Справа №2а-1242/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 квітня 2011 року                              Мар’їнський районний суд Донецької області у складі: головуючий - суддя Ступін І.М., при секретарі Готовщиковій Т.О , розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про визнання дій неправомірними та зобов*язання провести нарахування та виплату недоплаченої до  пенсії суми як інваліду звільненого з військової служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про визнання дій неправомірними та зобов*язання провести нарахування та виплату недоплаченої до  пенсії суми як інваліду звільненого з військової служби.

В обґрунтування позову зазначає, що він був призваний до строкової служби в ряди ОСОБА_2 та з 25 травня 1987 року по квітень 1989 рік проходив військову службу в Демократичній Республиці Афганістан з 30 травня 1987 року по 23 січня 1989 рік. В результаті отриманих позивачем на військовій службі контузії та захворювання, він лікуваввся в шпеталях, в подальшому вказані травми призвели до погіршення здоров*я, та відповідно до висновку МСЕК від 20 березня 2003 року йому була встановлена 2 група інвалідності війни, стан здоров*я погіршувався та це призвело до повної втрати працездатності та згідно висновку МСЕК від 09 червня 2005 року позивачу була встановлена 1 група інвалідності безстроково та вказано, що контузія та захворювання отримані при виконанні обов*язків військової служби, виконання інтернаціонального боргу.

Позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов*язати виплатити йому як інваліду війни 1 групи в розмірі чотирьох мінімальних пегсій за віком з 09.06.2005 року, як інваліду 2 групи в розмірі трьох з половиною мінімальних пенсій за віком з 20.03.2003 року по 08.06.2005 рік, також зобов*язати відповідача виплатити надбавку до пенсії в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб втративших працездатність  на кожного непрацездатного члена сім*ї на кожну дитину з моменту придбання даного права до повноліття.

Позивачем була надана заява в якій він просить розглядати справу за його відсутністю.

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких  вказав, що пенсія встановлювалася в розміріи 60 % від заробітної плати, розмір пенсії більшувався на кофіцієнти встановлені Кабінетом Міністрів України та був обмежений максимальним розміром, просив розглядати справу за його відсутністю, надалі в судовому засіданні не з'явився.

За таких обставин і відповідно до ст. 122 КАС України суд визнав можливим розглянути справу без участі сторін та на підставі доказів, наданих у справі в порядку письмового провадження.  

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги            ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Мар’їнському районі підлягають   задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" від 09.04.1992 року № 2262 гарантовано нарахування та виплата мінімального розміру пенсії по інвалідності 1 групи в розмірі 4 мінімальних пенсій за віком, 2 групи в розмірі 3,5 мінімальних пенсій за віком.

ОСОБА_1 проходив службу в рядах ОСОБА_2 в Демократичній Республіці Афганістан з 30.05.1987 року по 23.01.1989 рік, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі. Згідно до висновку МСЕК від 20.03.2003 року йому була встановлена 2 група інвалідності, а згідно висновку МСЕК від 09.06.2005 року була встановлена 1 група інвалідності безстроково, контузія та захворювання отримані при виконанні обов*язків військової служби, виконання інтернаціолнального долгу, потребує постійного піклування.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки»не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії..

Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій та підтримки його як дитини війни.

Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505—4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

          Згідно ст.22 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених  з військової служби, та деяких інших осіб  інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, II групи - трьох з половиною мінімальних пенсій за віком,  III групи - двох мінімальних пенсій за віком, іншим інвалідам із числа  солдатів  і

матросів строкової служби I групи - 200 процентів,  II групи - 100 процентів і III групи - 50 процентів мінімального  розміру  пенсії за віком".

            Згідно до ст.24 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених  з військової служби, та деяких інших осіб надбавка   непрацюючим  інвалідам,  які  мають  на  своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї (стаття 30),  -  на  кожного непрацездатного  члена  сім'ї  в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується  тільки  на  тих  членів  сім'ї,  які  не  одержують пенсійні  виплати  із  солідарної  системи   загальнообов'язкового державного  пенсійного  страхування,  державну  соціальну допомогу особам,  які не мають права  на  пенсію,  та  інвалідам,  державну соціальну  допомогу  інвалідам  з  дитинства  та  дітям-інвалідам, допомогу на дітей одиноким матерям.  За наявності права  одночасно на  пенсію,  зазначені  види  допомоги  і  надбавку  до  пенсії по інвалідності на непрацездатного члена сім'ї за вибором  пенсіонера може  бути  призначено  пенсію,  державну  соціальну  допомогу або нараховано на цього члена сім'ї надбавку.  За  наявності  в  сім'ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім'ї, який перебуває на їх спільному утриманні,  враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором.

          Таким чином, підвищення військовослужбовцям виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого суд вважає дії відповідача в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії  відповідно до ст. 22 Закону України «Про  пенсійне забезпечення осіб, звільнених  з військової служби, та деяких інших осіб »протиправними. За таких, підстав суд  задовольняє позовні вимоги.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про визнання дій неправомірними та зобов*язання провести нарахування та виплату недоплаченої до  пенсії суми як інваліду звільненого з військової служби.    

Поновити строк ОСОБА_1, для звернення до суду.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі провести ОСОБА_1 нарахування та виплату мінімального розміру пенсії по інвалідності 1 групи в розмірі 4 мінімальних пенсій за віком з 09.06.2005 року, 2 групи в розмірі 3,5 мінімальних пенсій за віком з 20.03.2003 року по 08.06.2005 рік відповідно до ст.22 ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та інших осіб, розмір мінімальної пенсії за віком розраховувати відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ Про прожитковий мінімум та ч.1 ст.28 ЗУ Про загальнообов*язкове державне страхування.   

   Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі провести ОСОБА_1 нарахування та виплату недоотриманих сум надбавки до пенсії як інваліду 2, а потім 1 групи в розмірі 50% прожиткового  мінімуму для осіб втративших працездатність на кожного непрацезданого члена сім*ї, на кожну дитину з моменту придбання даного права та до повноліття відповідно до ст.24  ЗУ  Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та інших осіб та розраховувати відповідно до  ч.1 ст.2 ЗУ Про прожитковий мінімум.      

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Мар’їнський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                                                       Суддя -