Справа № 2 - 714 / 2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2007 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді                               Зайончковської І. А.

при секретарі                                     Діхтяренко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

З весни 2004 року по липень 2005 року відповідачка проживала у незареєстрованому шлюбі з сином позивачки ОСОБА_3, що є 3-ою особою по справі, від якого мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка просить зобов'язати відповідачку повернути меблі та інші речі побутового призначення, які належать їй на праві власності та які вона давала сину в тимчасове користування під час спільного проживання його з відповідачкою.

ОСОБА_1 позов не визнала повністю, посилаючись на те, що за усним договором позивачка подарувала всі речі своєму онукові ОСОБА_5.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позов визнали повністю,, посилаючись на те, що спірне майно належить позивачці і вона його нікому не дарувала, а навпаки наполягає на поверненні.

Заслухавши сторони, їх представників та свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 386, 387 ЦК України держава забезпечує захист прав власника, який має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно чи без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, що спірне майно являлось майном подружжя і після припинення шлюбу воно належить позивачці, так як ОСОБА_4 на нього не претендує. Крім того з пояснень позивачки та 3-х осіб, чого фактично не заперечує і відповідачка, вбачається, що вказане майно ОСОБА_2 тимчасово передала в користування сину та ОСОБА_1 під час їх спільного проживання, оскільки вони взагалі не мали ніяких побутових речей для спільного проживання. На даний час позивачка наполягає на поверненні свого майна і ці вимоги є правомірними, оскільки право власності, а відповідно володіння, розпорядження та користування ним, належить їй.

Відповідачка та її представник, не визнаючи позову, посилались на те, що між сторонами відбувся договір дарування і вказане майно подаровано малолітньому сину відповідачки та ОСОБА_3. Проте вказані обставини суд не може прийняти до уваги виходячи з наступного. Відповідно до ст. 719 ЦК України лише предмети особистого користування та побутового призначення можуть бути подаровані усно, але навіть при цьому повинні бути дотримані вимоги ст. ст. 627, 628 ЦК України про те, що сторони є вільними в укладенні договору та зміст договору становлять умови, визначені сторонами і погоджені ними. З пояснень позивачки вбачається, що вона не укладала договір дарування, і навіть при наявності її висловлювань щодо можливого залишення речей онукові, вони не є укладенням самого договору, а лише намірами, які не завершились самим договором, оскільки воля позивачки не була направлена на здійснення дарування належного їй майна та його умови сторонами також не були визначені, так як на даний час з цього приводу виник спір. Наявність чи відсутність такого договору не може бути також підтверджена показами свідків.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушено, має право на відшкодування  майнової та  моральної  шкоди.   Разом  з  тим  ст.   1193  ЦК  України

передбачена можливість суду зменшити розмір відшкодування, залежно від матеріального ( стану винної особи. Виходячи з наведеного та з врахуванням знаходження на утриманні відповідачки малолітньої дитини, її матеріального стану, витрат на навчання та проживання в гуртожитку, вартості спірних речей, їх цінності для позивачки, тривалості користування ними відповідачкою, а також того, що остання вважала своє володіння майном правомірним, виходячи з поведінки самої позивачки, суд вважає, що вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 200 грн.

Також з відповідачки підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати по справі.

На підставі ст. ст. 386, 387, 627, 628, 1193 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Зобов'язати  ОСОБА_1 передати  ОСОБА_2

належне їй майно, а саме: шафу з антресолями коричневого кольору трьохдверну, диван-ліжко темного кольору, 2 розкладні ліжка світло-коричневого кольору,2 книжні полки, 2 кухонні табуретки білого кольору, стілець, письмовий стіл однотумбовий полірований коричневого кольору, 2 килимові доріжки зеленого кольору з жовтими смугами, коричневу доріжку їх 3 м, килим настінній 1,5 х 2 м, покривало на диван, 2 комплекти штор, тюлеві занавісі, алюмінієвий карниз, постільну білизну, 2 подушки, керамічний посуд.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 грн., а також витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 51 грн. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.