Справа №  2-681/11  

  Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 травня 2011 року                                                                      м. Івано-Франківськ

                        Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді                              Струтинського Р.Р.,

секретаря                                              Кожуховської О.І.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Угринівської сільської  ради, Тисменицької РДА, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення виконкому Тисменицької РДА від 14.09.1988 року, свідоцтва про право власності, визнання права власності на майно та встановлення юридичних фактів,-

    в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення виконкому Тисменицької РДА від 14.09.1988 року, свідоцтва про право власності, визнання права власності на майно та встановлення юридичних фактів. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 26.10.2010 року померла її мати ОСОБА_5. В квітні 2011 року їй стало відомо, що 22.11.1988р. виконавчим комітетом Угринівської сільської ради, ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на будинковолодіння №111 по вул. Радянська (в даний час вул. Незалежності) с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області на підставі рішення № 176 виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів від 14.09.1988 року, а будинковолодіння належить до колгоспного двору. Вважає, що зазначені вище рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів, свідоцтво про право власності, виконавчим комітетом Угринівської сільської ради видані ОСОБА_5 із порушенням чинного законодавства, порушують наші майнові права, тому підлягають визнанню недійсними і скасуванню, оскільки дане будинковолодіння належить до колгоспного двору. Цивільним законодавством в редакції 1963 року було встановлено, що майно колгоспного двору належить його членам в рівних частках на засадах спільної сумісної власності. 15.04.1991 року вступив в дію ЗУ „Про власність” та на момент вступу в колгоспному (селянському одноосібному) дворі проживали ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та  ОСОБА_2 (в даний час ОСОБА_3) ОСОБА_7. Таким чином, у відповідності із ст.ст.121, 123 ЦК України (в редакції 1963 року) до набрання чинності даного Закону станом на 15.04.1991 року ніхто, із вище зазначених осіб, не втратив право на частку в майні колгоспного двору, а отже останні стали співвласниками будинковолодіння в рівних долях, тобто їм належало на праві спільної сумісної власності по 1/6 частині домоволодіння, як членам колишнього колгоспного двору. 02.10.1996 року її батько ОСОБА_6 помер. 08.04.2003 року ОСОБА_2, 04.02.2008 року ОСОБА_3 та її чоловік, ОСОБА_4, фактично вибули із господарства, однак останній офіційно залишився зареєстрованим ньому по даний час, хоча проживає за іншою адресою. Оскільки, відповідачі вибули із господарства більше трьох років, у встановленому законом порядку, не витребували належні їм частки, як члену колишнього колгоспного двору, тому втратили право на їх вимогу (3/6). У зв’язку з цим ОСОБА_5 та ОСОБА_1, частини у спірному будинковолодінні становили по 5/12 кожному (1/6+3/12). Крім того, 1/6 (2/12) частина ними були успадковані після смерті ОСОБА_6 19.02.1998 року ОСОБА_5, при житті, склала заповіт про те, що після її смерті, ОСОБА_1 буде спадкоємцем всього майна, що належало їй на день смерті і на що за законом вона мала право. 26.10.2011 року ОСОБА_5 померла. Після смерті останньої відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: земельні ділянки та 1/2 частину спірного будинковолодіння №111 по вул. Незалежності с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Вона, ОСОБА_1, є спадкоємцем за заповітом. Інших спадкоємців на майно покійної за законом або заповітом, які б у встановленому законом порядку заявили про свої спадкові права, немає. 04.04.2011 року вона подала до Тисменицької районної держнотконтори заяву про прийняття спадщини. Оскільки, вона звернулась до ДНК у встановлений строк з часу відкриття спадщини та постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому прийняла спадщину в установленому законом порядку. Отже, їй належить в цілому спірне будинковолодіння з підстав належності 5/12 частини на праві спільної сумісної власності, 1/12 –в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, іншої половини - в порядку спадкування за  заповітом після смерті  ОСОБА_5 Проте, свідоцтво про право на спадщину на будинковолодіння їй в держнотконторі не видали у зв’язку з тим, що спірне будинковолодіння в цілому не належало спадкодавцю, а всім членам колгоспного двору, а також  не видають свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку у зв’язку з тим,  що, в державному акті на право на приватної власності на землю, що виданий 21.01.2002 року є неточність щодо прізвища власника майна, а саме: зазначено, що земельна ділянка площею 0,3343 га належить „Челепіс Марії Семенівні” замість правильно „Челяпіс Марії Самійлівні”. Аналогічно, в державному акті на право на приватної власності на землю, що виданий 22.08.2002 року є дані неточністі. Крім того, вона не може доказати родинні зв’язки між нею та мамою, оскільки в свідоцтві про її народження вказано, що її мамою  є „Челяпіс Марія Семенівна” замість правильно „Челяпіс Марія Самійлівна”. Чому в даних документах на майно, зроблено такий запис, їй невідомо. Внести виправлення, в документи, в даний час неможливо у зв’язку із смертю моєї  матері.

