П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а-750/11

                                                                                                                                                                                         2011рік

18 травня 2011 року                                                                                                                                  смт. Вільшанка         

Суддя Вільшанського районного суду

Кіровоградської області                                                                                 ОСОБА_1

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2  до управління Пенсійного Фонду України у Вільшанському районі Кіровоградської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання проведення перерахунку пенсії,

          В С Т А Н О В И В:          

          Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України у Вільшанському районі Кіровоградської області про зобов’язання проведення перерахунку пенсії, посилаючись на те, що він є «Дитиною війни» та згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, хоча йому така допомога виплачується у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що призводить до щомісячних недоплат до пенсії зазначеного підвищення. У зв’язку з наведеним позивач просить визнати дії відповідача щодо недоплати йому щомісячних надбавок до пенсії протиправними та зобов’язати його провести перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за встановлений Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, враховуючи дату звернення до суду із зазначеною позовною заявою.

          Будучи повідомлений належним чином, відповідач своїх заперечень суду не надав.

                    Розглянувши у скороченому провадженні матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.              

          Приписами ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945р.) було менше 18 років.

          Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку в УПФ України у Вільшанському районі Кіровоградської області, має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи: паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням, тобто на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

          Згідно ст.72 КАС України, дана обставина доказування не потребує як така, що визнається сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

                    В ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від 18.11.2004р. (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету.

          Згідно з п.41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актiв України” вiд 28.12.2007 року, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч.1 ст.6 Закону України „Про соцiальний захист дiтей вiйни”, викладена в новiй редакції, якою визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          Частиною 4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року №3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п.36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними.

          Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування йому підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.

          У 2009-2010 роках Верховною Радою України не приймались нормативні акти щодо обмеження вищезазначеної пільги «Дітям війни».

          У відповідності до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.

          Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

          Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими  частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач своїх заперечень суду не надав.

               Статтею 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст. 6, 7, 71, ч.2, ч.3 99, 158-163, 183-2 КАС України, суд -                                                                  

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов  ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Вільшанському районі Кіровоградської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання проведення перерахунку пенсії задовольнити.

          Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Вільшанському районі Кіровоградської області, що полягають у недоплатах до пенсії позивачу щомісячних надбавок у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачених ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

          Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Вільшанському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії  ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з  15.10.2010 року  по  15.04.2011 року.

        Постанова підлягає негайному виконанню управлінням Пенсійного фонду України в Вільшанському районі Кіровоградської області.

          Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Вільшанський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

          Суддя                                                                                           Гольша О.  А.