РІШЕННЯ справа № 2-542/2007
ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
В складі: судді - Петрюк Т.М.
При секретарі - Рязгіс Н.С.
За участю прокурора - Самофалова О.Ю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за Верхньодніпровського спеціального навчально реабілітаційного центру до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся позивач, Верхньодніпровський навчально-реабілітаційний центр з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів до ОСОБА_1, посилаючись на слідуюче: у Верхньодніпровському навчально-ребілітаційному Центрі з 31.08.1998 року знаходиться на повному державному забезпеченні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка прибула до їхнього закладу за направленням Областної психолого-медико-педагогічної комісії з Нікопольського дитячого будинку „Ромашка"
З 31.08.1998 року до ОСОБА_2 ніхто не виявляв батьківського піклування, нею не цікавівся, матеріально не підтримував.
Відомо, що батько ОСОБА_2, ОСОБА_3 в актовому записі про народження записаний за вказівкою матері.
Місце перебування матері: ОСОБА_1 їм встановити не вдалось. Відомо, що ОСОБА_1 відбувала покарання в Чернігівській області, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача Черненко O.K. позовні вимоги підтримала, при цьому пояснила, що дівчинка перебуває у них в Центрі з 1998 року, тобто навчається з першого класу. Прибула на навчання за направленням комісії з м. Нікополя. До 4 класу дівчинкою ніхто не цікавівся. А потім, коли дівчинка була в 4-му класі приїхала її мама, відповідачка за справою, і хотіла забрати дівчинку до Москви. Але адміністрація Центру не рекомендувала їй цього робити, так як дитині потрібно навчатись, а у матері там не було ні житла, ні роботи, тому їй запропонували, якщо вона там облаштується то тоді забере дівчинку до себе. Потім мати так і не з'явилась лише періодично телефонувала дівчинці. Лише в квітні цього року мати з'явилась у нашому місті, влаштувалась на роботу, з цього часу вона почала відвідувати дівчинку в Центрі, купила їй одяг. Але дівчинці буде краще в школі, так як там вона знаходиться постійно під наглядом вихователів, вчителів, забезпечена всім необхідним. Дівчинка добре навчається. Здібна, тому в неї є можливість продовжити своє навчання далі. До останнього часу Центру не було нічого відомо про батьків дівчинки, на неї не виплачувалась ні пенсія, ні допомога, ніхто не надавав ніякої матеріальної допомоги.
Представник позивача Євпраксіна О.Л., підтримала позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав і настоює на їх задоволенні, при цьому пояснила, що вона працює в центрі з 2002 року, з цього часу ніразу не бачила батьків чи рідних дівчинки. Лише були дзівнки від жінки, яка називалась мамою ОСОБА_3, але чи була це дійсно мама вона сказати не може. Мати дівчинки зараз працює тимчасово, житило в неї також
тимчасове, тому матеріально забезбезпечити та забезпечити сашу житлом зі сторони мами є проблематичним. Раніше як їй відомо мати перебувала не тільки в Москві, айв інших містах, тобто постійного місця проживання та роботи не мала. В неї є побоювання, що дівчинка, коли буде проживати з матір"ю вийде з - під контролю і опинеться на вулиці, так як вона зараз в такому віці, коли дуже відчувається вплив вулиці. Дівчинка навчаєть добре, може продовжити навчання. За Центром Міністерством освіти закріплені два ПТУ в м. Дніпродзержинську та в м. Кривому Розі, і дівчинка, якщо вона буде в Центрі буде навчатись в якомусь із них. А якщо вона буде вдома, то ці учищища можуть її і не прийняти. Тому потрібно установити правовий статус цієї дитини, і якщо вона отримає статус дитини-сироти то у неї будуть значні пільги. Мати дитини з"явилась в місті лише на початку квітня і вона не може сказати, що мати дуже часто відвідує доньку в них в інтернаті.
Відповідачка по справі позовні вимоги не визнала, при цьому пояснила що вона відбувала покарання за вчинення злочину з 1996 по 1999 роки. Потім перебувала в Росіїї, для того, щоб заробити гроші. До доньки не приїзжала, але телефонувала їй. В даний час вона пропонувала дівчинці поїхати з нею в Москву, але та не захотіла. Тому вона влаштувалась тут на роботу в кафе „Валентина" і проживає на квартирі у господарки цього кафе, яка їй довіряє і відноситься до неї добре, так як вона хорошо працює. В неї є приватизована квартира в Луганську. Вона хоче, щоб її донька навчалась, і якщо буде потрібно, знайде ще й іншу роботу, щоб оплатини навчання доньки.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представник служби у справах неповнолітніх позовні вимоги навчального закладу повністю підтримала. При цьому пояснила, що відповідачка навіть перебувачи за межами міста та держави могла перераховувати кошити на утримання дівчинки, надіслати одяг, тому що дівчинка хоч і перебуває на повному державному забезпеченні, забезпечується в Центрі їжею, одягом, але Центр отримує мало коштів, на те, щоб повністю забезпечити дітей всім необхідним. Два місяці це зовсям малий строк для того, щоб зробити висновок, що мати виправилась та буде належним чином виховувати дівчинку і в змозі її матеріально забезпечувати. Робота в матері тимчасова, свого житла у місті намає. Житло їй надає роботодавець. Тому втративши роботу вона втратить і житло. Відповідач не надала до суду ніяких характеристик, про те де вона перебувала, як характеризувалась, а міска рада також не може дати їй характеристику, так як вона проживає у місті дуже короткий строк, і відомостей про неї майже не має. Тому чим вона займалась раніше, де була, що робила, нікому не відомо. Дитина весь час перебувала в навчальному закладі, вона звикла до дисципліни закладу, до того, що її контролюють вчителі, вихователі. У разі необхідності нададуть їй допомогу, вчасно погодують. Зебезпечать одягом та всім необхідним. В матрі цього не буде, так як вона працює і не взмозі протягом всього дня її контролювати, тому опинившись за стінами Центру дівчинка може стати дитиною вулиці, попасти під негативний вплив, в зв"язку з цим на данний момент вона просить та настоює на тому, щоб позбавити відповідачку батьківских прав. А у випадку, якщо відповідач виправитися, доведе, що вона дійсно є матір"ю дівчинці, тоді вона може ставити питання про поновлення її прав.
Прокурор, що приймав участь у розгляді справи підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Вислухавши сторони, третю особу, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за слідуючими обставинами.
У Верхньодніпровському навчально реалітаційному Центрі з 31.08.1998 року знаходиться на повному державному забезпеченні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була направленна до навчального закладу за направленням Областної психолого-медико-педагогічної комісії з Нікопольського дитячого будинку „Ромашка"
Дівчинка була доставлена в Нікопольський ГО УМВД, згідно акту від 29.10.1996 року в зв"язку з тим, що мати дитини була засуджена до позбавлення волі строком на 6 років. А дівчинка за поясненням відповідачки залишилась з її сестрою, яку вона просила відправити дівчинку до батьків, але чому сестра її цього не зробила. Дівчинка була забрана працівниками міліції в зв"язку з тим, що в тих умовах в яких вона проживала з її сестрої дівчинка жити не могла.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров"я дитини, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя, поважати дитину, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 протягом тривалаго часу не виконувала цих своїх обов"язків.
Спочатку в зв"язку з тим, що відбувала покарання за вчинення кримінального злочину, але після відбуття покарання свого життя не влаштувала, дитину до себе не забрала, протягом тривалого часу ніякої матріальної допомоги на утримання дитини не надавала, дитину не відвідувала, лише зрідка телефонувала дівчинці.
В Центрі, де навчалась дитина за 16 років вона з'явилась лише один раз після відбуття покарання і потім, приїхала до м. Верхньодніпровська, де тимчасово влаштувалась на роботу в квітні 2007 року, коли до суду вже був поданий позов про позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від своїх обов"язків по вихованню дитини. Судом встановлено, що відповідачка протягом тривалого часу не цікавилась долею своєї дитини і навіть той факт, що вона перебувала в ув"язненні і не могла навідувась до дитини не може розцінюватись судом як підстава для відмови в задоволенні позовних вимог, так як не від відповідачки надходили запити про де перебуває її дитина. А навпаки працівниками Центру та дитячого будинку приймась заходи для того щоб встановити місце знаходження батьків дитини, а саме матері, спочатку це був запит Дитячого будинку „Ромашка", г. Нікополя, а потім запит директора Верхньодніпровського СНРЦ. Тобто не мати хвилювалась за долю своєї дитини, а навпаки матір розшукували працівники державних дитячих закладів.
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3, вона дійсно з першого класу навчається у Верхньодніпровському СНРЦ, першого разу її мати відвідала , коли вона була 4-му класі, потім мати виїхала і працювала спочатку в Москві, а потім в Новоросійску. З нею спілківалась лише по телефону. Один раз передавала передачу. В даний час вона спілкується з мамою майже кожного для. Або мати приходить до неї або вона до матері. Мама купила їй одяг, приносить їжу, вона проти того, щоб позбавляти матір батьківських прав.
Таким чином судом встановлено, що мати спілкується з дівчинкою лише з квітня 2007 року, за цей час надала їй матеріальну допомогу у вигляді одягу та продуктів харчування. Мати працює тимчасово в кафе, проживає на квартирі у свого ротодавця, за таких умов суд не може зробити висновок про повне виправлення матері і що в подальшому вона буде проявляти належну турботу про дитину., зможе забезпечити її житлом та матеріально, надасть можливість закінчити навчання. Факт наявності у відповідачки квартири у м. Луганську не може бути розцінений судом, як забезпеченнність відповідачки та її доньки житлом, так як після звільнення з місць позбавлення волі відповідачка там не проживала, не проживає і зараз, не має там роботи, а натомість постійно змінює місце свого знаходження.
В суді відсутня інформація про те де останнім часом перебувала відповідачка. Чим вона займалась, як харектеризувалась за місцем проживання та роботи. В м. Верхньодніпровську вона проживає протягом місяця, тому об"єктивної інформації про те, як в дійсності характеризується відповідачка не має.
В той час як перебуваючи в Верхньодніпровському СНРЦ дівчинка забезпечена всім необхідним, має можливість закінчити навчання по шкільній програмі та реально здобути професію в одному із закріплених за центром училищ. В той же час у суду є сумнів, що все вищеперераховане дівчинка отримає, якщо буде проживати з матір"ю та пернебувати на її забезпеченні.
За таких обставин суд вважає, що відповідача потрібно позбавити батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_2
Відповідно до ст. 166 СК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання її неповнолітньої доньки ОСОБА_3, в розмірі ¼ частини всіх видів її заробітку, але не меньше 30% від прожиткового мініму для дитини відповідного віку
Відповідно до ст. 81 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 59 грн. 50 коп.
На основі ст. 164,165,166,167,180,182 СК України, керуючись ст. 10, 60,81, 88,212 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позбавити батьківських прав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Верхньодніпровського спеціального навчально-реабілітаційного Центру в розмірі 1\4 частини всіх видів її заробітку, але не меньше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24.04.2007 року до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_1 Миколаївни судовий збір на користь держави сумі 59 грн., 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд.
Суддя