Справа № 2-а-915/11

П О С Т А Н О В  А

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 травня  2011 року                                                               Тельманівський районний суд Донецької області

у складі:   головуючого судді                                                        Ольховської О.В.,

                при секретарі                                                                  Папаяні С.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тельманове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій  державного органу про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій державного органу про відмову в перерахунку пенсії та зобов’язання проведення  перерахунку та виплату  пенсії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 088967 від 01.09.1998 року (перереєстроване). Згідно даних МСЕК йому була встановлена  III група інвалідності, яка пов’язана з виконанням обов’язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Тельманівському районі  Донецької області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Звернувшись до управління  Пенсійного фонду України в Тельманівському районі  Донецької області, з заявою про перерахунок пенсії, згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», отримав відмову в перерахунку. Просив  визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії  по інвалідності як інваліду ІІІ групи  1 категорії, у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2002 року по 31.10.2006 року, виходячи з розміру  мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленої Законами України «Про державний бюджет України на 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки» незаконними, зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю –із розрахунку –50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили  працездатність,  встановленої законами  України «Про державний бюджет України на 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки» з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року, виходячи з суми 268 гривень, з 01.01.2004 року по  31.12.2004 року,  виходячи з суми 284 гривні 69 копійок, з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, виходячи з суми 332 гривні, 01.01.2006 року по 31.03.2006 року, виходячи з суми 350 гривень, з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року, виходячи з суми 359 гривень, з 01.10.2006 року по 31.10.2006 року,  виходячи з суми 366 гривень.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти позову, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, визнати дії УПФУ в Тельмановському районі Донецької області правомірними, справу розглянути у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1  віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 088967 від 01.09.1998 року (перереєстроване). Згідно даних МСЕК йому була встановлена  III група інвалідності, яка пов’язана з виконанням обов’язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Вказані факти сторонами не оспорюються.

Позивач  звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з  01.01.2002 року по 31.10.2006  року, але отримав відмову.

          Згідно ст. 50 Конституції України кожен право має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

          Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних  категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається після виникнення права на державну пенсію.

          Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

          Відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

          Частиною 3 статті 54 вказаного закону передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження) проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія з інвалідності третьої групи не повинна бути нижчою шести мінімальних пенсій за віком.

          Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ-й групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст. 50 вказаного Закону, таким інвалідам ІІІ групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

          Цим же Законом визначено, що порядок обчислення вказаних пенсій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523 (із змінами та доповненнями) « Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджено новий порядок, при цьому в ньому продубльовані вказані положення Закону стосовно того, що розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  У розумінні частини першої статті 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум –вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум на 2002 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік»на одну особу, яка втратила працездатність складає: 268 грн

Прожитковий мінімум на 2003 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік»на одну особу, яка втратила працездатність складає: 268 грн.

Прожитковий мінімум на 2004 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік»на одну особу, яка втратила працездатність складає: 284 грн.69 коп.

Прожитковий мінімум на 2005 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»на одну особу, яка втратила працездатність складає: 332грн.

Прожитковий мінімум на 2006 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»на одну особу, яка втратила працездатність складає: з 01.01.2006 –350 грн., з 01.04.2006 –359 грн., з 01.10.2006 року –366 грн.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з встановлених розмірів.

Крім того, суд приймає до уваги, що стаття 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі - 50% мінімальної пенсії за віком для інвалідів ІІІ групи.

                З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1 від 03.01.02 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.04 №894, з 01.09.2004 року).

                Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком  держави. Згідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускаються звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.

                Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком. Виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.

                Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_2, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України.

               Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи „Проніна проти України", справи „Кечко проти України".                  

              Нормами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що розмір основної - державної пенсій для інвалідів ІІІ-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 50 % мінімальної пенсії за віком.

              Відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

              Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»(далі Закон України №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

              Відповідно до норм ст.ст. 5,6 Закону України № 2017 від 05.10.2000р., основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 зазначеного Закону основні    державні    соціальні гарантії   встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

              Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області, щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести такий перерахунок із розрахунку шести мінімальних прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 50% від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2002р. по 31.10.2006р.

 Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний  строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому  за станом здоров’я  не мав можливості   звернутися  з  позовом.

          З огляду на викладене, за наявності заяви позивача про поновлення йому строку звернення до суду, суд вважає можливим причину пропущення позивачем процесуального строку, встановленого ст. 99 КАС України визнати поважною і вважає за можливе в порядку ст. 102 КАС України поновити йому строк звернення до суду з даним позовом.

 Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.

           На підставі викладеного, керуючись п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, ст.ст.49-50,ч.4 ст.54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», ст.ст. 8,10,11,14,15,23,69-71,79,86,87,98,104-106,159-163,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати поважною причину пропущення строку для звернення до суду.

Поновити  ОСОБА_1 строк звернення з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області.

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій  державного органу про відмову в перерахунку пенсій та зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії - задовольнити.

Визнати неправомірними  дії Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по III групі інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2002 року по 31.10.2006  року виходячи із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та 50 % від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленої Законами України «Про державний бюджет України на 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки» за період з 01.01.2002 року по 31.10.2006 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по III  групі інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2002 року по 31.10.2006  року  із розрахунку шести  мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно, виходячи з розміру мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роки»,   з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року  з  розрахунку  268 гривень,  з 01.01.2004 року  по 31.12.2004 року   з розрахунку 284 гривні 69 копійок, з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року з розрахунку 332 гривні, 01.01.2006 року по 31.03.2006 року  з розрахунку 350 гривень, з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року з розрахунку 359 гривень, з 01.10.2006 року по 31.10.2006 року з розрахунку 366 гривень з урахуванням отриманих сум.

Судові  витрати віднести на рахунок держави.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня  отримання її копії з одночасним надсиланням до суду апеляційної інстанції особою, яка її подає, копії  апеляційної скарги, а в разі надходження повідомлення про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді - протягом десяти днів з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя