Справа №22-1550 Головуючий у 1-й інстанції КУЛІЧЄНКО М.В.
Категорія 34 Доповідач СНІТКО С.О.
Ух вала
Іменем України
28 серпня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Снітка CO.,
суддів Балашкевича С.В.,
Худякова A.M.
при секретарі Рудницькій О.П.
з участю сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна та ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з 1971 р. по 30.10.2003 р. перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали квартиру АДРЕСА_1.
30.10.2003р. шлюб розірвали і виникла необхідність у поділі квартири, просив виділити йому 1/2 частину квартири. В зв'язку з тим, що 11.06.2003 р. квартира відповідачкою була продана ОСОБА_3, то просив визнати договір купівлі- продажу недійсним та стягнути на його користь з відповідачки 3000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 20 червня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 78835 грн. вартості його частки у спільному майні, при його відчуженні. В решті позову відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи та зробив висновки , які цим обставинам не відповідають.
Судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Справу суд розглянув за відсутності представника позивача та адвоката, який знаходився на лікуванні.
Суд безпідставно не розглянув його додаткових позовних вимог, порушив ст.ст. 105,106 СК України ст.ст. 37,38,44 ЦПК України, безпідставно не визнав недійсним договір купівлі- продажу квартири, не в повному обсязі розглянув його позовні вимоги, не притягнув до відповідальності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Присудив грошову компенсацію без його згоди, та без внесення грошей на депозитний рахунок суду, не стягнув на його користь моральну шкоду, не застосував ст.ст. 203,215,216 ЦК України, правових наслідків недійсності правочину.
Перевіривши справу в межах заявлених позовних вимог та у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу необгрунтованою, а рішення суду законним.
Із матеріалів справи видно, що сторони з 1971 р. по 2003 рік перебували в шлюбі. 10.09.2002 р. ними на ім'я відповідачки була придбана квартира АДРЕСА_1 за 34125 грн. 17.06.2003 р. ОСОБА_2 квартиру продала ОСОБА_3 за 11275 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_4.
Судом встановлено, що квартира дійсно була продана без письмової згоди ОСОБА_1, але зважаючи на те, що ОСОБА_4 був добросовісним набувачем, що квартира, згідно висновку експертизи розподілу не підлягає, грошей за продану квартиру відповідачка позивачу не дала, повернути в попередній стан сторін по договору неможливо, оскільки ОСОБА_3 помер, суд стягнув з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію за 1/2 частину квартири, проти чого позивач у судовому засіданні не заперечував.
Обставини по справі судом з'ясовані повно, висновки суду відповідають цим обставинам. Норми процесуального та матеріального закону, які б тягли за собою скасування рішення, не порушені. Справа розглянута з участю адвоката на стороні позивача.
Всі вимоги позивача судом розглянуті та у рішенні суду наведені мотиви відносно необґрунтованості деяких позовних вимог в задоволенні яких відмовлено.
Притягати до відповідальності названих у скарзі осіб по даній цивільній справі суд не міг.
На грошову компенсацію позивач погоджувався ( а.с.246 зворот).
Та обставина, що відповідачка не внесла на депозитний рахунок суду коштів, не є підставою для скасування рішення районного суду та направлення справи на новий розгляд.
Суд навів у рішенні мотиви відмови в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не надав доказів про спричинення йому такої шкоди, правових наслідків недійсності правочину суд не застосував, оскільки в позові в цій частині відмовив.
За таких обставин коли рішення суду відповідає вимогам закону та зібраним по справі доказам підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.ст. 209,303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коростенського міськрайоннного суду від 20 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.
Головуючий (підпис)
судді (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду С.О.Снітко