Справа № 2-1891/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          22 квітня 2011 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

        головуючого судді    - Казака С.Ю.

        при секретарі            - Бабка Г.Г.

        за участю позивача   - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»про стягнення суми вкладу та нарахованих відсотків, інфляційних, пені,-

ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 04.12.2009 року між ним та відповідачем було укладено договір про строковий банківський вклад, відповідно до якого банк прийняв від позивача кошти в сумі 2500 доларів США строком на 12 місяців під 13,5% річних. 06.12.2010 року він звернувся до відповідача з заявою про повернення коштів, проте на його вимогу повернути вклад та нараховані відсотки банк відповів відмовою. З урахуванням цього просив стягнути з відповідача суму вкладу та нарахованих відсотків в розмірі 22529 грн. 75 коп., інфляційні в сумі 180 грн. 24 коп., пеню в сумі 225 грн. 30 коп. Також зазначив, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставило його у скрутне матеріальне становище. Такий стан речей завдає йому чимало моральних переживань та страждань, що позначилось на його самопочутті та не дозволяє вести нормальний, звичайний спосіб життя. В зв’язку з цим, просив також стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду в сумі 1650 грн.

         В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та, посилаючись на викладені в позові підстави, просив задовольнити останній в повному обсязі.

         Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

         Відповідно до ч.4 ст.169, ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

         З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, судом було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку.

        Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

        Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 04.12.2009 року було укладено договір №ДРД.066.ОЩЛОЯЛ12-6932/12-2009 про строковий банківський вклад «Ощадний», відповідно до п.1.1 якого банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок грошові кошти в сумі 2500 доларів США строком на 12 місяців та зобов’язався повернути вкладникові суму вкладу 06.12.2010 року і проценти на умовах та в порядку встановленому договором (а.с.4-6).

        Відповідно до п.2.2 договору за повний строк зберігання суми вкладу, які вказані в п.1.1 цього договору, банк нараховує та виплачує вкладнику 13,5% річних від суми вкладу.

        Згідно платіжного доручення №2844_16 від 04.12.2009 року позивачем було внесено на відкритий депозитний рахунок у відповідача обумовлену договором суму в розмірі 2500 доларів США (а.с.7).

        06.12.2010 року в день закінчення встановленого п.1.1 договору строку, позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків (а.с.8).

        Однак, до теперішнього часу сума вкладу та  нарахованих відсотків банком йому не повернуті.

        Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

        Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

        Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для не грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

        Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах  видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може  бути  передбачено  внесення  грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

        Відповідно до ч.ч.1,2 ст.533 ЦПК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

        Відповідно до п.5.2 укладеного між сторонами договору, у разі порушення банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника, банк сплачує на вимогу вкладника пеню в розмірі 0,1% від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1% від суми вкладу.

        У разі порушення банком строку виплати процентів, вказаного у вимозі вкладника, банк сплачує на вимогу вкладника пеню в розмірі 0,1% від суми процентів за кожний день прострочки, але не більше 1% від суми невиплачених в строк процентів.

        Таким чином, суд вважає, що позивачем доведений факт невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення суми вкладу та нарахованих відсотків.

        В зв’язку з цим, з урахуванням зазначених вище положень закону та умов договору, суд приходить до висновку, про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення суми вкладу в розмірі 15679 доларів США, відсотків в розмірі 2116,67 доларів США, а всього 17795,67 доларів США, що станом на 31.01.2011 року (день проведення розрахунку) еквівалентно 141297 грн. 62 коп., а також пені за несвоєчасне повернення суми вкладу в розмірі 1413 грн., відповідно до п.5.2 договору.

        При цьому суд погоджується з розрахунком відсотків та пені, зробленим позивачем та вважає, що він відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору.

        В матеріалах справи відсутня довідка про курс гривні до долара США, встановлений НБУ станом на 31.01.2011 року (день проведення розрахунку). Однак, суд вважає за можливе визнати цей факт загальновідомим та, відповідно, таким, що не підлягає доказуванню згідно ч.2 ст.61 ЦК України, оскільки щоденно курс НБУ транслюється по телебаченню до доступний в мережі «Інтернет»на офіційному сайті Національного банку України.       

        Відповідно до ч.ч.1,2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Із аналізу вказаної статті вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утриманими ним коштами, належними до сплати кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язань,

        В зв’язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних в сумі 180 грн. 24 коп. є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.

        Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то в цій частині останні задоволенню не підлягають, оскільки відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов’язань не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.     

        Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь держави також підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 грн. 35 коп. та на користь позивача сплачені останнім при подачі позовної заяви витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 120 грн.

        Керуючись ст.ст.526,533,612,625,1058,1060 ЦК України, ст.ст.10,11,58-61,88,169,212-215,224-226 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»про стягнення суми вкладу та нарахованих відсотків, інфляційних, пені - задовольнити частково.

        Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь ОСОБА_1 за договором №ДРД.066.ОЩЛОЯЛ12-6932/12-2009 про строковий банківський вклад «Ощадний»від 04 грудня 2009 року суму вкладу та нарахованих відсотків в розмірі 2837,50 доларів США, що еквівалентно 22529 грн. 75 коп., інфляційні в сумі 180 грн. 24 коп., пеню в сумі 225 грн. 30 коп., а всього стягнути 22935 грн. 29 коп.

        Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 35 коп.

        В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

        Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_3