Справа  № 2-531/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 травня  2011 року                                                                      місто Краматорськ

             Краматорський міський суд Донецької області в складі:

                            головуючого - судді Гаврилової М.В.,

                            при секретарі -  Доценко В.М.,

                     за участю позивача-відповідача ОСОБА_1, представника позивача-відповідача ОСОБА_2, відповідача-позивача ОСОБА_3, представника відповідача-позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, представника третьої особи автогаражного кооперативу «Ветеран»ОСОБА_7, представника  третьої особи КП «БТІ»ОСОБА_8,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення вартості робіт, заподіяної матеріальної та моральної шкоди, -

                                                                 В С Т А Н О В И В :

          13.01.2011р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх  вимог вказала, що має на праві власності гараж «Д»загальною корисною площею 22,9 кв.м., розташований в блоці гаражів, що складає 133/1000 часток всього блоку гаражів за адресою: АДРЕСА_1. З 2000 року гаражем користувався  друг сім»ї ОСОБА_5, якому вона передала оригінали договору купівлі –продажу та технічної документації на гараж. В січні 2010 року їй стало відомо, що ОСОБА_5 без її згоди продав відповідачу ОСОБА_3 належний їй гараж, та передав йому ключі та документи на нього. Вона неодноразово зустрічалася з відповідачем та просила його звільнити гараж, повернути ключі та технічну документацію на нього, але відповідач відмовляється, вказуя, що  купив гараж у ОСОБА_5, про що має від нього розписку про отримання грошей. Просить зобов’язати  ОСОБА_3 повернути їй гараж, звільнів від особистого майна, ключі від нього та оригінал технічної документації  на гараж. Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1500 грн., так як у зв’язку з неповерненням їй гаражу та зверненням до суду з цім позовом вона понесла душевні страждання, погіршився її стан здоров’я. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 171 грн.   

          01.02.2011р.  ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення вартості робіт з ОСОБА_1 в сумі 12896,88 грн., та про стягнення отриманих коштів за гараж та вступний внесок в автогаражний кооператив з ОСОБА_5  в сумі 45500 грн., та заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн. 11.04.2011 року ОСОБА_3 змінив свої вимоги в частині стягнення отриманих коштів з ОСОБА_5, просив стягнути на його користь 40,5 грн.  В обґрунтування своїх  вимог вказав, що  08.12.2009 року він придбав гараж НОМЕР_1 в блоці АДРЕСА_2у ОСОБА_5  Договір купівлі-продажу було здійснено шляхом виключення ОСОБА_5 з кооперативу та прийняття його в члени кооперативу зі складанням необхідних документів головою кооперативу ОСОБА_7, видачі йому членської книжки. Одночасно  він передав ОСОБА_5 4 850  доларів США в рахунок оплати за придбаний гараж, про що отримав розписку.  08.02.2010 року він передав ОСОБА_5 другу частку вартості гаража в сумі 150 доларів США. Вважаючи себе добросовісним покупцем, він  виконав ремонті роботи, необхідні для експлуатації гаража –покрив дах, оштукатурив стіни та стелі, підвал, змонтував електричну мережу. Загальна вартість робіт склала 12896,88 грн. В вересні 2010 року до нього звернулась позивачка та заявила, що вона є власницею гаражу, але документів про це не надала. В подальшому, від ОСОБА_5 йому стало відомо, що він визнає борг за гараж  перед ОСОБА_1  та зобов’язується  сам його віддати, але своїх  вимог не виконав. Визнає, що ОСОБА_1 є власницею гаражу, але  як добросовісний покупець, який закінчив будівництво гаражу, просить відповідно до ст.1214 ЦК України стягнути з відповідачки вартість  виконаних робіт  в сумі 12896,88 грн. Крім того, відповідно до ст.1212 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_5 отримані ним гроші 40 тіс. гривень від продажу майна, котре йому не належало та вступний внесок в автогаражний кооператив «Ветеран»в сумі 500 грн., а також стягнути з нього моральну шкоду в сумі 5000 грн., так як були порушені його життєві стосунки, від стресу помер його батько, він докладав додаткові зусилля для організації свого життя.   

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свій позов, в зустрічному позові ОСОБА_3 просила відмовити, вказавши, що ніяких домовленостей між ними про виконання будь-яких робіт в  гаражі не було.    

В судовому засіданні ОСОБА_3 просив задовольнити свої позов. Але вказав, що не впевнений, що спір в обох позовах  йде  про один и той же гараж, так як він має різні ознаки –ОСОБА_1  просить повернути гараж «Д»загальною корисною площею 22,9 кв.м., розташований в блоці гаражів, що складає 133/1000 часток всього блоку гаражів за адресою: АДРЕСА_1, а він згідно документам придбав у ОСОБА_5  гараж НОМЕР_1 в блоці АДРЕСА_2площею 24,9 кв.м., яким користується до наступного часу.

В судовому засіданні відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 позов не визнав та суду показав, що знаходився в дружніх відносинах з колишнім чоловіком ОСОБА_1   В 1998 році він без оформлення правовстановчих документів придбав у нього спірний гараж за 1600 доларів США, яким користувався. На той момент не було гаражного кооперативу «Ветеран», а потім, коли він був організований, він вступив до членів кооперативу в 2001 р.  В 2009 році він продав гараж ОСОБА_3 за 4850 доларів США шляхом переоформлення гаража в кооперативі на його матір, передав йому ключі від гаражу та копії технічної документації на нього. Частково в гаражі не були виконані  ремонтні роботи. Іншого гаражу у нього не має і саме той гараж, який він придбав у чоловіка ОСОБА_1, він продав ОСОБА_3.      

Представник 3-ї особи  автогаражного кооперативу «Ветеран»- голова кооперативу ОСОБА_7 суду показав, що кооператив був організований у 1989 році, у 1996 році на підставі рішення виконкому Краматорської міської ради  він був зареєстрованим у єдиному державному реєстрі за адресою: вул.Паркова в м.Краматорську, в районі ВПУ № 28. На той момент спірний гараж  до кооперативу не входив і належав ЗАО «Славія-Інвест». В 2001 році земля була передана в оренду кооперативу «Ветеран»і всі власники гаражів, в тому числі і ОСОБА_5, вступили до членів кооперативу. Ніяких документів на право власності на гараж при цьому ОСОБА_5 не надав, але він їм постійно користувався, тому він вважав, що гараж належить йому на законних підставах. В грудні 2009 року ОСОБА_5 продав гараж ОСОБА_3 шляхом  переоформлення членства в кооперативі на його матір ОСОБА_9, але користувався гаражем саме він.  Про те, що власником гаража є ОСОБА_1 йому відомо не було, ніяких документів про це йому не  надавали.  

Представник  3-ї особи КП «Бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_8 суду показала, що за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Краматорського нотаріального округу  23.09.1998 року за реєстром № 5296,  зареєстровано  право власності на гараж під літерою «Д»загальною корисною площею 22,9 кв.м., розташований в блоці гаражів, що складає 133/1000 часток всього блоку гаражів за адресою: АДРЕСА_1.  Право власності в БТІ зареєстровано 04.04.2005 року під № 425 н/ф.  

Вислухавши доводи сторін,  проаналізувавши зібрані по справі докази, розглянувши справу   в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково.

          Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу від 23.09.1998 року, посвідченому приватним нотаріусом Краматорського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром № 5296,  зареєстрованому у КП БТІ м. Краматорська за № 425 н/ф від 04.04.2005 року, та зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів за № 3892302,  придбала у ЗАО «Міжнародна група «Славія-Інвест»у  власність гараж  «Д»загальною корисною площею 22,9 кв.м., розташований в блоці гаражів, що складає 133/1000 часток всього блоку гаражів за адресою: АДРЕСА_1.

          Таким чином, відповідно до ст.ст. 657,203 ЦК України,  право власності на гараж  належить ОСОБА_1 та сторонами  не оспорюється.

          Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом  ОСОБА_5  був лише користувачем спірного гаражу, права власності на гараж не мав. Його доводи, що він купив гараж у колишнього чоловика позивачки за 1600 доларів США суд до уваги не приймає, оскільки він не надав суду підтверджуючих документів. Крім того, на момент придбання ОСОБА_1  гаражу вона була з чоловіком розлучена. Та обставина, що ОСОБА_5 був прийнятим до членів автогаражного кооперативу «Ветеран»та користувався спірним гаражем на протязі тривалого часу, також  не надає йому права власності на гараж, тому він не міг на свій розсуд здійснювати щодо нього угоди без згоди власника, в тому числі і продавати його ОСОБА_3.  

          При розгляді справи встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що на даній час спірний гараж знаходиться в користуванні у ОСОБА_3

          Оскільки власник гаражу, якою є ОСОБА_1, вважає, що ОСОБА_3 порушено право власності, то відповідно до ст.387 ЦК України, таке право підлягає захисту, тому її вимоги щодо   його звільнення та передачі їй ключів від гаражу підлягають задоволенню.

          В частині зобов’язання повернути оригінал технічної документації позивачці ОСОБА_1  слід відмовити,  так як ОСОБА_3 заперечував щодо отримання оригіналу технічної документації  та суду пояснив, що  від ОСОБА_5 отримав тільки копії  документів, які  були пізніше втрачені.   ОСОБА_5 також підтвердив, що він не передавав оригінали документів  ОСОБА_3, а передав йому при переоформленні гаражу в кооперативі лише копії  договору купівлі-продажу, техпаспорту  на гараж. Позивачкою  також не надано доказів, що ОСОБА_3 передавалися такі документи, тому її вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

           Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині  відшкодування їй моральної шкоди в сумі 1500 гривень також задоволенню не підлягають, оскільки стягнення моральної шкоди по даним правовідносинам не передбачено законом.

Позов ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 вартості робіт по завершенню будівництва гаражу в сумі 12896 гривень 88 копійок  задоволенню не підлягає, так як ніякого договору між ними про це не було,  правових підстав для  задоволення позову не має. Посилання ОСОБА_3 на ст.1214 ЦК України  є неспроможним.

          Позов ОСОБА_3 про стягнення с ОСОБА_5  отриманої суми за гараж в розмірі 40 000 гривень  та вступного внеску в автогаражний кооператив в сумі 500 грн. підлягає задоволенню частково.  

З розписки   ОСОБА_5  вбачається, що він отримав от ОСОБА_3  за проданий гараж 4850 доларів США, про що він підтвердив і в судовому засіданні.

Враховуючи, що ОСОБА_5 не мав права на продаж чужого майна, з нього на користь  ОСОБА_3 слід стягнути незаконно отриману суму, що  по курсу Національного банку України складає  38 646 гривень 74 копійок ( 4850 доларів США Х 7,9684).

Ніяких документів, що ОСОБА_5 отримав  від ОСОБА_3 ще 150 доларів США  за придбаний гараж, суду не надано, тому  в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню також позов ОСОБА_3 в частині стягнення с ОСОБА_5 вступного внеску до автогаражного кооперативу в сумі  500 грн., так як для цього відсутні правові підстави.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення на його користь морального шкоди з ОСОБА_5, так як стягнення моральної шкоди по даним правовідносинам не передбачено законом. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що передавав дублікати документів ОСОБА_3, який також це підтвердив. Таким чином, ОСОБА_3  з документів не міг не знати, що  гараж  належить іншій особі, а не ОСОБА_5,  але придбав його і виконав  ремонті роботи на свій ризик.

Суд також не приймає до уваги доводи ОСОБА_3, щодо сумнівів про належність ОСОБА_1 придбаного їм гаражу, так як він має різні ознаки –ОСОБА_1  просить повернути гараж «Д»загальною корисною площею 22,9 кв.м., розташований в блоці гаражів, що складає 133/1000 часток всього блоку гаражів за адресою: АДРЕСА_1, а він згідно документів придбав у ОСОБА_5  гараж НОМЕР_1 в блоці АДРЕСА_2площею 24,9 кв.м. У суду не має сумніву, що предметом спору є один й той же гараж, так як і при досудовому вирішуванні спору, і в судовому засіданні  сторони не заперечували про належність гаражу ОСОБА_1. ОСОБА_5 та голова автогаражного кооперативу «Ветеран»суду показали, що  ОСОБА_5 вступив до кооперативу в 2001 році и саме тоді гаражу був присвоєний  номер відповідно до нумерації в кооперативі. А  договір купівлі-продажу гаражу між ЗАО «Міжнародна група «Славія-Інвест» і ОСОБА_1 був посвідчений раніше, 23.09.1998  року і  він був означеним як гараж «Д»в блоці гаражів за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_5 суду показав, що саме цей гараж він придбав у чоловіка ОСОБА_1, та згодом продав ОСОБА_3. Іншого гаражу у нього не було.  

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. та витрати  з інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень, а всього на суму 171 грн. Оскільки в задоволенні її позову в частини стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 відмовлено, з ОСОБА_11 на користь держави підлягає стягнення судового збіру в сумі 8 грн. 50 коп., який вона не оплатила при поданні позову.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в межах задоволення позову підлягає стягненню  понесені  судові витрати  в сумі  506 (п’ятсот шість)  гривень 47 копійок ( 386, 47 грн. - 1% від суми 38 646 грн. 74 коп.  та витрати  з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 гривень).  

Керуючись ст.ст. 2,3,10,213 ЦПК України,  суд, -  

                                                                   В И Р І  Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.

          Зобов’язати  ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1  гараж «Д»загальною корисною площею 22,9 кв.м., розташований в блоці гаражів, що складає 133/1000 часток всього блоку гаражів за адресою: АДРЕСА_1, а саме звільнити гараж та передати ключі  від нього ОСОБА_1.

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов’язання повернути оригінал технічної документації  та відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 гривен   – відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  понесені  судові витрати  в сумі  171 (сто сімдесят одна)  гривні.

          Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі  8 гривень 50 копійок.

          Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення вартості робіт, заподіяної матеріальної та моральної шкоди,

задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 38 646  (тридцять вісім тисяч шістсот  сорок шість)  гривень 74 копійки.

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про стягнення вартості робіт по завершенню будівництва гаражу  в сумі 12896 гривень 88 копійок та стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 5 000 гривен та матеріальної шкоди в сумі 1 853 гривні 26 копійок –відмовити.

            Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 понесені  судові витрати  в сумі  506 (п’ятсот шість)  гривень 47 копійок.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст.294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.          

          Суддя