Справа № 22- 737/2006 Головуючий у 1 інстанції Ястребова Л.В.
Категорія 41 Доповідач Песоцька Л.І.
РІШЕННЯ іменем України
6 липня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Песоцької Л.І.
суддів Кучерявої В.Ф., Трушкова М.М.
при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства "Ремонт і експлуатація будинків" про виплату сум розрахунку і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивачки на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 травня 2006 року,
встановила:
У жовтні 2003 року ОСОБА_1. звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач звільнив її з роботи з 26 травня 2003 року, але заробітну плату за травень виплатив 9 вересня 2003 року, компенсацію за невикористану відпустку не виплатив зовсім.
Просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за відпустку в сумі 79 грн. 26 коп., середній заробіток за затримку розрахунку і відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 січня 2004 року, скасованою ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2004 року, позов було залишено без розгляду.
Рішенням того ж районного суду від 30 березня 2005р., скасованим ухвалою апеляційного суду від 21 червня 2005 року, з відповідача на користь позивачки було стягнуто компенсацію за відпустку в сумі 79 грн.26 коп., середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 232 грн. 10 коп. і відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн.
В додаткових заявах позивачка просила стягнути грошові суми з застосування індексів інфляції і відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від ЗО березня 2006 року з відповідача на користь позивачки було стягнуто середній заробіток в сумі 3836 грн. і відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 грн. За заявою арбітражного керуючого ухвалою суду від 17 квітня 2006 року заочне рішення скасоване.
Оскаржуваним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 травня 2006 року з відповідача на користь позивачки стягнуто компенсацію за відпустку в сумі 50 грн. 27коп., середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26 травня 2003р. по 10 вересня 2004 року в сумі 2582 грн. 41 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату компенсації за відпустку в сумі 16 грн.04 коп. і відшкодування
моральної шкоди в розмірі 200 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати, посилається на те, що суд неправильно обчислив компенсацію за відпустку, не застосував індексацію згідно з постановою КМ України №1427, не врахував зміни в ст.117 КЗпП України і неправильно обчислив суму середнього заробітку за затримку розрахунку, необгрунтовано не задовольнив вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника ЖКП "Азовжитлокомплекс, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні з таких підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1. з 24 лютого по 26 травня 2003 року працювала на дочірньому підприємстві "Ремонт та експлуатація будинків", яке є юридичною особою, підприємства „Азовжилсервіс". В день звільнення розрахунок з нею не був проведений. 9 вересня 2003 року їй виплачена заробітна плата за травень 2003 року, не виплачена компенсація за 6 днів невикористаної відпустки.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки компенсацію за 6днів невикористаної відпустки в сумі 50 грн. 27 коп., суд визначив суму компенсації виходячи з загальної кількості календарних днів за період роботи позивачки у відповідача і загальної суми отриманої нею заробітної плати. З цим погодитись не можна.
Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року (зі змінами та доповненнями), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток або виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Згідно з п.7 Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток або компенсації за невикористану відпустку, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
З урахуванням цих положень суму компенсації за невикористану відпустку, яка підлягала виплаті позивачці, необхідно визначити виходячи із її заробітної плати за березень-квітень 2003року (228 + 230,96) і кількості календарних днів за ці місяці (за мінусом святкового дня 8.03.03 і неробочого дня у зв'язку із святом Пасхи 28.04.03). А саме 458,96 : 59 = 7,78 х 6 = 46 грн.68 коп. Таким чином з відповідача на користь
позивачки підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку в сумі 46 грн.68 коп.
У зв'язку з несвоєчасною виплатою компенсації за невикористану відпустку з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація в сумі 14 грн.89 коп. (46,68x31,9: 100).
В день звільнення відповідач не виплатив позивачці заробітну плату за травень в сумі 201 грн.60 коп. і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 46 грн.68 коп., а всього 248 грн.28 коп.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розміри належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.
При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи ( п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").
Зазначені вимоги не були враховані судом при визначені розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 2582 грн.72 коп. - при розмірі невиплаченого заробітку з 9 вересня 2003 року - 46 грн. 68 коп.
Крім того, судом стягнуто середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26 травня 2003 року по 10 вересня 2004 року, між тим, в установленому порядку позивачка не відмовилась від вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку і оскаржує рішення суду в цій частині. Тому рішення підлягає зміні і в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.
Судом правильно визначено середній заробіток позивачки за два місяці до звільнення в розмірі 13 грн. 11 коп. (заробіток за березень-квітень 2003 року - 228 + 230,96 = 458,96 : 35). У зв'язку з тим, що середньомісячний заробіток позивачки з 1 квітня 2004 року менше мінімальної заробітної плати (відповідно 277,93 (13,1 їх 21,2) і 290), у відповідності з п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати її середньоденний заробіток підлягає коригуванню на коефіцієнти підвищення мінімальної заробітної плати (1,106 х 1,068 х 1,071 х 1,054 = 1,333) і складає 17грн.48 коп. (13,11x1,333).
За період з 27 травня 2003 року по 9 вересня 2003 року середній заробіток за затримку розрахунку складає: 1276 грн. 04 коп. (17,48 х 73дні), за новим місцем роботи позивачка отримала заробітну плату в сумі 581 грн. 39 коп., тому підлягає стягненню з відповідача на її користь за цей період 712 грн.13 коп. (1293,52 - 581,39).
За період з 9 вересня 2003 року відповідач не виплатив позивачці 46 грн. 68 коп. При визначенні розміру компенсації за несвоєчасний розрахунок з 9 вересня 2003 року колегія суддів вважає необхідним врахувати розмір спірної суми в загальній сумі розрахунку (18,8%), його незначну частку в середньому заробітку позивачки.
17,48 х 81 день (з 9 вересня по 1 січня 2004 року) х 18,8 : 100 = 266,19 грн. (середній заробіток). Отримала позивачка за цей період за новим місцем роботи
заробітну плату в сумі 735 грн.20 коп. Тому за цей період середній заробіток за затримку розрахунку не підлягає стягненню;
17,48 х 164 (з 1 січня по 1 вересня 2004 року) х18,8 : 100 = 538 грн.94 коп. Позивачка не працювала в зазначений період, тому з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток в сумі 538 грн. 94 коп.;
17,48 х 341 ( з 1 вересня 2004 року по 5 січня 2006 року) х 18,8 : 100 = 1120 грн. 60 коп.(середній заробіток). Отримала позивачка за цей період за новим місцем роботи заробітну плату в сумі 4592 грн. 89 коп. Тому за цей період середній заробіток за затримку розрахунку не підлягає стягненню.
З 5 січня 2006 року набрав чинності Закон України № 3248 від 20 грудня 2005 року про виключення ч.З ст.117 КЗпП України, якою передбачалось зменшення компенсації на суму заробітної плати, одержаної працівником за новим місцем роботи.
17,48 х 95 (з 5 січня по 24 травня 2006 року) х 18,8 : 100 = 312 грн. 19 коп. (середній заробіток).
Таким чином, за спірний період з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 1563 грн. 26 коп. (712,13 + 538,94 + 312,19).
Вимоги позивачки про індексацію середнього заробітку, як такі, що не грунтуються на законі, не підлягають задоволенню. Середній заробіток підлягає коригуванню у відповідності з п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що і було зроблено при обчисленні середньоденного заробітку позивачки.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, судовою колегією суми, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, визначені без відрахування цього податку й інших обов'язкових платежів.
Незгода позивачки з рішенням суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди безпідставні. При визначенні відшкодування судом враховані наведене позивачкою обґрунтування, конкретні обставини справи, характер дій відповідача та завданої моральної шкоди. Підстав вважати, що розмір відшкодування не відповідає завданій шкоді, не встановлено.
У відповідності з вимогами ст.ст.81, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр".
На підставі викладеного і, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 24 травня 2006 року в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасність її виплати, середнього заробітку за затримку розрахунку змінити.
Стягнути з дочірнього підприємства „Ремонт і експлуатація будинків" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 46 (сорок шість) грн. 68 коп.; компенсацію за несвоєчасну виплату компенсації за
відпустку в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 89 коп.; середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26 травня 2003 року по 24 травня 2006 року в сумі 1563 (одна тисяча п'ятсот шістдесят три) грн. 26 коп. і на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.