№ 2-а- 469/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 року

          Київський районний суд м. Донецька як адміністративний суд у складі:

головуючої судді Чудопаловой С.В.,

при секретарі Трішиной О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недотриманих сум, за яким встановлена щорічна разова грошова допомога інвалідам війни до 5 травня, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення суми щорічної разової грошової допомоги, яка відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»виплачується до 5 травня, за період з 2005 по 2007 роки, мотивуючи тим, що він є інвалідом 2-ої групи та перебуває на обліку відповідача і має право на пільги, передбачені для ветеранів –інвалідів війни. Зокрема, у  відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»він має право на отримання щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги, яка виплачується до 5 травня кожного року в розмірі восьми (друга група інвалідності) мінімальних пенсій за віком. Ці виплати відповідно до ст.17-1 Закону повинно здійснювати  Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради.  Однак,  протягом 2005-2007 років Відповідач  систематично  порушує його права і здійснює йому виплати, які значно нижчі передбачених законом. Так, у 2005 році йому виплатили 332грн. 00коп., у 2006 році –359грн. 00коп., у 2007 році –406грн. 00коп. Недоплату в сумі 7385грн. 00коп. він просив стягнути з Відповідача.

Відповідач до судового засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся в порядку, встановленому законодавством, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, за наявними у справі доказами, проти чого не заперечує представник Позивача.

Представник Відповідача, Олізаренко О.В.,  що діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), у судовому засіданні пояснив, що Позивач з червня 2006 року стоїть на обліку в управлінні як інвалід другої групи, до червня 2006 року він мав статус інваліда третьої групи, у зв’язку з цим була виплачена щорічна разова допомога відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розмір якої визначався чинним на час виплати законодавством. Так, відповідно до Розділу 3 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004р. № 2285-IV, у 2005 року Позивачеві виплачено 270грн. 00коп. Відповідно до Розділу 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 30.12.2005р. № 3235-IV, у 2006 року Позивачеві виплачено 270грн. 00коп. Відповідно до Розділу 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 19.12.2006р. № 489-IV, у 2007 року Позивачеві виплачено 360грн. 00коп. що стосується виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня позивачу, як інваліду війни третьої групи за 2005-2006 роки у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, а за 2007 рік 8 мінімальних пенсій за віком, то фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією ЗУ  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється за рахунок державного бюджету. В ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування  цих видатків. Ст. 29 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік»передбачена виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни другої групи у розмірі 360 грн. 00 коп., яка була отримана позивачем. Бюджетним кодексом України передбачено, що Законом про Державний бюджет України визначаються бюджетні призначення головним розпорядником Державного бюджету України. Розпорядники коштів отримують бюджетні асигнування, які є підставою для затвердження кошторисів видатків. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, а також приймають бюджетні зобов’язання та здійснюють видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків. Таким чином, УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради, здійснювало виплату даного виду допомоги відповідно до Законів України  «Про державний бюджет України»на відповідні роки.  З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню з  наступних  підстав.

Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи, позивач має статус учасника бойових дій, інваліда війни другої групи з червня 2006 року і перебуває на обліку відповідача (а.с.15-16). У відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»він має право на щорічну грошову допомогу до Дня Перемоги, яка виплачується до 5 травня. Фактично позивач отримав  цю допомогу в таких розмірах: у 2005 року - 270грн. 00коп., у 2006 року –270грн. 00коп., у 2007 року –360грн. 00коп. \ а.с. 16\.

Постановою Донецького окружного адміністративного суда від 18 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 до УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради задоволені частково, стягнуто з УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради сума недоотриманої щорічної разової допомоги до 5 травня 2007 рік, в іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Донецького Апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року, постанова Донецького окружного суду від 18 грудня 2007 року –залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2009 року, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2007 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року в частині стягнення з УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік –скасовано,  врешті постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2007 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року –залишено без змін.

Відповідно до ст. 8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення громадянина до суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

          Статтею 9 цього кодексу, зокрема, визначено, що суд при вирішенні справи керується і принципом законності. Частиною четвертою цієї статті, зокрема, відтворено принцип ієрархічності нормативно-правових актів. Так, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору чи іншому правовому акту, - суд застосовує правовий акт, що має вищу правову силу.  А частина сьома цієї ж статті визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до вимог ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.           Частиною третьою статті другої КАСУ встановлено перелік обставин, які підлягають перевірці з боку суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Правовий статус інвалідів (ветеранів) війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(Далі - Закон № 3551-ХІІ).  

Статтями 17, 17-1 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що річну виплату разової грошової допомоги до 9 Травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12 –16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача), пенсіонерам –за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, –за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Така допомога  повинна виплачуватись до 5 травня кожного року.  

Так, ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що інвалідам війни другої групи виплачується щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 29 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»виплата щорічної разової допомоги відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у 2007 році здійснюється, зокрема інвалідам другої групи, у розмірі 360 грн. 00 коп. (згідно довідки УПСЗН Київської районної у м. Донецьку ради, Позивачем була отримана щорічна разова допомога до 5 травня у розмірі 360 грн. 00 коп. 18 квітня 2007 року).

Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність. Отже, в період з 01 січня по 09 липня 2007 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі . у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

З огляду на означене вище, керуючись принципами верховенства права і закону, суд приходить до висновку, що протягом 2005-2007 років Позивач отримував суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірах, визначених Законом України № 3551-ХІІ.

Проаналізувавши  встановлені обставини, надані суду докази у їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку  ради про стягнення суми щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».   

          На підставі викладеного, керуючись ст. 52 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 8, 11, 17, 71, 72, 86, 158-163, 181 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Київської районної у м. Донецьку  ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»- відмовити у повному обсязі.  

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: