Справа № 2 - 843 / 2007 року

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді                               Зайончковської LA.

при секретарі                                    Діхтяренко І.Г.

з участю адвоката                             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Смілянської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та самочинне будівництво, ОСОБА_3 до виконкому Смілянської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та самочинне будівництво та за зустрічним позовом виконкому Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та визнання права кому­нальної власності на спадкове майно,

встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що мала у власності 31/120 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, та за заповітом від 2 квітня 1975 року належну частину будинку заповіла ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що мала у власності 59/120 час­тин будинковолодіння АДРЕСА_1, та за заповітом від 29 листопада 1983 року належну частину будинку та надвірних споруд заповіла в рівних частках ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просить встановити факт при­йняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як вона заволоділа їх особистими речами, та визнати за нею право власності відповідно на 31/120 та 59/240 частин будинку.

ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просить визнати за нею, як за спадкоємцем четвертої черги за законом, право власності на 59/240 частин будинку, так як ОСОБА_6 померла раніше спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ця частина спадщини не була ніким прийнята до цього часу, в зв"язку з чим визначити їй додатковий строк на прийняття спадщини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також просили визнати за кожною з них право влас­ності на Уг частину прибудови до будинку „а2", що є самочинним будівництвом, так як во­но здійснене ними без відповідного дозволу та за їх спільні кошти.

В зустрічному позові виконком Смілянської міської ради просить визнати право кому­нальної власності на 31/120 частину спірного будинку, так як після смерті ОСОБА_4 спадщина ніким прийнята не була, в тому числі і ОСОБА_1, яка з 1967 року постійно проживає в Красногорському жіночому монастирі, розташованому у Золотоніському ра­йоні, Черкаської області.

ОСОБА_1 зустрічний позов не визнала, посилаючись на те, що спадщина нею прийнята, так як вона та ОСОБА_4 проживали разом і в монастирі, і в спадковому бу­динку, про що свідчить також реєстрація смерті останньої Смілянським міськвідділом РАЦС.

Представник відповідача, будучи належно повідомленим, в судове засідання вдруге не з"явився, а тому за згодою позивачів по справі постановляється заочне рішення.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка спадщину прийняла належним чином, так як реально заволоділа майном померлих, а тому за нею необхідно визнати пра-

во власності на їх спадкове майно при відсутності інших спадкоємців за законом чи запо­вітом.

Суд не може прийняти до уваги доводи зустрічної позовної заяви з приводу того, що ОСОБА_1 з 1967 року постійно проживає у Красногорському жіночому монастирі, а тому не могла реально заволодіти майном чи особистими речами померлих, оскільки вони спростовуються іншими доказами по справі. Так з пояснень позивачок та свідків вбача­ється, що вони, будучи вихованками дитячого будинку та не маючи ніякого власного жит­ла, вдвох придбали спірний будинок АДРЕСА_1, викупаючи його у попереднього власника по кімнаті по мірі накопичення грошей. Перебуваючи в монастирі, вони ніколи не припиняли здійснювати догляд за будинком та присадибною земельною ділянкою, в тому числі сплачуючи необхідні податки та проводячи страхування майна. Крім того в літній період вони тривалий час постійно проживали в будинку, так як займа­лися вирощуванням сільгоспкультур, врожай яких потім перевозився до монастиря. По­знайомившись в монастирі з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з якими вони як разом, так і в різний час проживали в одній кімнаті в монастирі, позивачки запро­понували їм стати співвласницями спірного будинку, після чого вони всі разом періодич­но проживали в цьому будинку, мали один бюджет, від коштів отриманих на пожертву в монастирі, а ОСОБА_5 також - від пенсії, та вели спільне господарство. Таким чином, після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_1 заволоділа особистими речами спадкодавець, що знаходились як у їх спільному будинку, так і у спільній кімнаті у монас­тирі, де вони разом проживали, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічного по­зову.

Виходячи з наведеного підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_3 про визнан­ня за нею права власності на 59/240 частин будинку, як за спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України, після смерті ОСОБА_5, з якою вона разом прожи­вала та доглядала її, хоча спадкодавець і була похована за її бажанням у Лебединському монастирі Шполянського району. Згідно ст. 5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги 6 ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. ОСОБА_5 спадкоємців не мала, ОСОБА_6, що вказана нею в заповіті, померла раніше за­повідачки, в зв'язку з чим спадщина до цього часу ніким прийнята не була, а тому ОСОБА_3 має право на спадкування як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім"єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини. В зв"язку з цим позивачці необхід­но визначити додатковий строк на прийняття спадщини, визнавши поважними ті обстави­ни, що вона практично не має освіти, юридично не грамотна, більшу частину життя про­водить у монастирі, вважала будинок своїм та користувалася ним протягом тривалого ча­су.

Відповідно до ст. 376 ЦК України на вимогу власника чи користувача земельної діля­нки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудова­не на ній, якщо це не порушує прав інших осіб. Судом встановлено, що приблизно у 1999 році позивачки розпочали та у 2002 році закінчили будівництво прибудови „а2" до спірно­го будинку, яке здійснювалося без відповідного дозволу та оформлення технічної докуме­нтації. Проведення цих робіт відбувалося за рахунок особистих коштів позивачок, по­жертв, які вони отримували в монастирі, та їх особистих пожертв від прихожан, що під­тверджується показами свідка ОСОБА_7, який такі кошти їм надавав. Розташування прибудови не порушує прав інших осіб, а тому за кожною з позивачок необхідно визнати право власності на Vi її частину.

Позивачками вимоги щодо повернення судових витрат по справі не заявлено. В зв"язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову з виконкому Смілянської міської ра­ди необхідно стягнути судовий збір по справі та витрати на інформаційно-технічне забез­печення розгляду справи.

На підставі ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), ст. ст. 376, 1264, 1268-1270, 1272 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215, 256 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, вста­новивши факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5

, право власності на 31/120 та 59/240 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, без врахування самочинної прибудови до будинку „а2", а всього на 121/240 частину будинку з відповідної частиною надвірних споруд.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом, визна­чивши їй додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, право власності на 59/240 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, без врахування самочинної прибудови до будинку „а2", з відповідною частиною надвірних споруд.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності в рівних частках на самочинну прибудову „а " до будинку АДРЕСА_1.

Зустрічну позовну заяву виконкому Смілянської міської ради залишити без задоволен­ня.

Стягнути з виконкому Смілянської міської ради на користь держави витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 81 грн. 90 коп. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілян-ський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеля­ційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголо­шення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасова­не.