ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 2-а-1743/11

25 травня 2011 року

Суддя Володимирецького  районного суду Рівненської області Іванків О.В.  

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до управління ПФУ у Володимирецькому районі про про перерахунок пенсії по ЧАЕС,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є інвалідом 2-ої групи, інвалідність якого пов’язана із наслідками чорнобильської катастрофи. Вважає, що відповідачем порушується його конституційне право на отримання пенсії, які виплачуються в розмірах менших, ніж передбачено чинним законодавством. Незважаючи на його звернення до відповідачів з заявами про перерахунок пенсії, його права не поновлено, що змусило його звернутись до суду. Просив визнати дії відповідачів протиправними, визнати за нею право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком і зобов’язати відповідача призначити та виплачувати пенсію відповідно до розміру, встановленого Законом.

  Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі  надав письмове заперечення проти позову, в якому посилаються на відсутність належного законодавчого регулювання питання виплати пенсій інвалідам та на пропуск строку позовної давності. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

  Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

  Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інвалідом 2-ої групи, інвалідність якого пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченнями. ОСОБА_1 одержує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, спричинених аварією на ЧАЕС, на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.

У відповідності до ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника  внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, або у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: для 2-ої групи інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 1 групи – 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки величина прожиткового мінімуму для кожної вікової та соціальної групи, в т.ч. і для осіб, що втратили працездатність, а також і розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається Законом України про Державний бюджет, посилання відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру пенсії за віком є безпідставною.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню  підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законами України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

У відповідності до пункту 28 р.П. Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-У1 до ст.ст.48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було внесено зміни, які  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Крім того, як вбачається зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін, у зв’язку з чим нарахування та виплата пенсій та допомог позивачу, починаючи з 22.05.2008 року, має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону і дане право позивача не обмежено часом.  

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не підзаконними нормативними актами.

Враховуючи, що дане право позивача обмежується та заперечується посадовими особами відповідача, у відповідності до ст.162 ч.3 КАС України, суд вважає за необхідне для гарантування дотримання і захисту прав та свобод позивача у сфері його соціального захисту винести постанову про визнання оспорюваного права.  

Позовні вимоги про проведення перерахунку додаткової пенсії в межах строку позовної давності, встановленого ст.99 КАС України, тобто з часу встановлення інвалідності, а саме з 04 жовтня  2010 року по час розгляду справи судом, підлягають до задоволення.

Одночасно судом встановлено, що зі спливом вказаного терміну право позивача на отримання пенсії відповідного виду та розміру не припиняється, а продовжує існувати до настання обставин, з якими пов’язано припинення виплати пенсії особисто ОСОБА_1 або до зміни чинного законодавства, яке регулює виплату даного виду пенсії      

Крім того, у відповідності до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.      

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.ст.50, 54, 63, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Кечко проти України»,  «Бурдов проти Росії», Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), ст..ст.183-2, 256 КАС України, суд, -                                                      

                                                              постановив:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити повністю.

   Визнати право ОСОБА_1, як інваліда 2-ої групи на отримання основної пенсії, передбаченої ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75%  мінімальної пенсій за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розрахунку 8 (восьми) розмірів мінімальної пенсії за віком з 04 жовтня 2010 року по 25 травня 2011 року, та щомісячну додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% (сімдесяти п’яти відсотків) встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством, з 04 жовтня 2010 року по 25 травня 2011 року, з урахуванням фактично виплачених сум та зміни розміру прожиткового мінімуму.

У відповідності до ст.183-2, 256 КАС України постанову допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови. Постанова суду, крім випадків її апеляційного оскарження, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:                                                                          Іванків О.В.