УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-21543/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.1 (Ш) Чумак Н.О.
Доповідач - Михайлів Л.В.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу) про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов’язання зробити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2006 року по березень 2010 року відповідачем не виплачується щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У зв’язку з чим, просила суд пропущений строк звернення до суду, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по березень 2010 року в сумі 5534,10 грн., стягнути судові витрати.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.
Зобов’язано УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 820,54 грн., за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в сумі 682,65 грн., за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. сумі 1195,25 грн. та за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. в сумі 476,10 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, правомірність його дій відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530. Крім того, судом не враховано, що у відповідача відсутні кошти для забезпечення виплат підвищення пенсії дітям війни й проведено розрахунок виплат замість УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, на якого цей обов’язок покладено Законом.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.03.2010р., що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року чинна й на 2009 та 2010 роки.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, а з 01.01.2008 року здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 28.05.2008 року - в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, а саме: з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року включно – 49,80 грн. (а.с. 12-14), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав дії відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії за вказані періоди неправомірними.
Отже, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та ч.5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати».
Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсії чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У зв’язку з цим, доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Отже, суд першої інстанції в межах позовних вимог прийняв правильне по суті рішення, що виключає підстави для його скасування.
Разом з тим, визначаючи конкретний розмір підвищення до пенсії й зобов’язуючи відповідача виплатити його на користь позивача, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши що нарахування позивачу підвищення до пенсії є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такого підвищення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з резолютивної частини ухваленого рішення конкретних розмірів недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, яку повинен нарахувати та виплатити відповідач на користь позивача.
В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 червня 2010 року змінити, виключивши з його резолютивної частини розміри недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, яку зобов’язано нарахувати та виплатити Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2, а саме в сумах: 820,54 грн., 682,65 грн., 1195,25 грн. та 476,10 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: