АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2117/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Мєркулова Л.О.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Спас О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Крилової О.В.
при секретарі Волчановій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь», третя особа: Територіальне управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Запорізькій області про визнання випадку раптового погіршення здоров’я таким, що стався на виробництві внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про встановлення факту раптового погіршення здоров’я що трапився на виробництві.
У своєму позові позивач пояснила, що 19 липня 2007 року з 7-30 годин, знаходячись на робочій зміні, вона керуючи розливним краном № 233 провела підряд дві розливки металу. Після закінчення розливу о 14-00 години відчула раптово погіршення стану здоров’я. За допомогою розливника зміни ОСОБА_4 спустилася з платформи крана, потім втратила свідомість. Було викликана завідуюча медпункту, яка надала їй допомогу як від теплового удару, а потім викликали швидку допомогу і доставили в МСЧ «Запоріжсталь» та «Дніпроспецсталь».
27 вересня 2007 року було складено акт розслідування випадку раптового погіршення здоров’я, відповідно якого комісія вважає, що випадок раптового погіршення здоров’я у ОСОБА_3 не пов’язаний з виробництвом.
Позивач вважає, що акт складено необґрунтовано, оскільки з нею трапився тепловий удар, а не перегрів. ОСОБА_3 просить визнати випадок раптового погіршення здоров’я, що стався на підприємстві 19 липня 2007 року внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів і зобов’язати відповідача та третю особу по справі скласти акт про нещасний випадок на виробництві.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, та ухвалити нове яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Доводи апеляційної скарги полягають у висловленні загальної незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції доказів у справі та особисте тлумачення законодавства. Виходячи з цих доводів судова колегія, діючи відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, не вбачає наявності обставин, якими б підтверджувалися вимоги апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що з урахуванням положень 15, 18 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, цей нещасний випадок не може бути віднесений до таких, що пов'язані з виробництвом.
Відповідно до пункту 17 вказаного Порядку - нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку, у разі відсутності умов, зазначених у пункті 18 цього Порядку), визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.
Із висновку лікувального закладу за місцем лікування позивачки - ТОВ «Віта Центр»(а.с. 23-24) вбачається, що погіршення стану здоров’я у ОСОБА_3 19 липня 2007 року не зв’язано з впливом шкідливих виробничих факторів.
Із акту комісійного судово-медичного дослідження № 73-к від проведеного в період з 19 березня 2009 року по 28 квітня 2009 року експертами Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи (а.с. 38-49) вбачається, що захворювання у ОСОБА_3 - нейроциркуляторна дистонія є причиною довготривалого розладу здоров’я у ОСОБА_3, а перегрів - це була підстава для посилення дії раніше не виявленої причини в повній мірі. Таким чином, загальний перегрів організму, який мав місце 19 липня 2007 року, не є прямим причинним зв’язком з виниклими наслідками.
Так, відповідно до медичних висновків, які є єдиною і достатньою в даному випадку підставою для визначення причин погіршення стану здоров'я працівника, вказане погіршення здоров’я у позивачки не пов’язано з виробництвом.
Доказів, які б спростували вказані медичні висновки, в тому числі і інші медичні висновки позивачем суду не надано.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: