17.05.2011                                                                                           Суддя: Коваленко  В.  О.

Справа №  2-1388/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

        17 травня 2011 року                                                                                           м. Горлівка

Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:

головуючого-судді                     Коваленко В.О.,

при секретарі                     Баштовій А.В.,

учасники цивільного процесу:

позивач                               ОСОБА_1

представник позивача          ОСОБА_2

представник відповідача та 3-ї особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Горлівка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 правління ЗАТ «Горлівськтепломережа»ОСОБА_6  про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В И Р I Ш И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»і в обґрунтування позову зазначив, що наказом від 1 жовтня 2004 року № 555 він був прийнятий на роботу відповідачем на посаду охоронника у службу охорони. З 29 травня 2008 року він був переведений на посаду старшого охоронника, де і працював до 29 жовтня 2010 року, після чого був звільнений з підприємства відповідача згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю за власним бажанням. Однак він не підписував заяву про звільнення за власним бажанням. З 25 по 27 жовтня 2010 року він перебував на лікарняному, а 28 жовтня 2010 року мав приступити до роботи. Коли лікарняний лист він надав начальнику служби охорони ОСОБА_7, той у відповідь повідомив, що він звільнений і відвів його до табельника ОСОБА_8, яка запропонувала йому поставити дату на заяві про звільнення, але він відмовився. Для звільнення його з роботи була використана, написана ним власноруч 6 років тому під час влаштування на роботу, заява, яка була відібрана у нього ОСОБА_9, який працював раніше начальником служби охорони одночасно із заявою про прийняття на роботу. Але у цій заяві не була зазначена дата звільнення. Звільнення його з посади старшого охоронника з 29 жовтня 2010 року було здійснене без його відома та згоди за підробленими даними у наведеній заяві, у зв’язку з чим просив суд поновити його на роботі на посаді старшого охоронника служби охорони ЗАТ «Горлівськтепломережа»з 29 жовтня 2010 року. У тексті позовної заяви також зазначав, що він має вимогу про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не може надати суду розрахунок через ненадання відповідачем належних даних для здійснення такого розрахунку.

Під час розгляду справи по суті, відповідно до вимог частини другої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, позивачем збільшено обсяг позовних вимог в межах заявленого предмету позову, згідно з якими просив суд скасувати наказ № 742 від 29 жовтня 2010 року про його звільнення з посади старшого охоронника служби охорони ЗАТ «Горлівськтепломережа», поновити його на роботі на посаді старшого охоронника служби охорони ЗАТ «Горлівськтепломережа»з 29 жовтня 2010 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2010 року по 15 березня 2011 року –часу подачі ним доповнених позовних вимог у сумі 12770 гривень 80 копійок, розрахувавши суму середнього заробітку з кількості робочих днів (35 днів) за його індивідуальним графіком (одна робоча доба через три доби).

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог саме в редакції позовних вимог, поданих ним 11 березня 2011 року в уточненні (доповненні) до позовної заяви про поновлення його на роботі. Додатково зазначив, що заяву про його звільнення він писав у 2004 році при прийнятті його на роботу без дати і віддав цю заяву начальнику служби охорони ОСОБА_9. Необхідність написання такої заяви йому пояснили, що стосовно нього встановлений іспитовий строк 3 місяці і, якщо він його не пройде, його звільнять за власним бажанням. 28 жовтня 2010 року йому зателефонувала ОСОБА_10 і запропонувала отримати обхідний лист для звільнення, але причину звільнення при цьому йому ніхто не пояснював. У кадрах він просив віддати заяву, а начальник кадрів сказала, що він має право вийти на роботу 30 жовтня 2010 року і заяву йому ніхто не віддав. Про лікарняний він нікого не повідомляв. З наказом про звільнення він був ознайомлений 29 жовтня, а трудову книжку отримав фактично 2 листопада 2010 року. При звільненні табельник запропонувала йому проставити дату у заяві про звільнення, але він відмовився. Вважає заяву про його звільнення підробленим документом, він не бажав звільнятися з підприємства відповідача за власним бажанням, тобто зміст заяви не відповідає його дійсним намірам, його звільнили за заявою, яка була написана у 2004 році.

