Справа №2-а-981/11

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

10.05.2011 року         Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді                    Козюренка Р.С.

при секретарі -                                        Франків А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини №4114 ВВ МВС України про стягнення грошової компенсації за належне до видачі речове майно, суд –

встановив:

Позивач звернувся з адміністративним позовом в суд до Військової частини №4114 ВВ МВС України про стягнення грошової компенсації за належне до видачі речове майно. В обґрунтування заявленого адміністративного позову покликається на те, що він проходив службу у військовій частині 4114 внутрішніх військ МВС України в званні полковника, на посаді заступника начальника управління Західного територіального командування ВВ МВС України з виховної роботи. Наказом від 23 грудня 2010 року він був звільнений з військової служби у запас по ст.26 п.6 «Б»Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»(за станом здоров’я) та направлений на військовий облік в Галицько-Франківський ОРВК м. Львова. Враховуючи чинне законодавство, вважає неправомірною невиплату відповідачем за його зверненням грошової компенсації замість речового майна. Просить стягнути із відповідача в його користь 6555,13 грн. грошової компенсації за речове майно.

У судове засідання позивач не з’явився, подав заяву подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримав повністю, просить такий задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду заперечення на позов. Оскільки відповідно до п.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів,  суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов              ОСОБА_1 слід задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командувача ВВ МВС України №137 від 23 грудня 2010року полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та звільнено відповідно до п.6 «Б»ст. 26 (за станом здоров’я) Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»(а.с.7).

         Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.   

         Згідно ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.   

          Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»яка діяла станом до внесення змін від 04 квітня 2006 року Законом України №3591-ІV, передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.   

         Згідно п.27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»№1444 вiд 28.10.2004р.  військовослужбовці,  звільнені у запас  або  відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію  за  нього  за  цінами  на  день підписання наказу про звільнення.   

        Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»(№ 328-V від 2006.11.03) доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 9-1 «Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців». Зазначені зміни набували чинності з 1 січня 2007 року. Частиною 2 статті 9-1 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»зазначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.   

         Норма частини другої ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна (яка була призупинена пунктом 2 Закону України від 17.02.2000р. № 1459-III «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів») поширюється на військовослужбовців. При цьому, особи, які належать до військовослужбовців і на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вичерпно визначені статтями 3 і 4 цього Закону. І, відповідно до вказаних норм позивач з 01 жовтня 2010 року, тобто з дня звільнення з військової служби і виключення зі списків особового складу, перестала відноситись до військовослужбовців, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а звідти - і на яких поширюється дія пункту 2 Закону України від 17.02.2000р. № 1459-III «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».   

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає до виплати грошова компенсація за речове майно, що згідно довідки-розрахунку №1/21-46 від 14.01.2011 року про виплату грошової компенсації взамін речового майна (а.с.5) становить 6555 гривень 13 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог ОСОБА_1, а тому адміністративний позов слід задовольнити, стягнути з військової частини 4114 ВВ МВС України в користь позивача 6555,13 гривень та 3,40 гривень судового збору, сплаченого при подачі адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 159, 160-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

позов задоволити.

Стягнути з військової частини №4114 ВВ МВС України в користь ОСОБА_1 6555 (Шість тисяч п’ятсот п’ятдесят п’ять) гривень 13 (тринадцять) копійок грошової компенсації за речове майно та 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору, сплаченого при подачі адміністративного позову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя:                                                                                                                            Козюренко Р.С.