Справа №  2-445/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ   

11 березня 2011 року  Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої –судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитров Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії  як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни. В обґрунтування вимог вказала, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Згідно статті 6 зазначеного Закону вона має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, але в порушення зазначеного Закону відповідач виплачує їй як дитині війни щомісячно підвищення до пенсії лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, чим порушує її права, визначені законом. Вказуючи на те, що дії відповідача є неправомірними та посилаючись на Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р., Закони України «Про державний бюджет»на відповідні роки позивач просить суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Димитров нарахувати їй, як дитині війни, недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 3796,20 грн., та зобов’язати відповідача здійснювати начислення щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити виплату в 2010 році.

Рішенням Димитровського міського суду від 17 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області на її користь щомісячну доплату до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 26.08.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 2475 (дві тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн. 86 коп. та зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і провести відповідні виплати за період 1 січня 2010 року по  день постановлення рішення –17 вересня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Димитровського міського суду від 2 лютого 2011 року зазначене рішення Димитровського міського суду Донецької області від 17 вересня 2010 року за заявою відповідача скасоване за нововиявленими обставинами. Підставою скасування рішення стало отримання позивачкою з 22.07.2008 року надбавки подружжю померлих інвалідів згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про що   суду  не було відомо   при розгляді справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, до судового засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про перенесення дати розгляду справи суду не надіслали, що є підставою для розгляду справи у їх відсутність на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У має статус дитини війни. Позивач знаходиться на персоніфікованому обліку пільгової категорії в УПФУ в м. Димитров Донецької області  як дитина війни та отримує пенсію за віком, що підтверджується паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.8-12). Згідно даних відповідача, позивачка не є інвалідом.

Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення зазначених соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно за п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.

Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалено рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»стосовно спірної виплати є чинним з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2007 року. Згідно довідки відповідача, в 2007 році підвищення до пенсії позивачу не нараховувалося і не сплачувалося.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн. Оскільки відповідачем порушені норми чинного законодавства щодо  нарахування та виплати  позивачу  підвищення до пенсії як дитині війни в 2007 році, вимоги позивачки  в  цій частині  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з вимогами ст. 257 ЦК позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і  застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          З письмових заперечень відповідача, наданих суду до розгляду справи по суті, вбачається, що відповідач у відповідності з вимогами ст. 257 ЦК України наполягає на застосуванні строків позовної давності.

          Згідно даних, зазначених на поштовому конверті, позивач звернувся до суду 26.08.2010 року, поза межами встановленого законом строку позовної давності, клопотання про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлялося, тому вимоги позивача про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 26 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України" від 28.12.2007 року № 107-У1 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, за якою розмір спірного підвищення дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Зазначена норма Закону визнана неконституційною за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України»та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у 2008 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

          Судом встановлено, що позивачка є дружиною померлого інваліда війни, що стверджується  довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Димитров.

          Згідно розпорядження УПФ позивачці  за її заявою з 22.07.2008 року перерахована пенсія, і вона отримує надбавку до пенсії  як подружжя  інваліда війни.

Відповідно до п.2 розділу 1У “Прикінцеві положення” Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року (в редакції даного Закону) , що набрав чинності 01 січня 2006 року , особам,   які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” N 3551-XII від 22.10.1993р., пільги надаються за їх вибором згідно  з одним  із зазначених законів.

Згідно з положеннями ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дія цього закону поширюється на подружжя померлих інвалідів війни. Частиною четвертою 4 ст. 15 зазначеного Закону визначено, що дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Оскільки судом беззаперечно встановлено, що позивачці за її власним бажанням  встановлений статус члена сім'ї  померлого інваліда війни та виплачується підвищення до пенсії  як подружжю померлого інваліда війни, підстави для нарахування та сплати їй  надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни  згідно  ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22.07.2008 року відсутні. Тому вимоги позивачки підлягають задоволенню лише за період з 26.08.2007року  по 31.12.2007року та з 22.05.2008року по 22.07.2008року. В задоволенні вимог з 22.07.2008 року по день постановлення рішення, тобто по 17.09.2010 року, слід відмовити.

          На підставі вищевикладеного, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України", рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008,  ст.ст. 1, 6, п.2 розділу 1У “Прикінцевих положень” Закону України „Про соціальний захист дітей війни»,   керуючись ст.ст.11, 57, 208, 209, 212-218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитров Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії  як дитині війни  задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 26.08.2007 року  по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які  брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення.

Суддя