Представник позивача підтримав вимоги позивача у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи вимоги позивача не визнав, зазначивши, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки відповідало бажанням позивача, який 29 жовтня 2010 року зайшов до служби охорони, віддав начальнику зміни заяву про звільнення за власним бажанням. Оскільки на заяві не була проставлена дата, йому запропонували зазначити дату у заяві, але позивач ніяк не відреагувавши на цю пропозицію, вийшов з приміщення. При цьому були присутні ОСОБА_10 та старший охоронець ОСОБА_11, які і підтвердили дану обставину в акті. Дата у заяві проставлена ОСОБА_7. Просив відмовити позивачу у задоволенні його позову у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, доручив представляти свої інтереси представнику за довіреністю ОСОБА_3

Суд визнає встановленими, згідно із наданими і дослідженими у судовому засіданні доказами, наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 1 жовтня 2004 року працював у відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», у тому числі: з 1 жовтня 2044 року до 29 травня 2008 року у якості охоронника служби охорони; з 29 травня 2008 до 29 жовтня 2010 року –старшого охоронника служби охорони, що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією наказу № 535 від 1 жовтня 2004 року про прийняття його на роботу, копією наказу № 293 від 29 травня 2008 року про переведення позивача (а.с. 7-10, 27-31).

Згідно з листком непрацездатності серії АВЖ № 664656, ОСОБА_1 у період з 25 по 27 жовтня 2010 року включно перебував на амбулаторному лікуванні за загальним захворюванням (а.с. 34).

28 жовтня 2010 року працівниками відповідача: начальником СО ОСОБА_12, табельником СО ОСОБА_10 та старшим охоронником СО ОСОБА_11 складений акт про те, що 28 жовтня 2010 року о 15.00 годині старший охоронник ОСОБА_1 приніс заяву про звільнення за власним бажанням без дати, написане власноруч. Начальник ОСОБА_12 спитав , чому заява без дати, на що ОСОБА_1 відповів, що він з цього дня працювати тут не буде, яке бажаєте, таке число і ставте. ОСОБА_12 у заяві поставив дату звільнення з 28 жовтня 2010 року, а нижче написав останній день роботи 29 жовтня 2010 року для того, щоб підготувати документи на звільнення (а.с. 33).

29 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу № 742 був звільнений з посади старшого охоронника служби охорони ЗАТ «Горлівськтепломережа»на підставі статті 38 Кодексу законів про працю за власним бажанням згідно власної заяви, що підтверджується копією вищезазначеного наказу (а.с. 11). Трудову книжку позивач отримав 29 жовтня 2010 року, що підтверджується записами у книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів ЗАТ «Горлівськтепломережа (а.с. 35-37). Згідно з наданою суду копією обхідного листка, відміток служб та відділів, обхід цих служб та відділів позивач здійснював 2 листопада 2010 року (а.с. 12).

З приводу підробки дати на заяві, виготовленій позивачем та незаконного звільнення з займаної посади, позивач 22 листопада 2010 року звертався до міського райвідділу міліції (а.с. 14-15).

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він працює начальником служби охорони на підприємстві відповідача. 28 жовтня 2010 року близько 15.00 години позивач ОСОБА_1 прийшов до кабінету і надав йому лікарняний лист та заяву про звільнення його за власним бажанням пояснивши, що не бажає продовжувати працювати з цього дня. У заяві була відсутня дата на що позивач пояснив, що його можуть звільнити з того числа, з якого вони бажають. ОСОБА_1 нервував, не пояснив причину, з якої вирішив звільнитися. Ним та присутніми при цьому табельником ОСОБА_10 та старшим зміни ОСОБА_13 був складений акт у якому відобразили обставини подій, що відбулись щойно. У присутності ОСОБА_1 акт скласти не пропонували, ОСОБА_1 пропонували лише переписати заяву, але він нічого не відповів та вийшов з кімнати. Дату у заяві проставив він особисто та доповів директору по кадрах. У заяві була зазначена посада охоронець, а працював ОСОБА_1 у якості старшого охоронника.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_13 у судовому засіданні надали покази аналогічні показам свідка ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_9 в суді показав, що він з серпня 2000 року до червня-липня 2009 року працював начальником служби охорони ЗАТ «Горлівськтепломережа»і позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду охоронця у 2004 році у період його роботи на наведеній посаді. Як і з всіх інших охоронців, які приймались на роботу до підприємства відповідача, з позивача при прийнятті на роботу він особисто відібрав три заяви: про прийняття його на посаду охоронця, про стягнення з його заробітної плати витрат на комунальні послуги та заява про його звільнення з займаної посади за власним бажанням, написаних позивачем особисто без зазначення дати на заяві про звільнення. Зазвичай він проводив перевірку стосовно новоприйнятих працівників служби охорони з приводу наявності у них раніше судимості, проводив з ними співбесіду та відбирав по три вищенаведені заяви. Заяви про звільнення відбирав для того, щоб мати можливість звільнити працівника у випадку з’ясування, що дана особи раніше притягувалась до кримінальної відповідальності. Якщо особою, яка допускала порушення трудового законодавства, але відмовлялась проставити дату у раніше написаній нею заяві про звільнення, ця заява знищувалась, а особа звільнялась за відповідною статтею КЗоТ за порушення трудового законодавства, а, якщо погоджувалась проставити дату –її звільнення оформлювалось за власним бажанням. ОСОБА_1 працював сумлінно, добре виконував свої обов’язки, у зв’язку з чим був переведений на посаду старшого охоронця. На час його звільнення, позивач продовжував працювати, а він звільнився з підприємства за сімейними обставинами, у зв’язку з переїздом на постійне місце проживання у іншу місцевість.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

          За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

          За змістом статей 21 та 23 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін і укладається даний договір на невизначений строк за винятком умов, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

          Керуючись умовами та порядком, визначеним статтею 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

          При цьому, звільнення працівника за зазначеними підставами, має відповідати власній волі працівника, чого не було встановлено під час розгляду даної справи по суті. Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що він не бажав звільнятися з підприємства відповідача, а заява про його звільнення була написана ним ще у 2004 році, підтверджуються показами свідка ОСОБА_9, який ніяким чином не зацікавлений у результаті розгляду цієї справи, та узгоджуються із зазначеною заявою, де відсутня дата подачі заяви про звільнення та визначена посада позивача –охоронець, яку він обіймав під час влаштування на роботу до відповідача у 2004 році, але на якій після 2008 року вже не працював, а працював на посаді старшого охоронника і що дає суду підстави для висновку, що заява позивача про звільнення його з посади за власним бажанням була написана у 2004 році під примусом і не відповідала його дійсним бажанням безпосередньо під час звільнення у жовтні 2010 року.

          Суд вважає необхідним зауважити, що при оцінці показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 враховував той факт, що дані свідки і на час складення акту –28 жовтня 2010 року про відмову проставити позивачем дату складення заяви, і на час розгляду даної справи по суті, продовжують працювати на підприємстві відповідача, у зв’язку з чим можуть підтримувати корпоративні інтереси підприємства, працівниками якого вони залишаються.

          Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд не вправі визнати звільнення позивача з підстав, зазначених у наказі про його вивільнення правильним, виходячи з обставин, з якими відповідач не пов'язував його звільнення, що для суду є безумовною підставою для скасування наказу № 742 від 29 жовтня 2010 року.

          У відповідності до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, тому суд вважає вимоги позивача про поновлення його на посаді старшого охоронника ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Згідно з довідкою, наданою відповідачем, заперечень щодо якої позивачем не висловлювалось, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 364 гривні 88 копійок. Позивач ОСОБА_1 звільнений з підприємства 29 жовтня 2010 року, який за діючим законодавством був останнім днем роботи позивача і розрахунок за який відповідачем з позивачем був здійснений, тому на день звернення позивача до суду за захистом порушеного права із доповненими позовними вимогами, яким позивач обмежує свої позовні вимоги про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 15 березня 2011 року, кількість робочих днів вимушеного прогулу становить з 30 жовтня 2010 року - 94 дні (у жовтні 2010 року –0 днів, у листопаді 2010 року –22 дні, у грудні 2010 року –23 дні, у січні 2011 року –19 днів, у лютому 2011 року –20 днів, у березні 2011 року –10 днів), у зв’язку з чим сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: 94дн. х 364,88 = 34298,72 гривень, але, враховуючи безальтернативний обов’язок для суду, визначений законодавцем у статті 11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду судом справи в межах заявлених вимог, суд вважає необхідним на користь позивача з відповідача стягнути 12770 гривень 80 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначених позивачем у доповненій позовній заяві.

У зв’язку із звільненням позивача від сплати судових витрат відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України при зверненні до суду, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 127 гривень 70 та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

          Відповідно до ст.ст. 21, 23, 38, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 88, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 правління ЗАТ «Горлівськтепломережа»ОСОБА_6  про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»№ 742 від 29.10.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого охоронця  ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа».

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого охоронця  ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» з 30 жовтня 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням у сумі 12770 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» на користь держави судовий збір у сумі 127,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 247 (двісті сорок сім) гривень 70 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                    В.  О.  Коваленко