Справа № 2-462/2007р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області   в

складі:

головуючого                           судді Франька М. Я.

при секретарі                                    Соловйовій Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Олександрії справу за позовом ОСОБА_1до Олександрійського професійно-технічного училища № 7 про поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2006 року до Олександрійського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1до Олександрійського професійно-технічного училища № 7 (далі ПТУ № 7 ) про поновлення її на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди в сумі 1000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала первинні позовні вимоги та доповнила їх клопотанням про поновлення строків звернення до суду,  та по суті позову пояснила,  що вона працювала в ПТУ № 7 на посаді майстра риробничого навчання з 01 вересня 1994 року,  з посади була звільнена 01 вересня 2006 року на підставі наказу № 63 в зв»язку,  як вказано в трудовій книжці,  з не комплектацією навчальної групи кравців. Звільнення вважає незаконним,  оскільки адміністрація училища не мала згоди профспілкового комітету на її звільнення. Крім того,  вона була обрана до складу профспілкового комітету училища,  що передбачає особливий порядок звільнення. В порушення вимог трудового законодавства,  при звільненні не були враховані обставини,  передбачені  ст.  42 КЗпП України,  а в трудовій книжці запис про її звільнення зроблено без посилання на відповідну статтю,  пункт КЗпП України. Просить стягнути на її користь з відповідача заробітну плату з моменту звільнення до дня розгляду справи в суді з розрахунку середньоденної заробітної плати 26 грн. 93 коп.,  стягнути у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. та поновити її на роботі на посаді майстра виробничого навчання в ПТУ № 7 м.  Олександрії.

Представник відповідача позов не визнає,  пояснила,  що в червні 2006 року всі майстри виробничого навчання,  в тому числі ОСОБА_1,  були ознайомлені з наказом директора ПТУ № 7 від 30.06.2006 року № 33 про можливе їх вивільнення з 1.09.2006 року у разі не комплектації ними навчальних груп. На засіданні профкому ПТУ № 7 - 27.06.2006 року обговорювалось питання про вивільнення з роботи усіх майстрів ПТУ № 7 на випадок не забезпечення ними комплектації навчальних груп,  в тому числі і ОСОБА_1,  і профком дав згоду на їх вивільнення з роботи. Оскільки ОСОБА_1не забезпечила комплектацію навчальної групи кравців,  то з 1.09.2006 року була звільнена з посади майстра виробничого навчання. На іншу роботу вона згоди не дала. В день звільнення їй була видана трудова книжка. Вже після звільнення ОСОБА_1було запропоновано надати трудову книжку для приведення

запису про звільнення у відповідність до вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок,  але ОСОБА_1відмовилась надати трудову книжку,  мотивуючи тим,  що має намір звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі. ОСОБА_1вважає звільненою на законних підставах по п. 1  ст.  40 КЗпП України,  а позов - не підлягаючим задоволенню.

В судовому засіданні заслухані пояснення сторін,  досліджені матеріали справи та встановлено слідуюче.

Як пояснили сторони,  на майстрів виробничого навчання ПТУ № 7 випускних груп покладено обов»язок профорієнтації випускників шкіл,  в тому числі з інших областей,  районів області,  з метою комплектування нових навчальних груп на початок навчального року. На випадок,  якщо майстер виробничого навчання не укомплектує навчальну групу (25-30 учнів),  його наказом директора училища попереджують про можливе вивільнення з роботи за два місяці до початку навчального року. Наказом № 33 від 30 червня 2006 року майстри виробничого навчання випускних груп ПТУ № 7,  в тому числі ОСОБА_1,  під розписку були повідомлені про їх можливе вивільнення в разі невиконання плану набору учнів на 2006-2007 навчальний рік,  не комплектації груп,  скорочення контингенту учнів.

На засіданні профкому ПТУ № 7 27.06.2006 року обговорювалось питання про можливе вивільнення майстрів виробничого навчання у разі не комплектації ними навчальних груп,  з посиланням на накази № 33 та № 34 від 30.06.2006 року ( судом звернуто увагу на невідповідність в датах,  але сторони не заперечують факт профспілкових зборів ),  та надана згода на вивільнення того з майстрів,  який не забезпечить комплектування навчальної групи.

У відповідності до  ст.  43 КЗпП України,  розірвання трудового договору з підстав,  передбачених п. п. 1, 2-5-7,   ст.  40 і п. п. 2, 3  ст.  41 цього Кодексу,  може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації,  членом якої є працівник.

При Звільненні ОСОБА_1,  в порушення даної вимоги закону,  питання про попередню згоду Профспілки на її звільнення не вирішувалось. Не можна вважати такою згодою рішення  профспілки від 27.06.2006 року,  оскільки на цьомуч засіданні вирішувалось питання  про згоду на можливе вивільнення майстрів ( всього 15 осіб ) у разі не комплектації ними навчальних груп,  тобто,  під умовою. З довідки ПТУ № 7 вбачається,  що ОСОБА_1 обрана до складу профспілкового комітету ПТУ № 7.

Стаття 252 ч. 4 КЗпП України передбачає,  що звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників,  які обиралися до складу профспілкових органів підприємства,  установи,  організації,  не допускається протягом року після закінчення строку,  на який обирався цей склад,  ця вимога закону також адміністрацією ПТУ № 7 не дотримана при звільненні ОСОБА_1

У відповідності до п. 2.25 Інструкції про порядок ведення трудових книжок,  записи про причини звільнення повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного Законодавства і посиланням на відповідну статтю,  пункт закону. В порушення цієї вимоги в трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено запис № 7 від 01.09.2006 року « Звільнити з посади майстра виробничого навчання в зв»язку з не комплектацією навчальної групи кравців»,  а повинен бути вчинений запис « Звільнений за скороченням штатів,  п. 1  ст.  40 КЗпП України».

При звільненні ОСОБА_1 в порушення вимог  ст.  42 КЗпП України,  не враховано також,  що вона є особою ,  в сім»ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком.

Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку про те,  що ОСОБА_1 звільнено з посади майстра' виробничого навчання ПТУ № 7 з порушенням норм трудового законодавства. Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з дня звільнення її 01.09.2006 року до дня розгляду справи в суді складає 266 календарних днів.

Згідйо' довідки ПТУ № 7,  її середньоденна заробітна плата,  саме з урахуванням календарних днів,  складає 26 грн. 93 коп.,  заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 7163 грн. 38 коп. ( 266 х 26, 93 = 7163, 38 )

Згідно  ст.  237-1 КЗпП України,  у разі порушення законних прав працівника,  що призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя,  власник або уповноважений ним орган проводить відшкодування моральної шкоди. Суд приходить до висновку,  що діями відповідача ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода в розмірі 500 грн. ,  У відповідності до  ст.  233 КЗпП України,  працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного,  районного в місті,  міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня,  коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,  а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як встановлено судом,  ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу № 63 від 01.09.2006 року,  в цей же день їй було вручено трудову книжку,  таким чином початком строку звернення до суду є 01.09.2006 року. До суду заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі надійшла по почті 13.10.2006 року,  що підтверджується штампом реєстрації канцелярії суду,  тобто,  з порушенням строку подачі заяви.

Клопотання позивача про поновлення строку звернення задоволенню не підлягає,  оскільки поважність причини порушення нею строків звернення до суду не доведена.

Доводи представника позивача про те,  що заява була відправлена поштою своєчасно,  спростовуються наведеними представником відповідача доказами,  а саме наявним на поштовому конверті поштового штемпеля з датою відправлення 11 дня,  з нерозбірливим зазначенням місяця відправлення,  але це не міг бути 09 місяць,  оскільки позивач визнає,  що вона особисто підписала позовну заяву тільки 14.09.2006 року. Таким чином,  перевіривши і обговоривши причину пропуску строку звернення до суду,  суд вважає неможливим поновити пропущений строк.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму ВС України від 6.11.1992 року № 9 із змінами,  внесеними постановою Пленуму від 1.04.1994 року № 4,  якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин,  у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог,  суд з»ясову£ не лише причину пропуску строку,  а всі обставини справи,  права і обов»язки сторін.

На підставі  ст.  40 п. 1,  43,  233,  237-1 КЗпП України керуючись  ст.   ст.  60,  213-215 ЦПК України,  суд,  -

РІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в позові до Олександрійського професійно-технічного училища № 7 про поновлення на роботі,  стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодуванні моральної шкоди в зв«язку з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.