Справа № 11-438 Головуючий у І інстанції Ковей Л.В.
Категорія 115ч. 1,309ч. 1 Доповідач Шаліна Т.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2006року колегія суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Шаліної Т.О.
суддів: Козлова О.М., Шапар Ю.І.
при секретарі: Яровій Н.В.
за участю прокурора: Галані І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача по справі старшого помічника прокурора Волновахського району та засудженого ОСОБА_1 на вирок Волновахського районного суду Донецької області від 17 березня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженця селища Ольгінка Волновахського району, громадянина України, не працюючого, раніше судимого: -5.12.1995 року Волновахським райсудом за ст..95 КК до 3 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 3 роки; 17.12.1996 року Волновахським райсудом за ст.140ч.2,43 КК України до 6 років позбавлення волі; 09.07.2002 року Волновахським райсудом за ст.122ч.1,152ч.1,186ч.2,71 КК до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільненого 25.02.2005 року умовно-достроково на 11 місяців 28 днів
засуджено за ст.115 ч.1 КК України до 11 років позбавлення волі, за ст.309ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначено 11 років 6 місяців позбавлення волі. У відповідності із ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Волновахського районного суду від 09.07.2002 року у вигляді 6 місяців і остаточно призначено 12 років позбавлення волі.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду засуджений ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за вчинення злочинів при таких обставинах.
19 листопада 2005 року приблизно о 21-00 годин засуджений ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку НОМЕР_1 АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, діючи з наміром на позбавлення життя, спричинив багаточислені удари рукою у область обличчя та голови, ногою у область тулуба та живота, дерев'яним бруском у область тулуба, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 багаточислені тілесні пошкодження від яких настала її смерть.
У серпні 2005 року засуджений ОСОБА_1 на городі біля свого будинку АДРЕСА_1 незаконно, без мети збуту, зібрав (придбав) декілька кущів коноплі, яку висушив, подрібнив тобто виготовив особо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (маріхуана) вагою 4,3гр. та 342 гр., який зберігав у себе дома і який 21 листопада 2005 року о 13 год.30 хв. був виявлений робітниками міліції.
У апеляції державний обвинувач просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким засудженому призначити покарання за ст.. 115 ч.1 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначити 13 років позбавлення волі. У відповідності із ст.. 71 КК України шляхом часткового складання приєднати не відбуту частину покарання за вироком від 9.07. 2002 року і остаточно призначити 13 років 6 місяців позбавлення волі. Вказує, що суд у недостатній мірі взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, також обставини, що обтяжують його відповідальність. Так, засуджений вчинив особо небезпечний злочин, під час судового розгляду справи неодноразово міняв свої показання з метою ухилитися від відповідальності, раніше був судимий за вчинення злочинів проти життя, після звільнення не став на шлях виправлення, не працював, негативно характеризується, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння.
У апеляції і доповненнях до неї засуджений просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Посилається на те, що злочини він не вчиняв, я пояснення під час досудового розслідування давав у наслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства. Як суд, так і досудове слідство по справі були проведені однобічно і неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом були допущені суттєві порушення норм кримінально-процесуального законодавства і неправильно застосовано кримінальний закон, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав доводи апеляції державного обвинувача і не погодився з доводами апеляції засудженого; засудженого, який наполягав на задоволенні доводів своєї апеляції та доповненнях до неї; дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій і доповнень до апеляції засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача задоволенню не підлягає
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів є обґрунтованими.
Викладені у апеляції засудженого та доповненнях до неї доводи про те, що досудове слідство та судовий розгляд по справі проведені необ'єктивно і неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи є безпідставними.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально - процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи. Викладені у вироку висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені вказаного злочину щодо потерпілої ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні і детально викладеними у вироку доказами. А зокрема, його винність підтверджується особистими показаннями під час як досудового, так і судового слідства слідства, показаннями ряду вказаних у вироку свідків, матеріалами огляду місця події, даними протоколів інших слідчих дій.
Суд ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи засудженого аналогічні тим, що викладені у апеляції про те, що від ударів, які він спричиняв потерпілій, вона не померла і де вона була і хто спричинив їй удари від яких настала її смерті йому не відомо, під час досудового слідства він себе обмовив у наслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства.
Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на пом'якшення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.
Суд обгрунтовано, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів, послався на його показання в стадії досудового і судового слідства, який, визнаючи свою винність у причинені тілесних пошкоджень потерпілій від яких настала її смерть, а також у незаконному придбанні, виготовленні і зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу, давав детальні пояснення про обставини побиття потерпілої та придбанні, виготовленні і зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу.