Позивачка в судове засідання не з”явилася. Від неї надійшла заява, в якій вона просила справу розглядати без її участі, позов підтримує, просила його задоволити.

Представник виконкому Угринівської сільської ради, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з”явилися. Від них надійшли заяви, в яких вони просили справу розглядати справу у їх відсутності, позов визнають та проти його задоволення не заперечують.

Представник Тисменицької РДА в судове засідання не з”явився. Від нього надійшла заява, в якій він просив справу розглядати без його участі, позов не визнає та просив відмовити у його задоволенні. У поданому суду запереченні суду пояснив, що рішення виконкому Тисменицької РДА від 14.09.1988 року № 176 прийнято на підставі рішення виконкому Угринівської сільської ради від 25.08.1988 року № 32. Згідно чинного на той час законодавства виконкоми районних рад народних депутатів не були наділені повноваженнями перевіряти правильність складання сільськими радами народних депутатів списки власників будинків. Дані списки затверджувалися по факту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2010 року померла мама позивачки, ОСОБА_5. В квітні 2011 року, у зв’язку із оформленням спадщини після смерті ОСОБА_5, їй стало відомо про те, що 22.11.1988р. виконавчим комітетом Угринівської сільської ради, ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на будинковолодіння №111 по вул. Радянська (в даний час вул. Незалежності) с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Свідоцтво про право власності, як зазначено в документі, видано на підставі рішення №176 виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів від 14.09.1988 року, а будинковолодіння належить до колгоспного двору. На підставі зазначеного вище свідоцтва Івано-Франківським ОБТІ за ОСОБА_5, зареєстровано право власності на будинковолодіння №111 по вул. Радянська (в даний час вул. Незалежності) с. Угринів Тисменицького району. Перелічені вище обставини підтверджуються рішенням від 14.09.1988 року, свідоцтвом про право власності на майно від 22.11.1988 року, архівним витягом від 08.04.2011 року №Д-4. (а.с.12 -14).

 Архівним витягом від 08.04.2011 року №Д-4, свідоцтвом про право власності від 22.11.1988 року, довідкою Угринівської сільської ради від 05.04.2011 року за №437 стверджується, що спадкове будинковолодіння належить до колгоспного двору.

Статтями 121, 123 ЦК України (в редакції 1963 року) встановлено, що майно колгоспного двору належить його членам в рівних частках на засадах спільної сумісної власності.

15 квітня 1991 року вступив в дію Закон України „Про власність”. Згідно довідки  Угринівської сільської ради № 437від 05.04.2011 року на момент вступу в дію Закону України „Про власність” в колгоспному (селянському одноосібному) дворі проживали ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та  ОСОБА_2 (в даний час ОСОБА_3) ОСОБА_7.

 Пленумом ВСУ в п. 6 своєї постанови № 20 від 22.12.1995 р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз”яснено, що положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону.

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

б) розмір частки член двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, у відповідності із ст.ст.121, 123 ЦК України (в редакції 1963 року) до набрання чинності ЗУ „Про власність” станом на 15.04.1991 року ніхто, із вище зазначених осіб, не втратив право на частку в майні колгоспного двору.

У зв’язку із зазначеними вище обставинами ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали співвласниками будинковолодіння в рівних долях, тобто їм належало на праві спільної сумісної власності по 1/6 частині домоволодіння, як членам колишнього колгоспного двору.

За таких обставин, прийняття виконавчим комітетом Тисменицької районної ради народних депутатів оскаржуваного рішення від 19.12.1989р. про визнання за ОСОБА_5 права власності на будинковолодіння і в подальшому видача свідоцтва про право власності без врахування того, що останнє належить колгоспному двору і всі його члени мають частку у майні двору, є помилковим і незаконним.

02.10.1996 року  батько позивачки ОСОБА_6 помер. Відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) належну останньому 1/6 частину спірного будинковолодіння прийняли позивачка та її мати, спадкоємці за законом першої черги, шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном.

Відповідно до п.6 розділу 11 Постанови Пленуму ВСУ „Про практику у справах за позовами про захист права приватної власності” зі вступом в дію 15.04.1991 року Закону України „Про власність” –колгоспні двори ліквідовані, а ті члени двору, які не втратили частку в майні колгоспного двору на момент припинення його існування стали співвласниками у рівних частках, при цьому на виділ частки з майна колишнього колгоспного двору встановлено трирічний строк позовної давності.

ОСОБА_2 08.04.2003 року, ОСОБА_3 04.02.2008 року та чоловік позивачки, ОСОБА_4, фактично вибувають із даного господарства, однак останній офіційно залишився зареєстрованим ньому по даний час, хоча проживає за іншою адресою. Оскільки, відповідачі вибули із господарства більше трьох років, у встановленому законом порядку, не витребували належні їм частки, як члену колишнього колгоспного двору, тому втратили право на їх вимогу (3/6). У зв’язку із зазначеними вище обставинами  ОСОБА_5 та ОСОБА_1 частини у спірному будинковолодінні становили по 5/12 кожному (1/6+3/12). Крім того, 1/6 (2/12) частина ними була успадкована після смерті ОСОБА_6.

ОСОБА_5 19.02.1998 року, при житті, склала заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Угринівської сільської ради та внесено в реєстр за №11 про те, що після її смерті, ОСОБА_1 буде спадкоємцем всього майна, що належало їй на день смерті і на що за законом вона мала право. Згідно довідки Угринівської сільської ради від 05.04.2011р. №438 вказаний вище заповіт не змінювався і не відмінявся.

ОСОБА_5 26.10.2011 року померла. Після смерті останньої відкрилася спадщина на належне їй майно земельні ділянки та 1/2 частину спірного будинковолодіння №111 по вул. Незалежності с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Позивачка є спадкоємцем за заповітом; інших спадкоємців на майно покійної за законом або заповітом, які б у встановленому законом порядку заявили про свої спадкові права, немає. Остання 04.04.2011 року подала до Тисменицької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Оскільки, вона звернулась до ДНК у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини та постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому  відповідно до вимог ст.ст.1268-1270 ЦК України прийняла спадщину в установленому законом порядку.

Таким чином, позивачці належить в цілому спірне будинковолодіння з підстав належності 5/12 частини на праві спільної сумісної власності, 1/12 –в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, іншої половини - в порядку спадкування за  заповітом після смерті  ОСОБА_5 Проте, свідоцтво про право на спадщину на будинковолодіння останній не видали у зв’язку з тим, що спірне будинковолодіння в цілому не належало спадкодавцю, а всім членам колгоспного двору.

Крім того, в Тисменицькій держнотконторі позивачці не видають свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку у зв’язку з тим,  що, в державному акті на право на приватної власності на землю, що виданий 21.01.2002 року головою Угринівської сільської ради, є неточність щодо прізвища власника майна, а саме: зазначено, що земельна ділянка площею 0,3343 га належить „Челепіс Марії Семенівні” замість правильно „Челяпіс Марії Самійлівні”.  Також в державному акті на право на приватної власності на землю, що виданий 22.08.2002 року головою Угринівської сільської ради, є неточність щодо прізвища власника майна, а саме: зазначено, що земельна ділянка площею 0,37 га належить „Челепіс Марії Семенівні” замість правильно „Челяпіс Марії Самійлівні”.

Внести виправлення, в документи, в даний час неможливо у зв’язку із смертю  матері позивачки.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними і обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення

             На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 121, 123, 529, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 386, 392, 1217, 1222, 1223, 1235, 1268 ч.1,3 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму ВСУ „Про практику у справах за позовоми про захист прав приватної власності” № 20 від 22.12.1995 року та  керуючись ст. 213- 215 ЦПК Укаїни, суд,-

                                                                   в и р і ш и в :

                 Позов задоволитию

     Встановити факт, що ОСОБА_1 є дочкою померлої  26 жовтня 2010 року ОСОБА_5.

     Встановити факт, що власником земельної ділянки площею 0,3343 га, згідно державного акту на право на приватної власності на землю, що виданий 21.01.2002 року головою Угринівської сільської ради на ім’я ОСОБА_8, була ОСОБА_5.

     Встановити факт, що власником земельної ділянки площею 0,37 га, згідно державного акту на право на приватної власності на землю, що виданий 22.08.2002 року головою Угринівської сільської ради на ім’я ОСОБА_8, була ОСОБА_5.

    Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів від 14 вересня 1988 року № 176 в частині визнання за ОСОБА_9 права власності на будинковолодіння №111 по вул. Радянська (вул. Незалежності) с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

    Визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинковолодіння №111 по вул. Радянська (вул. Незалежності) с. Угринів Тисменицького району, що видане 22 листопада 1988 року, головою виконавчого комітету Угринівської сільської ради, ОСОБА_9, на підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів від 14 вересня 1988 року № 176.

    Визнати ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння №111 по вул. Незалежності с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, з підстав належності 5/12 частини на праві спільної сумісної власності, 1/12 –в порядку спадкування за законом після смерті 02 жовтня 1996 року ОСОБА_6, 6/12 - в порядку спадкування за заповітом після смерті 26 жовтня 2010 року ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Тисменицький районний суд.

      Головуючий                                                                             Струтинський Р.Р.