Справа № 2-240/11                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

  21 квітня 2011 року                                                             м. Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого –судді                                        Назаренко А.В.

при секретарі                                                  Крамар В.М.

за участю представника відповідача          ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу” про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу” (далі –ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу”). В обґрунтування позову послався на те, що 16 грудня 2010 року Донецькою обласною МСЕК № 3 йому вперше було встановлена стійка втрата професійної працездатності на строк до 1 січня 2013 в розмірі 30% у зв’язку з професійним захворюванням: хронічний бронхіт П ст., у фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньодольовий пневмофіброз, ДН 1, встановлена Ш група інвалідності на строк до 16 грудня 2012 року. Тривалий період роботи у відповідача на підземних роботах з 19 вересня 1990 року по 27 жовтня 2010 року та важки умови праці призвели до розвитку у нього професійного захворювання.  Оскільки втрата працездатності спричинила позивачеві фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв’язків, втрати роботи, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральну шкоду, яку просив відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 30000 грн.

          Позивач про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до початку судового засідання надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив справу розглянути за його відсутності.

          Представник відповідача ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності від 6 січня 2011 року без обмеження повноважень, позов не визнала і суду пояснила, що факт заподіяння моральної шкоди повинен встановлюватись висновком МСЕК, тоді як відносно позивача такий висновок відсутній. Зазначила, що відшкодування моральної шкоди можливо лише при наявності вини в цьому підприємства, а оскільки позивач при прийомі на роботу був ознайомлений з умовами праці на підземних роботах, - в тому, що у нього виникло професійне захворювання, вина підприємства відсутня. З 2001 року обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а тому підприємство не є належним відповідачем по справі, який повинен відшкодовувати моральну шкоду позивачеві. Крім того, представник позивача послалась н те, що позивачем пропущено встановлений ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, який відраховується з дати встановлення йому стійкої працездатності, і поважні причини для поновлення строку відсутні.      

          Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

          Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

          Позивач працював у ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу” в якості машиніста електровозу підземного третього розряду, четвертого розряду з повним робочим днем під землею, гірничого робочого підземного по ремонту гірничих виробок другого розряду з повним робочим днем під землею, з 2 грудня 2010 року, звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію по стажу (а.с.5-7).

          Згідно висновку Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці АМНУ»від 9 листопада 2010 року позивачу вперше встановлено професійне захворювання –хронічний бронхіт П у фазі затихаючого загострення,  прикорененвий і нижньодольовий пневмофіброз, ЛН 1 (а.с.13).

          Як зазначене в акті розслідування хронічного професійного захворювання від 17 листопада 2010 року, причиною професійного захворювання сталося запиленість повітря на робочому місці горноробочого з ремонту гірничих виробок підземного 22,8 мг/ куб.м,  при ПДК –2 мг/ куб. м  протягом 66,7% зміни, пил вуглепородна із змістом в пилу SiO2 –16,0%, категорія труда 3 кл. 4 ст. по пилу; на робочому місці машиніста електровозу підземного 7,1 мг/куб.м, при ПДК 4 мг/куб.м, протягом 100% зміни, пил вуглепородна із змістом в пилу SiO2 –6,4%, категорія праці 3 кл. 1 ст. по пилу, дія фірогінна.  Професійне захворювання виникло через недосконалість технологічних процесів добичі вугілля, тривалу роботу в умовах дії шкідливих факторів виробництва (а.с.10).

          За висновком МСЕК від 16 грудня 2011 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності з 16 грудня 2010 року у зв’язку з професійним захворюванням –хронічне обструктивне захворювання легенів по 1 грудня 2013 року; визначена потреба у санаторному, медикаментозному лікуванні, а також встановлена Ш група інвалідності у зв»язку з професійним захворюванням до 16 грудня 2012 року.

          Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.

          Згідно з роз’ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

          Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

          Судом установлено, що позивач працював у ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу”, яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, що утворилось внаслідок недосконалості технологічних процесів добичі вугілля, тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробництва, отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці для позивача, у чому є його провина.

          Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв’язку з ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням трудових обов’язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, витягами з історії хвороби, довідкою лікувально-профілактичного закладу, акту розслідування хронічного професійного захворювання, повідомлення про професійне захворювання, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці.

          При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров’я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні, вік позивача.

          З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в  12000 грн.

          Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку н виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року № 717, що набрав чинності 20 березня 2007 року, частина 3 статті 37 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності”, яка передбачала обов’язок Фонду відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, виключена, у зв’язку з чим заперечення представника відповідача про те, що ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу” не є належним відповідачем по справі  і не повинно відшкодовувати моральну шкоду не заслуговує на увагу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже ствердження представника відповідача про необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК є безпідставним.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача послалась на пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду, сам позивач також вважає пропущеним строк звернення до суду із позовом і ставить питання про його відновлення, наводивши причини, які вважає поважними. Дійсно, згідно роз’яснень, викладених у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності. Оскільки здоров’я позивача, втратою якого він обґрунтовує заявлені вимоги, не відновлене, моральна шкода йому спричиняється постійно до відновлення здоров’я, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено тримісячний строк позовної давності.

          Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати, так як позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від їх сплати.

          Відповідно до ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.60, 88, 213-213 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу” на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням та його наслідками, 12000  (дванадцять тисяч) гривень.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу” в дохід держави судовий збір в розмірі 8 (восьми) гривень 50 копійок.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Шахта „Комсомолець Донбасу” на користь міського бюджету м. Кіровське витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 (п»ятнадцяти) гривень.

          В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

            Суддя:                                                                    Г.В.  Назаренко