Справа № 1-293/2011

В И Р О К  

іменем України

"02" березня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

   головуючого судді                                                               Колесник Л.А.

   при секретарі                                                                                         Хлєбік Я.О.

  за участю прокурора                                                                   Косяченко Т.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва    кримінальну справу по обвинуваченню:

             ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  м. Харків, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого,  маючого на утриманні неповнолітнього сина  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та матір похилого віку  ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5,  приватного підприємця, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, але 23 листопада 2010 року був притягнутий до відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185  КК України,

                                                           в с т а н о в и в:

24 листопада 2010 року близько 14 години 30 хвилин  ОСОБА_1, знаходячись  в піцерії «Ташир», розташованій в буд. № 16/4 по вул. Луначарського в м. Києві, під час  вживання пива, звернув увагу на раніше незнайомого ОСОБА_4, який поклав гроші до кишені своєї куртки, яка висіла на стільці. В цей час, у нього виник умисел на повторне таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, пересів на стілець, якій  знаходився поруч зі стільцем потерпілого, та, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає,   з кишені куртки ОСОБА_4 витягнув грошові кошти в сумі 4000 грн.

Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, маючи реальну можливість розпорядитися грошима, сів до припаркованого автомобіля, де в подальшому був затриманий працівниками міліції.  

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся та пояснив суду, що він проживає в м. Харкові разом з неповнолітнім сином та старенькою мамою, які знаходяться на його утриманні. Він приватний підприємець, для своєї роботи він отримував кредити, однак, в часи кризи в нього не було заробітку та не було чим погашати кредити. Він не знав, що робити, та був вимушений вчиняти крадіжки. Йому дійсно 23 листопада 2010 року в м. Харкові працівники слідства пред’явили обвинувачення у вчиненні декількох крадіжок в кафе. Він 24 листопада 2010 року приїхав до м. Києва для зустрічі щодо роботи,  однак,  під час зустрічі він не про, що не домовився, а тому був в поганому настрої. Він зайшов до  піцерії, де вживав пиво. В цей час, його увагу привернув незнайомий, як він тепер знає ОСОБА_4 Він бачив, як той поклав до кишені пачку грошей та не слідкує за ними. Він вирішив забрати ці гроші. Для цього він пересів на сусідній стілець, впевнився в тому, що його дії ніхто не бачить, та своєю правою рукою витягнув з кишені куртки гроші. Викрадені гроші він поклав до кишені,  швидко вийшов з піцерії та пішов до автомобіля. Коли він сів в автомобіль, то до нього підбігли чоловіки, які представилися працівниками міліції. Як він потім від них дізнався,  то вони  слідкували за потерпілим, а   тому бачили його дії. Він був затриманий та повернув потерпілому усі гроші. Він дуже розкаюється у вчиненому злочині, просить не позбавляти його волі, оскільки в нього загострилася хвороба суглобів та кісток, він практично не може пересуватися, а в медичні частині слідчого ізолятору, йому не можуть надати належної допомоги.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині,  ОСОБА_1  просив суд не допитувати потерпілого,  свідків, не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням.

          Покази підсудного  ОСОБА_1  під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

          За таких обставин, відповідно до вимог ст. 299 КПК України, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Наведене свідчить про повну доведеність вини підсудного ОСОБА_1,  у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.

          Дії підсудного ОСОБА_1  правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями  вчинив  таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.

          Вирішуючи питання про обрання міри покарання підсудному  ОСОБА_1,   суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого  злочину,  обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який щиро розкаявся у вчиненому  злочині, активно сприяв органу досудового слідства в розкритті злочину, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується,  не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, інвалід 3 групи,  має на утриманні неповнолітнього сина та   маті похилого віку,  від його дій не настало тяжких наслідків,   раніше не судимий, але на час вчинення злочину, був притягнутий до кримінальної відповідальності,  вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, від його дій не настало тяжких наслідків, потерпілому одразу повернув всі кошти і останній не має претензій матеріального характеру.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 66  КК України, суд визнає  його  щире каяття  у вчиненому злочині, активне сприяння органу досудового слідства в розкритті злочину, те, що він інвалід 3 групи, має на своєму утриманні неповнолітнього сина та   матір похилого віку, потерпілому в повному обсязі повернута сума викрадених коштів.

Обставинами, які  обтяжують  покарання підсудного ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 67  КК України, суд визнає   вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

 Враховуючи особу підсудного, ставлення його до вчиненого,  конкретні обставини справи,  обставини встановлені під час судового слідства та сукупність пом’якшуючих обставин,  суд приходить до висновку,  що виправлення та перевиховання      ОСОБА_1,  можливо при призначенні йому покарання у виді арешту.  

 Підстав для застосування, при призначенні покарання,  до   ОСОБА_1   положень   ст.  75  КК України, судом не встановлено.  

Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ-21112, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САА НОМЕР_2 на ім’я ОСОБА_1, 4 ключі з брелком від сигналізації,  які згідно постанови слідчого та квитанції, зберігаються в камері речових доказів Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві,   у відповідності до вимог ст. 81 КПК України,  необхідно повернути власнику –ОСОБА_1  (а.с.30-31).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд –

             з а с у д и в:

 ОСОБА_1   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого   ч.2 ст. 185 КК України,    та призначити йому покарання у виді  5 (п’яти) місяців арешту.

Запобіжний захід  ОСОБА_1    до вступу вироку в законну силу, залишити  утримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі  ДДУЗПВП.  

Строк відбуття покарання рахувати з 24 листопада 2010 року .

Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ-21112, державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САА НОМЕР_2 на ім’я ОСОБА_1, 4 ключі з брелком від сигналізації,  які, згідно постанови слідчого та квитанції, зберігаються в камері речових доказів Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві,    -  повернути власнику, ОСОБА_1  (а.с.30-31).

          Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб через Дніпровський районний суд м. Києва, а засудженим, який знаходиться під вартою,  в той же термін з моменту отримання копії вироку.

Суддя