Справа № 22ц-1377\2006 р. Головуючий у 1 інстанції Горбенко С.А.
Категорія 44 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,
за участю представника відповідача Рачкована В.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області (далі - відділення Фонду)
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до відділення Фонду про визнання рішення неправомірним та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділення Фонду про визнання наказу про щомісячне утримання з нього раніше проведених страхових виплат недійсним та відшкодування моральної шкоди.
Він зазначав, що як інвалід у зв'язку з виробничою травмою знаходиться на обліку у відділенні Фонду. 8 грудня 2005 року відділенням Фонду виданий наказ НОМЕР_1 про щомісячне утримання з нього 394 грн. 46 коп. надмірно виплачених страхових виплат.
Посилаючись на те, що наказ видано з порушенням закону, позивач просив визнати наказ недійсним та стягнути з відповідача 2000 грн. завданої йому моральної шкоди.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2006 року позов задоволено. Вказаний наказ визнаний недійсним. З відповідача на користь позивача стягнуто 500 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі управління Фонду просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача 2000 грн., посилаючись на те, що суд безпідставно визначив розмір шкоди у 500 грн.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відділення Фонду підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) у разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Судом встановлено, що позивач у 1957 році отримав трудове каліцтво та з 1958 року отримує пенсію по інвалідності. У зв'язку з встановленням йому 50% втрати професійної працездатності, постановою відділення Фонду від 5 листопада 2002 року йому призначена доплата втраченого заробітку, з врахуванням 99 грн. 77 коп. пенсії. Постановою того ж органу від 18 березня 2003 року позивачу встановлена доплата у розмірі 93 грн. 91 коп. з врахуванням пенсії 120 грн., а постановою від 30 грудня 2003 року - 121 грн. 58 коп. з врахуванням пенсії 141 грн. 90 коп. Між тим, фактичний розмір пенсії позивача, був більшим, оскільки у березні 2003 року Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську виплатило позивачу 657 грн. 77 коп. перерахованої пенсії за період з 1 квітня 2001 року по 28 лютого 2003 року.
Внаслідок цього, за період з 31 травня 2002 року по 28 лютого 2003 року, відділення Фонду переплатило позивачу 394 грн. 46 коп. компенсації втраченого заробітку.
Встановивши, що переплата відбулась не в результаті арифметичної помилки та винних дій позивача в цьому не має, суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для видання наказу про утримання з ОСОБА_1 349 грн. 46 коп. У зв'язку з чим, суд обґрунтовано визнав наказ неправомірним та дійшов висновку, що виданням такого наказу позивачу завдана моральна шкода.
Разом з тим, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд не врахував відсутність для позивача матеріальних втрат, а також тяжких наслідків внаслідок видання наказу.
За такого колегія суддів вважає, що рішення в частині відшкодування моральної шкоди відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України необхідно змінити. З відповідача на користь позивача слід стягнути 200 грн. моральної шкоди, що на думку суду є достатньою сумою для компенсації його моральних страждань.
Доводи відповідача щодо зупинення дії Закону в частині відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованими, оскільки не йдеться про стягнення шкоди внаслідок трудового каліцтва.
Не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта на вимоги ст. 40 Закону та інші нормативно - правові акти, оскільки в даному випадку для утримання надмірно сплачених сум не має умов, передбачених Законом.
Доводи апелянта про те, що суд не прийняв до провадження зустрічну позовну заяву, суперечать змісту протоколу судового засідання.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а апеляційну скаргу відділення Фонду задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2006 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області на користь ОСОБА_1 200 грн. моральної шкоди.
В інший частині зазначене рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.