СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
21 вересня 2006 року | Справа № 2-7/1153-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Будяк К.А.
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився,
відповідача, Балюк Максим Іванович, довіреність № 3146/9/10-0 від 15.06.06,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 27.02.2006 у справі № 2-7/1153-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (вул. Велика Морська, 1, місто Севастополь,99001)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта,98600)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2006 у справі № 2-7/1153-2006А (суддя І.І. Дворний) та додатковою постановою від 20 липня 2006 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 14.10.2005 № 0004312301/1 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 111915,00 грн. та № 0004852301/1 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2588,00 грн. задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення від 14.10.2005 № 0004312301/1 про стягнення основного платежу з позивача у розмірі 223831,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 111915,00 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення від 14.10.2005 № 0004852301/1 про стягнення основного платежу позивача у розмірі 5176,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 2588,00грн. З Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" стягнуто 3,40 грн. державного мита.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати, прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі.
У зв’язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 17.08.2006, розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. у складі судової колегії суддю Фенько Т.П. було замінено на суддю Волкова К.В.
У зв’язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 14.09.2006, розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. у складі судової колегії суддю Волкова К.В. було замінено на суддю Градову О.Г.
У зв’язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 21.09.2006, розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. у складі судової колегії суддів Голика В.С., Градову О.Г. було замінено на суддів Фенько Т.П., Черткову І.В.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною і обґрунтованою.
Представник відповідача просить постанову суду скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що з 03.08.2005 по 16.08.2005 Державною податковою інспекцією у місті Ялта в Автономній Республіці Крим була проведена комплексна документальна перевірка по дотриманню вимог правильності обчислення і своєчасності внесення до бюджету сум земельного податку товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" за період з 01.06.2003 по 31.05.2005.
В ході перевірки були виявлені порушення позивачем статей 2, 5, пункту 7 статті 7, 14, 15 Закону України „Про плату за землю” № 2535-ХІІ від 03.07.1992 (із змінами та доповненнями), які виразились у заниженні земельного податку у сумі 229255,71 грн. у тому числі 2003 рік - 67439,57 грн., 2004 рік –115184,70 грн., 2005 рік –46631,44 грн.
За результатами перевірки складено акт від 16.08.2005 № 164, який є підставою спірних податкових повідомлень-рішень.
З акту перевірки вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" самостійно надавало розрахунки до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим по використанню земельних ділянок, з яких земельний податок нараховувався із наступними функційними призначеннями, які були здані в оренду:
- АГЗС смт. Массандра, площею 0,570 га транспорт та зв’язок;
- Нафтобази смт. Відрадне, площею 3, 6224 га транспорт та зв’язок;
- АЗС № 54 в місті Ялта, площею 0,1633 га комерційне;
- АЗС № 55 в смт. Лівадія, площею 0,642 га комерційне;
- АЗС № 56 в смт. Симеіз, площею 0,488 га комерційне;
- АЗС № 135 в смт. Гурзуф, площею 0,1626 га промисловість.
- Дача „Теселі”, площею 18,2200 га курортно-рекреаційне використання.
У зв’язку з тим, що вищезгадані об’єкти знаходяться в оренді, товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" повинно було в розрахунках земельного податку, наданих до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим, застосовувати ставку земельного податку з функціональним призначенням - комерційне.
Органи місцевого самоврядування в особі селищних рад надало на праві постійного користування земельні ділянки під визначене функціональне призначення (АЗС та нафтобаза).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач при визначенні податкового зобов'язання виходив з того, що відповідно до статей 2, 5, пункту 7, статті 7, статей 14, 15 Закону України „Про плату за землю” плата за землю справляється у вигляді земельного податку або земельної плати, що визначається у залежності від грошової оцінки землі. Розміри податку на земельні ділянки, грошова оцінка яких не встановлена, визначаються до її встановлення в порядку, визначеним цім законом. Суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, частки, землекористувач, орендатор.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником земельного податку відповідно до правовстановлюючих документів по землекористуванню.
Згідно з актом перевірки, відповідач користувався додатком № 3 до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої Наказом Держкомстату України № 377 від 05.11.1998, на підставі якого застосував до земельної ділянки коефіцієнт функціонального користування 2,5 (як з земель комерційного користування).
З даним висновком відповідача, судова колегія не може погодитись, оскільки Держкомстат України не є органом, який встановлює ставки земельного податку.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" не надавало статистичну звітність по кількісному звіту земель, так як статистичну звітність здають власники земельних ділянок, а не користувачі земель.
Відповідно до статті 7 Закону України „Про плату за землю” ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.
Позивач сплачував податок на землю відповідно до ставок, затверджених селищними Радами відповідно до вказаного закону.
Відповідно до договору № б\н від 15.12.2003 товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" передало в оперативну оренду земельні ділянки іншому підприємству, залишаючись при цьому постійним землекористувачем.
Згідно зі статтею 4 Закону України „Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Судом встановлено, що позивач, власником вказаних земельних ділянок не є, та земельну ділянку в оперативну оренду не здавав, при цьому обов'язок забезпечення використання землі по цільовому призначенню (обслуга АЗС та нафтобаза), віднесених до відповідних селищних рад, була дотримана.
Ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 „Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб” зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.
Статтями 14 та 15 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати у порядку визначеному цім Законом, щорічно станом на 1 січня і до 1 лютого надають відповідній державній податковій інспекції податкову декларацію за формою встановленою центральним податковим органом. Юридичні особи сплачують земельний податок, орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування у поточному році.
Відповідно до статті 2 Закону України „Про плату за землю” плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Статтею 92 Земельного Кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до пункту 4 статті 92 Земельного Кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі.
Керуючись пунктом 1 „а” статті 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Таким чином, застосування податковим органом коефіцієнту функціонального використання при розрахунку земельного податку з ділянок, які передані в оренду за умови незмінності цільового призначення землі, є помилковим
Приймаючи до уваги наведені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2006 по справі № 2-7/1153-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Т.П. Фенько
І.В. Черткова