Справа № 2-960/11

   Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 травня  2011 року                        

Сихівський  районний суд м.Львова

 в складі: головуючого Тімченко О.В.

               при секретарі  Свищо Ю.В.

з участю:        позивача  ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

пр-ка третьої особи виконкому ЛМР  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЛМКП „Львівтеплоенерго”, треті особи: виконком Львівської міської Ради, Національна комісія регулювання електроенергетики України, ЛКП „Старий Сихів", ОСОБА_4 про визнання неправомірним застосування двоставкового тарифу, зобов`язання здійснити перерахунок та повернути  надлишково сплачені кошти, -   

в с т а н о в и в:   

           позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить   визнати неправомірним застосування  ЛМКП «Львівтеплоенерго»двоставкового тарифу, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради, при нарахуванні плати за теплову енергію, вироблену  ТЕЦ-1, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок за період з жовтня 2007 р. по даний час та повернути надлишково сплачені кошти, які були нараховані згідно тарифів, що були встановлені всупереч вимогам чинного законодавства, та не були затверджені відповідними постановами НКРЕ України. В обгрунтування позовних вимог  покликається на те, що є співвласником і проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 з дочкою ОСОБА_4 Вона здійснює плату за послуги з теплопостачання. Вважає, що відповідач необгрунтовано застосовує двоставковий тариф, встановлений виконкомом Львівської міської ради, який грубо суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки згідно зі ст.ст.17, 20 Закону України «Про теплопостачання»регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями (ТЕЦ) здійснюється виключно Національної комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) і не належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Покликається, що відповідно до п.1 Поряку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМ України № 955 від 10.07.06., двоставковий тариф не застосовується для формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями (ТЕЦ), а також, що ухвалою сесії Львівської міської ради № 572 від 22.02.07. двоставковий тариф у м.Львові було скасовано і з 2007р. у м.Львові мав бути відновлений сезонний тариф на теплову енергію. ТЕЦ-1 є підприємством, яке здійснює комбіноване виробництво (когенерацію) теплової і електричної енергії, відносини у цій сфері регулюються Законом України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу». До виключних повноважень НКРЕ України належить встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями та іншими когенераційними установками з комбінованим виробництвом електричної енергії. Затвердження тарифів на теплову енергію, вироблену теплоелектроцентралями, до повноважень органів місцевого самоврядування не належить.   

          У судовому засіданні позивач позов підтримала повністю відповідно до його змісту.

Представник відповідача позов заперечила, покликаючись на те, що ТЕЦ-1 є структурним підрозділом ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно до ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлення в порядку і в межах визначених законодавством тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади. Погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, відносяться до власних повноважень виконавчих органів міської ради. Так як ЛМКП „Львівтеплоенерго” відповідно до Статуту підпорядковується Львівській міській раді, то згідно Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування»зобов`язане виконувати всі чинні нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади і застосування відповідачем тарифів при нарахуванні вартості теплової енергії є його прямим обов`язком.   

Третя особа   виконавчий комітет Львівської міської ради   позов не визнала, грунтуючи свої заперечення наступним. До повноважень виконкому Львівської міської ради згідно з  ухвалою Львівської міської ради від 19.10.06. № 219 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради»належить встановлення у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності міста. Виконкомом ЛМР прийнято рішення щодо тарифів на теплову енергію, тарифів на підігрів води та послуги з централізованого опалення, зокрема, рішення  № 1189 від 20.10.06. «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги  з централізованого опалення і з підігріву води»(доповнення згідно з рішенням від 03.11.06. № 1304, зміни  згідно з рішенням від 23.03.07. № 140), № 930  від 02.09.08. «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання»(зміни згідно з рішенням від 14.11.08. № 1255, від 29.12.08. № 1433, від 13.02.09. № 107, від 22.05.09. № 345). Вказані рішення виконкому ЛМР прийнято в межах повноважень, відповідно до норм чинного законодавства.  Такі жодним чином не порушують права позивача. НКРЕ України  своїм листом від 17.12.08. № 7688/23/17-08 «Щодо надання роз*яснень»також підтвердила повноваження виконкому на затвердження тарифів  на теплопостачання для ЛМКП «Львівтеплоенерго». При розрахунку тарифів брався до уваги тариф на виробництво теплової енергії, встановлений НКРЕ.   Одночасно зазначає, що сезонний тариф не запроваджений і носить рекомендаційний характер.

