АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2918/2011 р.                    Головуючий у 1-й інстанції: Наймова І.Й.

                                                                                     Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 травня 2011 р.                                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Осоцького І.І.,

суддів:                 Давискиби Н.Ф.,

                            Мануйлова Ю.С.

при секретарі      Бурими В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу  Комунарського районного суду м. Запоріжжя про відмову в забезпечені позову по справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, та з заявою про забезпечення його позову. В заяві просив суд, накласти арешт на майно ОСОБА_4 в межах заявлених ним позовних вимог: матеріальної шкоди в сумі 10 744 грн., моральної шкоди в сумі 2500 грн. та судових витрат в сумі 228 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2011 року відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою судді, ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу судді скасувати  та вирішити питання по суті.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали  суду першої інстанції  в межах доводів  апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Із позовної заяви видно, позивач ставить питання про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10744 грн. і в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500 грн., завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову,  шляхом накладення  арешту на майно відповідача у межах заявленого позову, суддя першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у відповідача будь-якого майна, що не дозволяє встановити співмірність виду забезпечення позову із заявленими вимогами, тому заява про забезпечення позову є передчасною і не підлягає задоволенню. Крім того, позивачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вказаний висновок є правильним, відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

З урахуванням наведеного, висновок судді про відмову у забезпеченні позову є вірним. Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її скасування не має.   

Під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_4 було надано заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2011 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто - 7944 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 1000 грн. –моральної шкоди.

Наведені доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 317 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2011 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, оскарженню не підлягає.   

Головуючий:

Судді: