Справа №  2-94/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 травня 2011 року                                                                               м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області          в складі головуючого  судді: Бельмеги М. В.

      секретаря: Сусак В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди,-

                                           В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди.   

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та суду пояснив, що він працює заступником голови Косівської районної державної адміністрації. За графіком роботи 09.09.2010 року було проведено зустріч громадян сіл ОСОБА_3, Бабин, Город, Соколівка, Річка, яка відбулась в народному домі с.Яворів. На зустрічі були присутні працівники апарату Косівської РДА, районні керівники з залученням сільських голів, громадськості сіл, депутатів різних рівнів, а також представника Івано-Франківської обласної державної адміністрації. В ході зустрічі, житель с.Черганівка, ОСОБА_2, порушуючи порядок ведення зборів, виступив із своїми міркуваннями щодо загального становища в районі, зокрема, роботи районної ради. В ході свого виступу поширив відносно нього недостовірну інформацію, звинувативши його у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у розкраданні кооперативного майна Верховинської райспоживспілки, а також розкраданні коштів у особливо великих розмірах, які були направлені в Косівський район для ліквідації наслідків стихії. Зокрема, в присутності численної аудиторії жителів району ОСОБА_2 зазначив, що він особисто привласнив гроші в сумі біля 60млн.грн., які були виділені на ліквідацію наслідків стихійного лиха в період 2008 року, а також розікрав кооперативне майно Верховинської райспоживспілки, працюючи керівником цієї організації у 80-90 роках минулого століття. Так як він займає відповідну посаду в Косівській райдержадміністрації, є публічною людиною, все це негативно впливає на його людську честь та гідність, ділову репутацію і авторитет керівника. А тому спростування такої інформації для нього є надто важливим, щоб і на дальше відновити його чесне ім’я у жителів району. Поширенням недостовірної інформації щодо нього, відповідач ОСОБА_2 завдав йому значної моральної шкоди, яка виражається у приниженні його людської честі  гідності, ділової репутації, безпідставному обвинуваченні його в скоєнні особливо тяжких злочинів. Вона була поширена при виконанні ним службових обов’язків, в присутності значної кількості жителів району, а також гостей, які прийшли на таке зібрання. Таке завдало йому значних психологічних переживань та душевних страждань, зважаючи на його вік та бездоганну до цього людську та ділову репутацію, що вплинуло на його здоров’я, душевний стан, відношення до нього підлеглих працівників та жителів району де він працював і працює. Таку шкоду він оцінює в 10000грн. Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що обставини викладені в позові ОСОБА_1 не відповідають дійсності. У відповідності до положень, затверджених Конституцією України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Інформацію зазначену в позовній заяві він не поширював. Ним було висвітлено зовсім інші судження і міркування. Він як громадянин у своєму запитанні, а не виступі, як це зазначається у позовній заяві, до голови Косівської РДА ОСОБА_3 запитував чому він взяв своїм заступником та поклав обов’язки в питаннях будівництва на ОСОБА_1 в той час, ІНФОРМАЦІЯ_1, і він все життя пропрацював у торгівлі, останні роки головою Верховинської райспоживспілки і в будівництві нічого не тямить? На його запитання ОСОБА_3, уникаючи відповіді, з метою хоч якось принизити його сказав, що то він, ОСОБА_2 з ОСОБА_1 крутив якісь діла у Верховині. Почувши таку відповідь голови Косівської РДА ним було дано критичну оцінку діям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як посадової особи –в минулому керівника Верховинської райспоживспілки та нині діючого заступника голови Косівської РДА, і зазначено, що за час його правління дані установи зазнали значного занепаду. На підставі цього ним було висловлено припущення, що Верховинська райспоживспілка була запущена і деяке майно було продане за безцінь. Такі судження були оціночними у розумінні ЗУ «Про інформацію». Дальше ним в формуванні чергового запитання  було дано критичну оцінку діяльності виконавчої влади Косівського району. Ним було наведено на його думку ряд обставин неналежного використання коштів виділених для ліквідації наслідків стихії, що мали місце 23-27 липня 2008 року. Було дано оцінку діям виконавчої влади району  щодо розподілу цих коштів і висловлено припущення, що дані кошти були привласнені виконавцями робіт, та керівниками виконавчої влади. Зазначені в позовній заяві його висловлювання на адресу позивача є оціночними судженнями, критичною оцінкою певних фактів і недоліків, що мали місце в діяльності виконавчої влади. Крім того факти, які б свідчили, що згаданий вище виступ мотивований цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію у позивача відсутні. Згідно чинного законодавства, якщо особа вважає, оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, вона вправі скористатися наданим правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм оцінку. Позивач ОСОБА_1 був присутній у залі, особисто чув його висловлювання, і якщо дійсно звинуватив його у тяжкому злочині, як він пише в позові, то чому він не встав і не заперечив проти його висловлювань і не спростував сказане ним. В запитаннях, які він задавав голові Косівської РДА ОСОБА_3 не було і не могло бути завдано образи честі та гідності ОСОБА_1 як фізичної особи, оскільки ним було висловлено теоретичні припущення і надано оцінку діяльності органам виконавчої влади, а не надано стверджуванні і обґрунтовані дані, ОСОБА_1 є посадовою особою Косівської РДА та в минулому керівником Верховинської райспоживспілки –тобто публічною посадовою особою і може підлягати критичному оціненню громадськістю, відповідно до законодавства України ОСОБА_1 надано можливість захисту своєї честі та гідності шляхом спростування даної інформації та висловлення своєї думки з цього приводу, в його діях не вбачається прямого умислу на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а тільки дано оцінку його діяльності, як посадовій особі та висловив певні припущення. Конституцією України та Конвенцією із захисту прав людини і основних свобод чітко встановлено перелік обставин для обмеження права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. За наведених обставин вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а тому просить у позові ОСОБА_1 відмовити.

Суд вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, відповідача та показання свідків вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З довідки прокуратури Косівського району від 27.09.2010 року №169/10 вбачається, що прокуратурою Івано-Франківської області кримінальні справи відносно ОСОБА_1 не порушувалися та досудові перевірки не проводилися.

Судом встановлено, що 09.09.2010 року згідно з графіком роботи Косівської районної державної адміністрації було проведено зустріч громадян сіл ОСОБА_3, Бабин, Город, Соколівка, Річка, яка відбулась в народному домі с.Яворів. На зустрічі були присутні працівники апарату Косівської РДА, районні керівники з залученням сільських голів, громадськості сіл, депутатів різних рівнів, а також представника Івано-Франківської обласної державної адміністрації. В ході зустрічі, житель с.Черганівка, ОСОБА_2, виступив із своїми міркуваннями щодо загального становища в районі, зокрема, роботи районної ради. В ході свого виступу поширив відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, звинувативши його у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме у розкраданні кооперативного майна Верховинської райспоживспілки, а також розкраданні коштів у особливо великих розмірах, які були направлені в Косівський район для ліквідації наслідків стихії. Зокрема, в присутності численної аудиторії жителів району ОСОБА_2 зазначив, що він особисто привласнив гроші в сумі біля 60млн.грн., які були виділені на ліквідацію наслідків стихійного лиха в період 2008 року, а також розікрав кооперативне майно Верховинської райспоживспілки, працюючи керівником цієї організації.

Так, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у вересні 2010 року у с.Яворів Косівського району відбувалася зустріч з громадськістю сіл Яворівського куща. Після доповіді голови Косівської РДА ОСОБА_3 повинен був доповідати він по питанню стихії, яка мала місце 23-28 липня 2008 року. Почавши доповідь про роботу по наслідках ліквідації стихії, реалізації коштів на ці заходи, як пан ОСОБА_2, у дуже цинічній формі почав висловлюватися в сторону виконавчої влади Косівського району та особисто – ОСОБА_1, що «ви нічого не зробили, усе розікрали». Конкретно звернувся до ОСОБА_1 з звинуваченням в тому, що ним особисто було викрадено половину коштів, виділених на ліквідацію стихії. Такий виступ ОСОБА_2 було неприємно слухати. Крім того це непоодинокі необгрутовані висловлювання та звинувачення з боку ОСОБА_2 в сторону влади Косівського району.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що у с.Яворів, Косівського району проводився захід з участю населення прилеглих сіл. У зв»язку із специфікою його роботи він біля 5-6 разів відлучався із зали зібрання. То коли він зайшов в черговий раз у зал то почув, коли ОСОБА_1 говорив ОСОБА_2, що за ці слова він подасть його до суду.

Так, свідок ОСОБА_6, пояснила, що було зібрання у с.Яворів, шести сіл даного куща. Піднімались різні питання, був такий вислів, що розікрали Верховину та Косівський район, зокрема це було звернуто до ОСОБА_1, що ним розкрадено Верховинську райспоживспілку, а тепер у Косові, якісь там кошти.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона була особисто на зібранні в с.Яворів Косівського району у вересні 2010 року. Під час засідання був словесний конфлікт, в процесі якого ОСОБА_2 говорив, що ОСОБА_1 у Верховині керуючи райспоживспілкою розікрав та розпродав її, а прийшов сюди і продовжує таке робити.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він був присутній на сході селян в с.Яворів Косівського району. В процесі зібрання були різні запитання, перепалки, всякі вислови з докором та критикою. Під час словесного конфлікту ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1 щось таке приблизно, що ви сидіть тихо, бо ви вже у Верховині розпродали райспоживспілку.

