2-137-11

                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року                                                                                                м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                            Приходько В.А.

при секретарі                                     Устименко І.В.

за участю позивачки                         ОСОБА_1

відповідача                                         ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Мар'їнки Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, комунальних послуг, додаткових витрат на дитину, стягнення аліментів за минулий час

                                                 В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 і просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку до повноліття дитини. Посилалась на те, що з відповідачем вони перебували у шлюбі, який розірвано в липні 2008 року, від спільного життя з відповідачем мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею і знаходиться повністю на її утриманні, грошових коштів на утримання дитини відповідач не надає, не приймає участі у вихованні. Вона в теперішній час знаходиться у відпустці по догляду за другою дитиною, не працює, потребує матеріальної допомоги.

Позивачка доповнила свої позовні вимоги і просила стягнути з відповідача витрати по оплаті комунальних послуг в сумі 10989, 47 грн., додаткові витрати на розвиток дитини в розмірі 4000 грн., а також індексацію 25% 13736,84 грн., інфляція 25% - 17171,04 грн. Посилалась на те, що 10 вересня 2008 року ухвалою ОСОБА_4»їнського районного суду була визнана мирова угода, укладена між нею та відповідачем, у якій їхній дитині ОСОБА_5 переходить право власності на ? частку квартири, що належить відповідачеві в рахунок погашення аліментного зобов»язання. Мар»їнське БТІ відмовилося виконувати вказану ухвалу суду, право власності на ? частку квартири так і залишалося за відповідачем, при цьому він не платив аліменти на утримання дитини, тому вона просить стягнути з відповідача аліменти за минулий період з 10.09.2008 року по 08.11.2010 року в розмірі 34 тисячі грн. Крім того, вона сама несла всі додаткові витрати на дитину, такі як лікування, додаткові навчання, відвідування плавання, що також просить стягнути з відповідача. Крім того, після розлучення відповідач забрав все майно і їй довелося взяти кредит, щоб оплачувати комунальні послуги за квартиру, забезпечити дитину меблями, які вона купила в квартиру, поміняти вікно, оплачувати харчування дитини в дитячому садку, купувати дошкільні прилади, оплачувати лікування дитини. Загальна сума витрат складає 42963,01 грн., а з 25% інфляції 53703,76 грн., а з індексацією 25% 67127,7 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні в повному обсязі підтримала свої позовні вимоги і наполягала на їх задоволенні в повному обсязі. Вказала, що дійсно 10 вересня 2008 року була укладена мирова угода, відповідно до якої частина квартири, яка належала відповідачеві на праві власності в рахунок погашення аліментних зобов»язань переходила у власність сина ОСОБА_3. Але БТІ право власності відмовлялось реєструвати і лише 08 листопада 2010 року були внесені відповідні зміни і син став власником частини квартири, яка належала відповідачеві. Весь цей час частина квартири знаходилась у власності відповідача і аліменти він також не платив, тому повинен виплатити аліменти на утримання сина за весь той період з 10 вересня 2008 року до 08 листопада 2010 року з урахуванням інфляції і індексації. Весь цей час вона оплачувала комунальні послуги за квартиру в повному обсязі, хоча половина квартири належала на праві власності відповідачеві, тому всі витрати по оплаті комунальних послуг він повинен компенсувати. Також відповідач повинен нести додаткові витрати на дитину. Так, коли після розлучення він пішов з квартири, то забрав все майно, пошкодив стіни і їй довелося повністю робити ремонт, купувати всі меблі, техніку і все це для нормального існування  і розвитку дитини, тому відповідач повинен компенсувати їй половину цих затрат на ремонт і нові меблі. Крім того, вона витрачала кошти на харчування дитини, на лікування дитини, на додаткові заняття, дошкільне навчання, дошкільні прилади, на відвідування занять по плаванню і відповідач також повинен приймати участь у цих додаткових витратах на дитину, тому повинен сплатити їй половину всіх цих сум.

Відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодився в повному обсязі. Суду пояснив, що від спільного життя з позивачкою мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб розірвано в 2008 році. Також в 2008 році позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів і між ними була укладена мирова угода, відповідно до якої він передав у власність синові в рахунок погашення аліментного зобов»язання ? частку квартири, власником якої він був. Вказана мирова угода була 10 вересня 2008 року затверджена ухвалою суду, яка не оскаржувалась ніким і набрала чинності. З того моменту до квартири він взагалі ніякого відношення не має, давав позивачці гроші в розмірі 100 грн. для оплати послуг БТІ у зв»язку з реєстрацією права власності сина на його частку в квартирі. Чому право власності зареєстроване лише в листопаді 2010 року він не знає, він ніяких дій перешкоди до цього не вчиняв, його вини в тому, що БТІ відмовлялося реєструвати право власності, не має. Свій обов»язок по аліментним зобов»язанням він виконав відповідно до закону і передав синові у власність ? частину квартири, власником якої був. Більше в тій квартирі жодного дня не проживав, ніякими комунальними послугами не користувався. Що стосується додаткових витрат на дитину, то він постійно спілкується з дитиною, син дуже часто знаходиться у нього вдома, він вдома для сина підготував кімнату, встановив дитячі меблі, забезпечив сина іграшками та навчальним приладдям, постійно забезпечує синові досуг, возить його в цирк, у кіно, в зоопарк та проводить з ним інші розважальні заходи, коли син знаходиться у нього, то він забезпечує йому належне харчування, постійно купує йому фрукти та солодощі, купує одяг та взуття. Не згоден оплачувати ремонт в квартирі позивачки та нові меблі, оскільки не вважає це додатковими витратами на дитину, вважає, що позивачка по-перше зробила це для себе. Також не згоден з додатковими витратами на лікування, оскільки син дійсно хворобливий і він також приймає участь в його лікуванні, коли син знаходиться в нього, купує йому необхідні ліки. Що стосується додаткових дошкільних занять та занять по плаванню, то позивачка їх нічим не підтвердила.

Вислухавши пояснення позивачки, відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 180, 181 СК України передбачено, що батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов»язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі і від спільного життя в них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, а також копіями свідоцтв про одруження та розірвання шлюбу.

Довідкою комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника»підтверджується, що син ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою. Також з позивачкою проживає і знаходиться на її утриманні друга її дитина ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_4»їнського районного суду Донецької області від 10 вересня 2008 року визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. При цьому сумісній дитині позивачки та відповідача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 перейшло право власності на спірну ? частину квартири № 64 в будинку № 15 мікрорайону Южний в місті ОСОБА_6»їнського району Донецької області в рахунок погашення аліментного зобов»язання відповідача ОСОБА_2 перед позивачкою ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_5 за рахунок вказаної частини нерухомого майна.

Вказана ухвала суду сторонами оскаржена не була і набрала чинності 21 вересня 2008 року.

Таким чином, сторони, будучи батьками сина ОСОБА_3 визначились із способом виконання батьком –ОСОБА_2, обов»язку утримувати дитину.

Відповідно до ст. 190 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.

Доводи позивачки про те, що РКП «Мар»їнське БТІ»відмовлялося реєструвати право власності на ім»я дитини відповідно до вищезазначеної ухвали суду, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в судовому засіданні не встановлено фактів, які б свідчили про перешкоду з боку відповідача цієї реєстрації. Позивачка ж відмову РКП «Мар»їнське БТІ»не оскаржувала.

Витягом про державну реєстрацію прав підтверджується, що ОСОБА_5 є власником ? частки квартири АДРЕСА_1»їнського району на підставі ухвали ОСОБА_6»їнського районного суду № 2-697-08 від 10 вересня 2008 року.

Таким чином, право дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 на аліменти від батька ОСОБА_2 перетворилося на право власності на ? частку вказаної квартири за згодою сторін.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів з відповідача на утримання сина ОСОБА_3, а також стягнення аліментів за минулий час в розмірі заборгованості по аліментам, стягнення сум інфляції та індексації є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Однак, відповідач, звільняючись від обов»язку по утриманню дитини, не звільняється від обов»язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Відповідно до вимог ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов»язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разу спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Позивачка просила стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину, а саме: на лікування, на додаткові навчання, на плавання в сумі 4000 грн.

На підтвердження цієї суми позивачка ніяких документів не надала, позивачкою не доведені витрати на додаткові навчання, не надано ніяких доказів про відвідування дитиною плавання та вартості цих відвідувань, також не підтверджено витрати на лікування, у зв»язку з якою хворобою яке лікування призначалось та які ліки для цього купувались.

Відповідач суду пояснив, що він постійно приймає участь у додаткових витратах на дитину, купує сину необхідні речі, одяг, взуття, організовує йому відпочинок, а якщо він знаходячись у нього хворіє, то лікування і придбання медикаментів та ліків ним здійснюється в повному обсязі, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Оскільки позивачкою не надано належних доказів на підтвердження додаткових витрат на дитину, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Позивачка просила також стягнути з відповідача половину витрат на ремонт у квартирі, на придбання нових меблів та побутової техніки, харчування дитини в дитсадку, спонсорський внесок в дитсадку, дошкільне навчання та дошкільні прилади і посилалась на те, що це все є додаткові витрати на дитину.

Позов в цій частині також не може бути задоволений, оскільки всі ці перелічені позивачкою витрати не можуть бути віднесені до особливих обставин (розвиток здібностей, хвороба, каліцтво).

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги, оскільки ці вимоги до аліментних зобов»язань ніякого відношення не мають. Крім того, в судовому засіданні доведено, що відповідач передав право власності на належну йому ? частку квартири своєму синові та з того часу з вересня 2008 року взагалі там не проживав і ніякими комунальними послугами не користувався.

Таким чином, всі заявлені позивачкою позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без задоволення і виходячи із вимог ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. необхідно стягнути з позивачки, оскільки при звернення до суду судові витрати нею не сплачувались.

На підставі ст. ст. 180, 181, 185, 190, 194 СК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

                                                           В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, комунальних послуг, додаткових витрат на дитину, стягнення аліментів за минулий час залишити без задоволення.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п»ятдесят одна) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя      підпис

З оригіналом згідно:

Суддя