суборенду за квітень зг. рах. №б/н від 28 квітня 2010 року(платіжне доручення №179 від 29 квітня 2010 року);
- авансова оплата зг. рах. №б/н від 29 квітня 2010 року(платіжне доручення №180 від 29 квітня 2010 року);
З цих платіжних доручень видно, що грошові кошти направлялись на оплату рахунків господарської діяльності, а не у зв’язку з наданням позики.
Лише 30 квітня 2010 року, листом №01-03/346 ПП "Айслаг" повідомило і просило відповідача зарахувати зазначені вище кошти в рахунок виконання договору позики від 25 лютого 2010 року.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У той же час, позивач свої зобов’язання за договором позики у визначений строк не виконав, суму позики на розрахунковий рахунок відповідача не перерахував, що підтверджується відсутністю належних розрахункових документів про перерахування 73660 грн., згідно договору безпроцентної позики №25/02-10 від 25 травня 2010 року.
Посилання позивача на те, що надання відповідачу позики в сумі 73660 грн. підтверджується платіжними дорученнями №43 від 26 лютого 2010 року, №56 від 30 березня 2010 року, №179 і №180 від 29 квітня 2010 року не відповідають дійсності, оскільки вказані розрахункові документи підтверджують перерахування позивачем на користь відповідача коштів за суборенду майна і ці розрахунки не відносяться до зобов’язань передбачених договором позики №25/02-10.
Відповідно до п. 3.8 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", яка затверджена постановою №22 правління Національного банку України від 21 січня 2004 року, реквізит платіжного доручення "призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу
Причому, згідно п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється переказ, несе платник.
Крім того, згідно з пунктом 2.29 зазначеної Інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунка відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами.
Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення.
Доводи позивача на те, що листом №01-03/346 від 30 квітня 2010 року скоректовано призначення платежів за платіжними дорученнями №43 від 26 лютого 2010 року, №56 від 30 березня 2010 року, №179 і №180 від 29 квітня 2010 року є безпідставним, оскільки листом N 25-113/1506-9580 від 26 вересня 2005 року "Про виправлення у розрахунковому документі" Національний банк України зазначив, що питання щодо внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними. Такий порядок між сторонами по справі не визначався та не був наданий в судове засідання.
Перерахування 29 липня 2010 року відповідачем на рахунок позивача коштів у розмірі 49000 грн. після сплину терміну дії (25 травня 2010 року) договору позики №25/02-10 не можна рахувати як часткове повернення позики, оскільки відсутні докази в наданні позики за договором №25/02-10 від 25 травня 2010 року.
З огляду на вищезазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняте господарським судом Волинської області 15 лютого 2011 року рішення у справі №5004/54/11 належить скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ПП "Айслаг".
Керуючись, п.3 ч.1 ст. 104, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Волинської області від 15 лютого 2011р. у справі №5004/54/11 скасувати, апеляційну скаргу підприємця товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький війсьторг №51" - задоволити.
Відмовити у позові приватного підприємства "Айслаг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький війсьторг №51" про стягнення в сумі 41 824,96 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №5004/54/11 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Іоннікова І.А.
Суддя Юрчук М.І.