20 червня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3 про усунення порушення прав власника, вселення та виселення, за касаційним поданням прокурора м. Євпаторії на рішення Євпаторійського міського суду від 17 грудня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 липня 2003 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У листопаді 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3 про усунення порушення прав власника, вселення та виселення.

Зазначали, що їм на праві власності належить жилий будинок під АДРЕСА_1.

В 1985 році, з їх дозволу, в зазначений будинок вселились для тимчасового проживання брат ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та його співмешканка ОСОБА_3

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 помер, а відповідачка з двома неповнолітніми дітьми залишилася проживати у будинку, та що вони, як власники жилого будинку, також потребують поліпшення житлових умов, просили вселити їх у будинок, висилити відповідачку з дітьми із будинку.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 17 грудня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 липня 2003 року, позов задоволено частково, - ОСОБА_1, ОСОБА_2 вселені в будинок АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_3 звільнити будинок від меблів, у задоволені позовних вимог про виселення ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми  - відмовлено. 

Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 червня 2004 року рішення Євпаторійського  міського суду від 17 грудня 2002 року та ухвала апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 липня 2003 року залишені без змін.

У касаційному поданні прокурор м. Євпаторії ставить питання про  скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами  норм матеріального  та порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційного подання цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційне подання прокурора м. Євпаторії відхилити.

            Рішення Євпаторійського міського суду від 17 грудня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 липня 2003 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає .