Справа №  2-400/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 року                                                                                       м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого –судді               Перекупка І.Г.,

при секретарі                          Трифонової І.О.,

представника позивача          ОСОБА_1,

представника відповідача      ОСОБА_2,

представника третьої особи  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім.О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім.  О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 10 жовтня 1979 року він працював гірником очисного забою та прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на Відокремлений підрозділ «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля». У березні 2008 року його було направлено до Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань де йому був встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, екзема легких, легочна недостатність І-ІІ ступеня. Після лікування, 16 січня 1998 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання. У березні 2008 року його було направлено до Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань де йому був встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, екзема легких, легочна недостатність І-ІІ ступеня.

29 лютого 1998 року Донецька міжрайонна МСЕК № 1 встановила йому 50% втрати працездатності. 11 березня 1999 року МСЕК встановила йому 40% втрати працездатності. 05 квітня 2001 року Донецька міжрайонна МСЕК  № 1 встановила йому 40% втрати працездатності. 06 червня 2002 року МСЕК підтвердила вказаний діагноз. 25 червня 2003 року МСЕК встановила йому 50% втрати працездатності. 21 червня 2005 року МСЕК встановила йому 40% втрати працездатності.

Кращим стан його здоров'я вже не стане. Він постійно повинен надглядатися у відповідних медичних фахівців. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у сумі 200 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду у вказану суму, він виходив із тривалості та глибини його душевних та фізичних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що виникли внаслідок професійного захворювання на виробництві.

23 лютого 2007 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності», яким виключена ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності»(далі Закон), яка передбачала виплату моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Зараз відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням норм Кодексу законів про працю України. Так, відшкодування моральної шкоди здійснює роботодавець, про що свідчить положення ст. 237-1 КЗпП України «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагань від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

В даному випадку порушення його прав сталося у сфері трудових відносин. Після професійного захворювання значно змінився спосіб життя позивача, він не може жити повноцінним життям. Він не спілкується з друзями і знайомими. Все це його дуже сильно пригнічує, він зазнає душевні страждання і переживання, особливо з урахуванням необоротності наслідків травми. Відтепер йому потрібні додаткові зусилля для організації свого життя.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Представник третьої особи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Димитров до суду не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, запропонувала винести рішення виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що позивач з 10 жовтня 1979 року працював гірником очисного забою та прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на Відокремлений підрозділ «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля». (а. с. 8-10).

У березні 2008 року його було направлено до Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань де йому був встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, екзема легких, легочна недостатність І-ІІ ступеня. Після лікування, 16 січня 1998 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання. (а. с. 14-17).

У березні 2008 року його було направлено до Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань де йому був встановлений діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, екзема легких, легочна недостатність І-ІІ ступеня. (а. с. 12-13).

29 лютого 1998 року Донецька міжрайонна МСЕК № 1 встановила йому 50% втрати працездатності. 11 березня 1999 року МСЕК встановила йому 40% втрати працездатності. 05 квітня 2001 року Донецька міжрайонна МСЕК  № 1 встановила йому 40% втрати працездатності. 06 червня 2002 року МСЕК підтвердила вказаний діагноз. 25 червня 2003 року МСЕК встановила йому 50% втрати працездатності. 21 червня 2005 року МСЕК встановила йому 40% втрати працездатності. (а. с. 18-57).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з професійним захворюванням на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40 % працездатності в зв’язку з травмою. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_4 отримав професійне захворювання внаслідок концентрації пилу на робочих містах і при цьому мала місце протиправність дій відповідача ОСОБА_5 підрозділі «шахта ім.О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов’язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001  року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу  заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 40%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача ОСОБА_4  в рахунок  відшкодування моральної шкоди 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров’я, пов’язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача  являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім.О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_4 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн.  в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941  на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: