ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
14.09.06 Справа № 5/2600-19/442(5/2549-12/293)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів № 18432/10-010 від 02.08.2006р.
на постанову Господарського суду Львівської області від 25.05.2006р.
у справі № 5/2600-19/442 (5/2549-12/293)
за позовом Закритого акціонерного товариства „Харчобуд”, м.Львів
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894, № 0002562320/0/19893, від 19.08.2003р. № 0001311700/0/19810/17-2
За участю представників сторін:
від позивача: Корнеєва Н.В. - представник.
від відповідача: Мельничук В.А.- головний державний податковий інспектор.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Львівської області від 25.05.2006р. у справі № 5/2600-19/442 (5/2549-12/293) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Харчобуд”, м.Львів до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106998,09 грн., в тому числі 71332,06 грн. основного платежу та 35666,03 грн. штрафних санкцій, № 0002562320/0/19893, яким визначено податкове зобов'язання по платі за землю в розмірі 8669,55 грн., в тому числі 5852,00 грн. основного платежу та 2817,55 грн. штрафних санкцій, від 19.08.2003р. № 0001311700/0/19810/17-2, яким визначено податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 10962,90 грн., в тому числі 9201,00 грн. основного платежу та 1761,90 грн. штрафних санкцій, задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 в частині донарахування 40232,53 грн. податку на додану вартість та застосування 15600,26 грн. штрафних санкцій, в решті позовних вимог - відмовлено.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2004р. у справі № 5/2549-12/293 позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 в сумі 105826,59 грн.; визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.08.2003р. № 0001311700/0/19810/17-2 та припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України провадження у справі щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002562320/0/19893.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2005р. рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2004р. у справі № 5/2549-12/293 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2005р. рішення та постанова у справі змінені: в частині припинення провадження у справі щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002562320/0/19893 рішення та постанову залишено без змін, в частині решти позовних вимог - справа повернута на новий розгляд в Господарський суд Львівської області.
Постанова Господарського суду Львівської області від 25.05.2006р. у справі № 5/2600-19/442 (5/2549-12/293) мотивована, зокрема тим, що нарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 10083,00 грн. є правомірним з огляду на норми пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"; висновок відповідача про зайве включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого при придбанні обладнання для цеху гофрокартону в сумі 31200,53 грн. не ґрунтується на законодавстві та спростовується нормою абз.2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"; висновки відповідача про збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на 23333,00 грн. не ґрунтуються на нормах пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що свідчить про неправомірність нарахування податкового зобов'язання в сумі 9032,00 грн.; висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4746,00 грн. за січень 2001р., у зв'язку із тим, що підприємство платником податку зареєстровано з 30.01.2001р. ґрунтується на приписах пп.5.13.1 п.5.13 ст.5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054. і є правомірним; позивачем документально не доведено неправомірності висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2002р. в сумі 1968,34 грн.; висновок відповідача про заниження позивачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 9021,00 грн., у зв'язку із не включенням автомобілів в розрахунок, відповідає приписам Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та Правилам дорожньої реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, мотоциклів, усіх типів, і марок, і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2003р. № 1388.
Оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2004р. було припинено провадження у даній справі № 5/2549-12/293 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002562320/0/19893 та Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2005р. вказане судове рішення та постанова Львівського Апеляційного господарського суду від 02.03.2005р. в частині припинення провадження у даній справі щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002562320/0/19893 залишені без змін, судом першої інстанції при новому розгляді не розглядались позовні вимоги щодо даного предмету спору.
Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав, наведених у апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача у судовому засіданні проти вимог і доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, за результатами планової документальної перевірки ЗАТ „Харчобуд" ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, відповідачем у справі, було складено Акт № 1527/23220 від 19.08.2003р., на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106998,09 грн., в тому числі 71332,06 грн. основного платежу та 35666,03 грн. штрафних санкцій; від 19.08.2003р. № 0001311700/0/19810/17-2 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в розмірі 10962,90 грн., в тому числі 9201,00 грн. основного платежу та 1761,90 грн. штрафних санкцій; від 20.08.2003р. № 0002562320/0/19893 про визначення суми податкового зобов'язання з плати за землю в розмірі 8669,55 грн., в тому числі 5852,00 грн. основного платежу та 2817,55 грн. штрафних санкцій.
В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" неправомірно включено до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість за податковими накладними, які не містять всіх необхідних реквізитів, а саме: відсутній номер свідоцтва платника ПДВ або такий номер не відповідає дійсному, не вказана адреса покупця. Крім того, перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", так як, на думку відповідача, підприємством зайво включено до податкового кредиту податок на додану вартість сплачений при придбанні обладнання для цеху гофрокартону в сумі 31200,53 грн. А згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” до податкового кредиту відносяться суми податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат.
В акті перевірки зазначено, що за даними книги продажу товарів (робіт, послуг) до податкових зобов'язань включено лише в грудні 2002р. податок на додану вартість з орендної плати за жовтень 9032,00 грн. - із запізненням на два податкові періоди.
Відповідачем в акті перевірки також вказано, що платником податку підприємство зареєстровано з 30.01.2001р., в результаті чого за січень 2001р. занижено податок на додану вартість в сумі 4746,00 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено що, згідно з записом в головній книзі за 2002р., залишки запасів становлять 9841,68 грн., а тому сума податку на додану вартість, яка припадає на даний залишок становить 1968,34 грн., отже на дану суму занижено податок на додану вартість за грудень 2002р.
Що стосується податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, то в акті перевірки зазначено, що за період 2001-2003рр. ЗАТ „Харчобуд" занижено в розрахунках за даним податком 9021,00 грн. у зв'язку із не включенням відомостей про зареєстровані за позивачем автомобілі в розрахунок податку за відповідні податкові періоди.
Стосовно наведених висновків акту перевірки слід зазначити наступне.
Щодо невідповідності реквізитів податкових накладних, зазначених в акті перевірки, вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість":
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, Встановлених законодавством, нарахованих на суму Податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Однак, зважаючи на вимоги пп.7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Як вбачається із наведеної норми Закону, саме заява, що визначено пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, може бути підставою формування податкового кредиту.
Позивачем не доведено факту звернення до відповідача з будь-яким листом про включення до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними Львівською філією „УТЕЛ", торговим домом „Газ України", ВАТ „Львівобленерго", які заповнені з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону.
Натомість, відповідно до п.10.1 ст.10 Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що нарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 10083,00 грн. в даному випадку є правомірним.
Щодо висновку відповідача про зайве включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого при придбанні обладнання для цеху гофрокартону в сумі 31200,53 грн., то такий не ґрунтується на законодавстві з огляду на наступне.
Згідно з абз.2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді, у зв'язку із придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів.
Податок на додану вартість в сумі 31200,53 грн. був сплачений при придбанні обладнання для цеху гофрокартону, про що йдеться в акті перевірки і не заперечується відповідачем. А оскільки у згаданій нормі зазначено, що включення ПДВ до податкового кредиту не залежить від строків введення в експлуатацію основних фондів, висновки відповідача про зменшення податкового кредиту за січень-травень 2002р. у зв”язку з невведенням в експлуатацію основних фондів не відповідають чинному законодавству. Крім того, відповідачем не встановлено факту невикористання позивачем даного обладнання в господарській діяльності. Тому в даній частині суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність нарахування суми податкового зобов'язання та скасування податкового повідомлення від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 31200,53 грн. основного платежу та 15600,26 грн. штрафних санкцій.
Щодо висновку відповідача про включення позивачем до податкових зобов'язань в грудні 2002р. податку на додану вартість з орендної плати за жовтень 9032,00 грн. - із запізненням на два податкові періоди, через що відповідачем донараховано позивачу податку на додану вартість за жовтень та грудень 2002р., слід зазначити наступне.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, дію договору оренди між ТзОВ „Астра" і ЗАТ „Харчобуд" сторонами договору було припинено шляхом підписання додатку до договору та листами з пропозиціями про визнання договору анульованим.
Відтак, такий договір не тягне за собою правових наслідків, зокрема передачі майна в користування та зобов'язання по оплаті такого користування.
Отже, висновки відповідача про збільшення податкового зобов'язання на 23333,00 грн. не ґрунтуються на нормах пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Тому донарахування податкового зобов'язання в сумі 9032,00 грн. є неправомірним, спірне податкове повідомлення-рішення від 20.08.2003р. № 0002552320/0/19894 в цій частині правомірно скасовано місцевим господарським судом.
Щодо висновку відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4746,00 грн. за січень 2001р., у зв'язку із тим, що підприємство платником податку зареєстровано з 30.01.2001р., слід зазначити наступне.
Як встановлено матеріалами справи, протягом 2000р. ЗАТ "Харчобуд" був суб'єктом спрощеної системи оподаткування та обліку за ставкою 10%. Тобто у вказаному податковому періоді позивач не був платником податку на додану вартість. Однак, повторно став платником ПДВ, починаючи з січня 2001р.
Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.
В свою чергу, згідно з пп.5.13.1 п.5.13 ст.5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 166 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054 (із змінами та доповненнями), сума ПДВ минулого звітного періоду, яка зменшує суму податку, належну до сплати в цьому звітному періоді визначається в рядку 22 Декларації. Сума ПДВ, яка зменшує суму податку, належну до сплати в наступному звітному періоді, і не відображається в особовому рахунку платника, вказується платником податку в рядку 24 Декларації. Натомість, згідно з цією нормою Порядку, значення рядка 24 переноситься платником до рядка 22 податкової декларації (скороченої) наступного звітного періоду. Оскільки в 2000р. позивач не був платником ПДВ, то і підстави для заповнення рядків 22 та 24 Декларації у ЗАТ "Харчобуд" були відсутні. Вказані норми Порядку право на перенесення показників податкового кредиту в декларацію звітного періоду прямо пов'язують з тим фактом, що платник податку був зареєстрований таким у минулому податковому періоді.
При цьому, враховуючи те, що звітним періодом, в залежності від обсягу оподатковуваних операцій здійснюваних платником податку, є або календарний місяць, або квартал, то дані рядки могли б бути заповнені позивачем лише за тих обставин, що він був платником ПДВ у 2000р. Крім того, слід зазначити, що вказані вище норми Порядку № 166 передбачають перенесення від'ємного значення податку лише за минулий податковий період, а не за будь-який з минулих податкових періодів, в яких підприємство було платником ПДВ. Тому в даному випадку апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в цій частині.
Щодо висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2002р. в сумі 1968,34 грн., то такий є правомірним з огляду на наступне.
У матеріалах справи знаходиться довідка про наявність товарних запасів станом на 1998р., якою позивачем зафіксовано факт неліквідності товарних запасів, що придбані і зберігаються на підприємстві до введення в дію Закону України „Про податок на додану вартість". Однак, такі доводи позивача не містять посилання на відповідні первинні документи, в яких було б вказано період придбання відповідних товарів, чи первинних документів, що підтверджують фактичну наявність та неліквідність таких товарів, а тому суд наявність підстав для коригування податкового кредиту в даному випадку є недоведеною первинними документами, відповідно правові підстави для скасування спірного повідомлення-рішення в цій частині відсутні.
Щодо висновку відповідача про заниження позивачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 9021,00 грн., у зв'язку із не включенням автомобілів в розрахунок, то місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2003р. № 0001311700/0/19810/17-2 з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що згідно з відомостями Управління Державтоінспекції УМВСУ у Львівській області за ЗАТ "Харчобуд" зареєстровано 4 автомобілі марки ГАЗ (2 автомобілі ГАЗ САЗ 3507, 2 автомобілі ГАЗ 5312), КАМАЗ 5511 та МАЗ 4502 самоскид. ЗАТ "Харчобуд" знято з реєстрації 4 автомобілі: УАЗ - 06.12.2001р., ЗІЛ - 16.03.2002р., ЗІЛ - 25.06.2003р., КАМАЗ - 13.06.2003р.
У 2001р. ЗАТ "Харчобуд" не включено до розрахунку з податку з власників транспортних засобів: 2 автомобілі КАМАЗ, 4 автомобілі ГАЗ, 2 автомобілі ЗІЛ та автомобіль УАЗ. Загальна сума податку повинна була складати 6190,60 грн. ЗАТ "Харчобуд" включено два автомобілі КАМАЗ та один автомобіль ЗІЛ. Податок за розрахунком позивача склав 3645,60 грн. В розрахунок не включено 4 автомобілі ГАЗ, чим занижено податок з власників транспортних засобів на 1700,00 грн.; ЗІЛ - сума заниженого податку 600,00 грн. та УАЗ - на 245,00 грн. Загальна сума заниженого податку з власників транспортних засобів за 2001р. склала 2545,00 грн.
В 2002р. ЗАТ "Харчобуд" не включено до розрахунку з податку з власників транспортних засобів 2 автомобілі КАМАЗ, 4 автомобілі ГАЗ, 2 автомобілі ЗІЛ. Автомобіль УАЗ знятий з реєстрації 06.12.2001р. Загальна сума податку повинна була скласти 5945,60 грн. ЗАТ "Харчобуд" включено до розрахунку податку один автомобіль КАМАЗ. Податок за розрахунком позивача склав 2617,60 грн. До розрахунку позивача не включено 1 автомобіль КАМАЗ - сума заниженого податку 1628,00 грн., 4 автомобіль ГАЗ - сума заниженого податку з власників транспортних засобів на 1700,00 грн. Загальна сума заниженого податку з власників транспортних засобів за 2002р. склала 3328,00 грн.
В 2003р. ЗАТ "Харчобуд" не включено в розрахунок з податку з власників транспортних засобів 2 автомобілі КАМАЗ, 4 автомобілі ГАЗ, та автомобіль ЗІЛ. Автомобіль ЗІЛ знятий з реєстрації 16.03.2003р. Загально сума податку повинна була скласти 5555,00 грн. ЗАТ "Харчобуд" включено в розрахунок податку один автомобіль КАМАЗ та автомобіль ЗІЛ. Податок за розрахунками позивача склав 2227,00 грн. В розрахунок товариства не включено 1 автомобіль КАМАЗ - сума заниженого податку 1628,00 грн., 4 авто ГАЗ - сума заниженого податку 1700,00 грн. Загальна сума заниженого податку з власників транспортних засобів за 2002 рік склала 3328,00 грн.
Таким чином, за період 2001-2003рр. позивачем занижено податок з власників транспортних засобів на суму 9021,00 грн.
Згідно із ст.1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", - платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи, організації, які мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби. Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюється органами Державтоінспекції МВС України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2003р. № 1388 "Про затвердження Правил дорожньої реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, мотоциклів, усіх типів, і марок, і моделей, причепів, напівпричепів та мотокалясок" із змінами та доповненнями.
Відповідно до ст.6 Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 01 січня поточного року. Враховуючи факт наявності державної реєстрації автомобілів у вказаних податкових періодах, у позивача були зобов'язання щодо сплати податку з власників транспортних засобів, тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що донарахування податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2003р. № 0001311700/0/19810/17-2 є правомірним.
За таких обставин в сукупності, оскаржувана постанова місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята у відповідності до чинного законодавства, фактичних обставин та матеріалів справи, а тому підстави для її скасування апеляційним господарським судом та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Львівської області від 25.05.2006р. у справі № 5/2600-19/442 (5/2549-12/293) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.