Третя  особа ЛКП „Старий Сихів” неодноразово повідомлялась  про час та місце розгляду справи, попереджалась про наслідки неявки, проте її представник у судове засідання не з*явився, у зв*язку з чим суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа - Національна комісія регулювання електроенергети України - позов  заперечила, поликаючись на те,  що відповідно до ст.20 Закону України «Про теплопостачання»тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. До повноважень НКРЕ щодо формування тарифів у сфері теплопостачання належить лише регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Інші складові тарифу та теплову енергію для споживача, а саме: тарифи на виробництво (крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії), транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються органами місцевого самоврядування, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (ст.20 Закону). Згідно з п.8 Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС, затвердженого постановою НКРЕ № 896 від 12.10.05., витрати, пов`язані з транспортуванням та постачанням енергії, до розрахунків тарифів на виробництво електричної та теплової енергії не включаються Отже, для споживачів ЛМКП «Львівтеплоенерго»НКРЕ регулює лише тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на ТЕЦ-1, що є однією із складових тарифу на теплопостачання.  Крім того, споживач, тобто позивач, при забезпеченні гарячою водою та централізолваним опаленням отримує не теплову енергію як товар, а послуги, які йому надаються в результаті технологічного використання теплової енергії, розрахунок тарифів на які визначається згідно з положеннями Порядку та не належить до компетенції НКРЕ. Просить розглядати справу за відсутності її представника на підставі даних заперечень.  

Третя особа  ОСОБА_4 подали суду заяву про розгляд справи у її відсутності з проханням позов задоволити.   

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи виконкому ЛМР, з’ясувавши дійсні обставини справи і причини позову,    дослідивши матеріали  справи,  суд приходить до висновку,  перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.   

Як встановлено судом, позивач є співласником і  проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 з дочкою ОСОБА_4, що стверджується довідкою, виданою ЛКП „Старий Сихів”.  Послуги з центрлізованого опалення позивачу надавалися, що не оспорюється сторонами у справі. Як встановлено,  в складі ЛМКП „Львівтеплоенерго” є ТЕЦ-1 з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії. Відповідач володіє ліцензіями на виробництво теплової енергії на ТЕЦ-1 (АБ №147934), на виробництво електричної енергії (АБ №220502) та постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом (АБ №220503), що підтверджує і НКРЕ. Відповідно до преамбули Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу»від 05.04.05. №2509-IV (набрав чинності з 11.05.05.) цей Закон визначає  правові,  економічні  та  організаційні засади діяльності суб'єктів відносин у сфері енергозбереження щодо використання когенераційних установок, регулює відносини, пов'язані  з  особливостями  виробництва,  передачі  і  постачання електричної та теплової енергії від когенераційних установок. Зі ст.1 Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.05. № 2633-IV (набрав чинності з 06.07.2005р.) вбачається, що тариф (ціна) на теплову енергію –це грошовий  вираз  витрат  на виробництво,  транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності  виробництва,  інвестиційної та   інших   складових,  що  визначаються  згідно  із  методиками, розробленими  центральним  органом  виконавчої   влади   у   сфері теплопостачання. Відповідно до ст.13 Закону України № 2633 до основних  повноважень  органів  місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і  межах,  визначених законодавством,  тарифів на теплову енергію, які  надаються   підприємствами   та   організаціями   комунальної власності,  крім  тарифів  на теплову енергію,  що виробляється на установках  комбінованого  виробництва  теплової   і   електричної енергії.   Згідно зі  ст.20 Закону України № 2633 тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії  затверджуються  органами  місцевого самоврядування,  крім теплової енергії,  що виробляється суб'єктами  господарювання,  що здійснюють  комбіноване виробництво теплової і електричної енергії  та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом  виконавчої влади у сфері теплопостачання.   Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на  виробництво,  транспортування  та постачання теплової енергії. Регулювання ж тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями,  іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною  комісією регулювання  електроенергетики  України  з урахуванням того, що ціни на теплову енергію від теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії не  повинні  перевищувати  ціни  на теплову  енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній території. Рішенням же виконкому Львівської міської ради № 138 від 15.02.05.  «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання»(з наступними змінами згідно рішень від 06.05.05. № 410, від 23.12.05. № 1445) на звернення Львівських міських комунальних підприємств „Львівтеплоенерго”, „Залізничтеплоенерго”  затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії на підігрів води у зимовий та літній періоди,   встановлено тарифи на теплову енергію    (втратив чинність згідно рішення від 20.10.06. № 1189).   Згідно з рішенням виконком ЛМР № 1189 від 20.10.06. «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води»(з наступними змінами та доповненням відповідно до рішень від 23.03.07. № 140, від 03.11.06. № 1304), на підставі звернення ЛМКП "Львівтеплоенерго", ЛКП “Залізничне теплоенерго“, встановлено тарифи на теплову енергію та на надання послуг з централізованого опалення і з підігріву води, затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на підігрів води у зимовий та літній періоди, згідно з додатком 6 (втратив чинність згідно рішення від 02.09.08. №30).   Відповідно до примітки до додатку 1 даного рішення встановлено, що   тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Рішенням виконкому Львівської міської ради № 930 від 02.09.08. «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання,   враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання»(з наступними змінами згідно рішень від 14.11.08. № 1255, від 29.12.08. № 1433) встановлено тарифи на теплову енергію для централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно з додатком (на даний час дане рішення є чинним). Згідно з приміткою до додатку 1 даного рішення тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії    та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води; собівартість 1 Гкал виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення: ЛМКП „Львівтеплоенерго” –195,56 грн., ЛМКП “Залізничнетеплоенерго“ –198,66 грн.   Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування відповідно до п.1.2 Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.00. за № 191. Постановами НКРЕ від 28.02.08., від 24.07.08., від 25.12.08., 12.02.09. затверджувалися (змінювалися) тарифи ЛМКП „Львівтеплоенерго” на виробництво теплової енергії з розрахунку 1 Гкал без ПДВ.   

          З пояснень, даних представником відповідача, вбачається, що  дійсно ТЕЦ-1 є когенераційною установкою, виробництво на ній теплової енергії є ліцензованим. Тарифи встановлені наступним чином: складова на виробництво тарифу на теплову енергію, вироблену на ТЕЦ-1, встановлена НКРЕ України, а складові на постачання та транспортування –затверджені органом місцевого самоврядування. Крім того наглосила на тому, що  Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області  систематично здійснює перевірку ЛМКП «Львівтеплоенерго» і порушень не виявила.   НКРЕ встановлює тариф на виробництво теплової енергії на ТЕЦ-1, пізніше підприємство обраховує тариф на транспортування і постачання теплової енергії, отримує від інспекції висновок щодо економічної обгрунтованості таких витрат на 1 Гкал, дані розрахунки скеровуються до органу місцевого самоврядування, додається ПДВ, рентабельність і виконавчий комітет визначає тариф. Тобто,  в розрахунок тарифу, який встановлюється виконкомом для ЛМКП „Львівтеплоенерго”, враховується тариф на виробництво, встановлений постановами НКРЕ. Тому відповідач діє в межах наданих йому прав і обов`язків щодо встановлення тарифів.   

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що  тарифи на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання для відповідача були встановлені рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради;  станом на день розгляду справи дані рішення є чинними і у встановленому законом порядку не скасовані. Відповідно ж до ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відтак відсутні підстави для задоволення позову.   

На підставі ст.144 Конституції України,  преамбули Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерації) та використання скидного енергопотенціалу», ст.ст.1, 13, 20 Закону України «Про теплопостачання», Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України  від 08.09.00. № 191, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 138 від 15.02.05. «Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання»(з наступними змінами згідно рішень від 06.05.005. № 410, від 23.12.05. № 1445), рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1189 від 20.10.06. «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води»(з наступними змінами та доповненнями відповідно до рішень від 23.03.07. № 140, від 03.11.06. № 1304), рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 930 від 02.09.08. «Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обгрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання»(з наступними змінами згідно рішень від 14.11.08. № 1255, від 29.12.08. № 1433), та  керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -   

в и р і ш и в :

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ЛМКП „Львівтеплоенерго”, треті особи: виконком Львівської міської Ради, Національна комісія регулювання електроенергетики України, ТзОВ ЖЕП „Стимул Сихів”,  ОСОБА_4 про визнання неправомірним застосування двоставкового тарифу, зобов`язання здійснити перерахунок та повернути  надлишково сплачені кошти  в і д м о в и т и .   

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, у відсутності яких таке було прийняте, - протягом того ж строку з дня отримання його копії.

Головуючий

Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.