Справа № 2-3578/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.01.1991 між позивачем і відповідачем укладено шлюб. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згодом сторони почали віддалятися один від одного і це призвело до того, що в подальшому спільне життя у них не склалося: відповідач протягом останнього року мало цікавиться сім’єю, сторони не мають спільних інтересів. Через розбіжність у поглядах на життя спільне проживання сторін, існування сім’ї та збереження шлюбу виявилося неможливим. Шлюбні стосунки фактично припинилися з березня 2011 року і з цього часу спільного господарства вони не ведуть. У зв’язку з цим позивач просить розірвати шлюб, укладений з відповідачем.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач визнав позов у повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечував.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 11.01.1991 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Відділом записів актів громадянського стану Івано-Франківського міськвиконкому, та про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за № 27 (а.с. 5).

Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва, Україна, 06.01.1995р., актовий запис             № 11 (а.с. 6).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, збереження шлюбу і примирення між ними не можливе.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу  надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач висловила бажання іменуватися прізвищем ОСОБА_1.

Повно та всебічно з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову та встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 105, 110, 112, 113, 114 СК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 11 січня 1991 року Відділом запису актів громадянського стану Івано-Франківського міськвиконкому за актовим записом № 27, розірвати.

Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня рішення його проголошення.

Головуючий