Він, даючи зізнавальні показання, детально розповідав слідчим органам та суду про обставини сварки, під час якої він спочатку наніс потерпілій три сильних удари долонею руки по обом щокам потерпілу, а коли вона стала вибігати на вулиці, він здогнав її біля дверей веранди на вулиці і схопив її рукою за волосся, після чого спричинив їй декілька ударів кулаком правою рукою по спині, потягнув її на себе, вона повернулася до нього обличчям і він 2-3 рази вдарив її ногою у живіт та грудну клітину, за волосся підняв її і двома руками штовхнув, від чого вона впала. При цьому він вказував на деталі, які могли бути відомі тільки особі, причетній до злочину. Так, саме з його слів слідчим органам стало відомо про те, як саме він спричинив потерпілій удари по обличчю, у живіт та грудну клітину, як після цього перевіряв у потерпілої пульс і з'ясувавши, що вона померла, витягнув її із двору на вулицю. Також, він сам розповідав, що коноплю він нарвав у себе у дворі, висушив її та перетер, а потім заніс у будинок.
Як вбачається із справи у засудженого ОСОБА_1 не було підстав для самообмови. Під час досудового слідства він неодноразово давав ті показання, якими суд обґрунтував свої висновки, в тому числі і під час відтворення обстановки і обставин події в присутності понятих.
У справі відсутні також данні, які б свідчили про одержання цих показань обманним чи будь-яким іншим протиправним способом. В судовому засіданні перевірялися доводи засудженого про те, що до нього в стадії досудового слідства застосовувалися недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він обмовив себе, і свого підтвердження не знайшли, а тому обґрунтовано визнані судом такими, що направлені на уникнення відповідальності за скоєне.
Отже, доводи, які наведені з цього приводу у апеляції засудженого та доповненнях до неї є безпідставними.
З урахуванням наведеного, суд з'ясувавши причини часткової зміни засудженим показань в подальшому і давши даній обставині у вироку відповідну оцінку, правильно обгрунтував свої висновки у вироку його показаннями, даними у стадії як досудового, так і судового слідства.
Крім того, ці показання ОСОБА_1 знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд дослідив у судовому засіданні. Вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 даними протоколу огляду місця події і відтворення обстановки та обставин події; висновками судово-медичних експертиз про характер, локалізацію і механізм заподіяних потерпілій тілесних пошкоджень та причину її смерті, що совпадає з показаннями засудженого та свідків, якими суд обгрунтував свої висновки, даними протоколів інших слідчих дій.
Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_1 у злочині щодо ОСОБА_5, а також у вчиненні незаконного придбання, виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу.
Вирішуючи питання про зміст і направленість умислу ОСОБА_1, суд виходив із сукупності всіх конкретних обставин справи. Сам характер його дій під час побиття потерпілої ОСОБА_5 свідчать, що він діяв з єдиним умислом, спрямованим на позбавлення її життя. Завдаючи потерпілій удари руками по обличчю та голові, а ногою у живіт, тобто де розташовані життєво важливі органи, він безперечно усвідомлював, що спричиняє їй багаточислені тілесні пошкодження від яких може настати смерть і бажав цього, тобто діяв з прямим умислом.
Виходячи з доказів, які були перевірені у судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ст.. 115 ч.1 та 309 ч.1 КК України.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляції засудженого про суттєве порушення судом норм кримінально-процесуального законодавства, а саме у той частині, що судом не застосовувалось фіксування судового процесу технічними засобами. Як вбачається із матеріалів справи, ніхто із учасників судового розгляду справи клопотання про застосування технічних засобів фіксації судового розгляду справи не заявляв, з ініціативи суду таке рішення також не приймалося.
Разом з тим, у відповідності із п.5ч.1ст.367, п.1 ст.373 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Апеляційний суд змінює вирок у випадках пом'якшення покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно із ст.З72 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції в достатній мірі врахував обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому судом першої інстанції брались до уваги такі дані про особу ОСОБА_1 як те, що злочин він вчинив у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів, не працює та негативно характеризується.
Але, згідно із ч.З ст.67 КК України, при призначені покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Як вбачається із ч. 1 ст.67 КК України такі обтяжуючи обставини, як негативна характеристика та те, що засуджений не працює, на що послався суд, а також така обтяжуюча обставина, як те, що засуджений неодноразово міняв свої показання з метою
ухилися від відповідальності, на яку посилається у апеляції державний обвинувач, законом не передбачені. Тому із вироку підлягають виключенню такі обтяжуючи обставини, як негативна характеристика і те, що ОСОБА_1 не працював. Також, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано вказав, що по справі відсутні обставини, що пом'якшують покарання, оскільки із матеріалів справи вбачається, що він є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Тому, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі є обґрунтованим і підлягають задоволенню, а доводи апеляції державного обвинувача у цій частині безпідставні, у зв'язку з чим вирок у частині призначення покарання підлягає зміні.
Керуючись ст.366,367, 372 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію державного обвинувача старшого помічника прокурора Волновахського району залишити без задоволення. Апеляцію і доповнення до неї засудженого задовольнити частково.
Вирок Волновахського районного суду від 17 березня 2006 року відносно ОСОБА_1 у частині призначення покарання змінити.
Призначити ОСОБА_1 за ст.115ч.1 КК України покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, за ст.309 ч.1 КК України - 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. У відповідності із ст.71ч.1 КК України за сукупністю вироків частково у вигляді 6 місяців приєднати не відбуте покарання за вироком Волновахського районного суду від 09.07.2002р. і остаточно призначити покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
В решті частині вирок залишити без зміни.