Так, свідок ОСОБА_9 суду дала пояснення про те, що вона була на кущевому сході селян в с.Яворів Косівського району, який відбувався  у вересні 2010 року. В ході тієї зустрічі ОСОБА_2 говорив багато чого. Прямо вказав: «ОСОБА_1 розікрав Верховинський район, а тепер приїхав у ОСОБА_6». При цьому конкретно вказував рукою на ОСОБА_1 Вказував також суми розкрадених грошей, але їх точну суму вона не запам’ятала.  

Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_10 Крім цього вказав,що ОСОБА_2 вів себе досить цинічно і визиваючи, порушував порядок ведення зборів.

Так, свідок ОСОБА_11 пояснив, що на кущевому сході селян в с.Яворів, була присутня районна влада і звітували про її роботу. В процесі засідання виникали питання про наслідки ліквідації стихії, яка була у 2008 році. У своєму виступі ОСОБА_2 звинуватив районну владу у тому, що вона розікрала 60 мільйонів гривень, але не чув щоб в цьому конкретно обвинувачував ОСОБА_1

Аналогічні покази дала свідок ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він був присутній на зборах селян в с.Яворів Косівського району. ОСОБА_2 більше сперечався з головою Косівської РДА ОСОБА_3 Всякі питання вони піднімали та обговорювали, і такого як, що ОСОБА_1 злодій чи, щось украв, він не чув.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що у с.Яворів були кущеві збори селян. На зборах були присутні керівництво району, голови сільських рад та громадськість сіл. Під час засідання, щоб ОСОБА_2 згадував прізвище ОСОБА_1, вона не чула. Мови про розкрадання грошей взагалі не велось.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що був присутній на зібранні в с.Яворові 09.09.2011 року,однак не чув щоб ОСОБА_2 звинувачував ОСОБА_1 з розкраданні державних коштів. Крім цього показав, що під час зборів виходив на 5-10 хв. з приміщення народного дому на перекур.

Суд допускає, що свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 могли не чути поширення недостовірної інформації відносно ОСОБА_1, зокрема відлучаючись з залу зібрання на нетривалий час, а тому вони не можуть спростовувати твердження позивача по справі.

За наведених обставин у суду не виникає сумніву в тому, що ОСОБА_2 під час зібрання, що мало місце 09.09.2010 року, цілеспрямованими, умисними діями з метою принизити честь, гідність та ділову репутацію поширив відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, а саме звинувативши його в розкраданні державного та колективного майна, а тому позовні вимоги в частині визнання недостовірної інформації та спростування такої інформації підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст.275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Відповідно ст.277 ЦК України, фізична особа , особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Згідно ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації.

Відповідно до вимог п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.2001 р.), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у  приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.    

Згідно п.5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

 Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Діями, які виразились у поширенні недостовірної інформації, висловлені у присутності багатолюдної аудиторії у формі, що принижувала людську честь та гідність, а також ділову репутацію, обвинувачення ОСОБА_1 в скоєнні особливо тяжкого злочину, йому було спричинено моральну шкоду, яка виражається  у психологічних та душевних стражданнях, що вплинуло на його здоров’я, відношення до нього працівників та жителів району, яка підлягає до часткового задоволення.

При визначенні розміру спричиненої шкоди суд бере до уваги спосіб поширення недостовірної інформації, наслідки такого поширення, кількість присутніх при цьому жителів району, службове становище позивача, рамки розумного та справедливого.

На підставі наведеного, ст.ст. 23, 275, 277, 280,  297, 299 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та керуючись ст. ст. 213- 215 ЦПК України, суд ,-

                                                     В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію ОСОБА_2 про причетність ОСОБА_1 до скоєння крадіжок державного та колективного майна, яка висловлена ним на загальних кущових зборах в с.Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області 09.09.2010 року.

Зобов’язати ОСОБА_2 спростувати таку інформацію шляхом повідомлення в засобі масової інформації Косівській районній газеті «Гуцульський край»про її недостовірність.

Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. моральної шкоди, 575грн. судового збору та 1200грн. за надання правової допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом  десяти днів з дня його проголошення.

          Головуючий суддя: