У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2006 року м. Київ
Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Охрімчук Л.І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Пересічанське ремонтно-транспортне підприємство” (далі - ВАТ “Пересічанське ремонтно-транспортне підприємство”), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю “Алеко” (ТОВ “Алеко”) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ “Пересічанське ремонтно-транспортне підприємство” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що з 21 січня 1991 року по 24 грудня 2003 року працював у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України був звільнений з роботи за власним бажанням.
Посилаючись на те, що з липня 1997 року по день звільнення заробітну плату йому відповідач не виплачував та, що з ним не було проведено розрахунку при звільненні, просив стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 064 грн. 18 коп., компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 1 020 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2 720 грн. та 9 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ВАТ “Пересічанське ремонтно-транспортне підприємство” на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 064 грн. 18 коп., компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 1 020 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2 720 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2006 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2005 року змінено: стягнуто з ВАТ “Пересічанське ремонтно-транспортне підприємство” на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 5 414 грн. 18 коп. та компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 340 грн., в решті рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 21 січня 1991 року по 24 грудня 2003 року працював на підприємстві на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач заробітну плату йому не виплачував з липня 1997 року по день звільнення, а також не провів розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно із ст. 233 КЗпП України, діючої до набрання чинності Закону України “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України” від 11 липня 2001 року № 2620-III працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Не отримуючи заробітну плату з 1997 року позивач у відповідності з діючим на той час законодавством повинен був у тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення свого права, звернутись із заявою для захисту своїх прав безпосередньо до суду, але своїм правом не скористався, а тому апеляційний суд обґрунтовано зменшив розмір стягуваних на його користь сум.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 3 та ч. 5 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Пересічанське ремонтно-транспортне підприємство”, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю “Алеко” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.