Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-13116/10 Головуючий у 1 й інстанції - Нижник М.М.
Доповідач - Перцова В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів : Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.
При секретарі: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області; визнано неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії по інвалідності (державної та додаткової) відповідно до ст. ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб; зобов'язано відповідача провести позивачу, починаючи з 25 січня 2010 року, перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відносно зазначених норм закону та ч. 1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058, - державної із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб із врахуванням збільшення цього прожиткового мінімуму; зобов'язано відповідача при перерахуванні та виплаті позивачу пенсії виконувати вимоги ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають вимогам норм матеріального права, те, що відповідач виплачує кошти лише в розмірі перерахованих йому для цих цілей бюджетних коштів.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, першої категорії, що підтверджується виданим йому посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. З 5 березня 2008 року по 25 січня 2010 року він був інвалідом 3 групи, а з 25 січня 2010 року є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідками МСЕК.
Згідно із ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
При цьому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 вказаного Закону, для позивача, який є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії і інвалідом 3-ї групи, розмір державної пенсії не може бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком, інвалідом 2 групи – 8 мінімальних пенсій за віком, а, згідно ст. 50 Закону щомісячна додаткова пенсія за шкоду здоров'ю інвалідам 3 групи повинна бути йому призначена у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а інвалідам 2 групи –75% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач призначав та виплачував позивачу вказані види пенсії в меншому розмірі на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 1 березня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", № 530 від 28 травня 2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та № 654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", а не у відповідності до вищезазначених вимог закону.
Однак, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, передбачені ст. 46 Конституції України, в тому числі соціальні виплати і допомоги, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким з 1 січня 2008 року були внесені зміни до ст. ст. 50, 54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо розміру пенсій, були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Крім того, як зазначено в п. 5.4. вказаного Рішення Конституційного Суду України, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін чи доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони.
В п. 7. даного Рішення Конституційного Суду вказано, що Конституційний суд України також виходить з того, що зупинення на 2008 рік оспорюваними положеннями Закону дії окремих норм правових актів (стаття 67 розділу 1 Закону), внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність (розділ ІІ Закону), призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина, а в п. 7.1. –що однією із конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що міський суд прийшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог закону та прав позивача і задовольнив його вимоги.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є особистим тлумаченням ним цих норм. Посилання в скарзі на неправильне визначення судом розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії також, є безпідставним, так як, суд першої інстанції правильно визнав, що розрахунок необхідно проводити виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки, іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Необґрунтованими є і посилання в скарзі на виплату пенсій лише в межах коштів, передбачених на це Державним бюджетом, оскільки, недостатність грошових коштів не є підставою для невиконання закону щодо соціальних виплат.
Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення міського суду –залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200 КАС України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Судді: