ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-4494/10/0204
Головуючий у 1-й інстанції: Ковчежнюк В.М.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
01.12.2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2010 року позов задоволено. А саме, визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправною в частині ненарахування і невиплати ОСОБА_3 надбавки до пенсії розміром 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_3 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щомісячно виплачувати ОСОБА_3 надбавку до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1.12.2010 року по день припинення такого права позивачки.
Не погоджуючись з даною постановою суду, управління Гловне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на законодавчу неврегульованість порядку виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи просить оскаржувану постанову скасувати. Судова колегія, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Розглянувши спір в порядку скороченого провадження та дотримуючись вимог пункту 6 статті 183-2 КАС України судом першої інстанції вірно визначено юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач має статус дитини війни та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Гайсинський районний суд Вінницької області не правильно визначив період, за який необхідно проводити такий перерахунок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив здійснити перерахунок пенсії з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницкій області щомісячно здійснювати нарахування та виплату надбавки до пенсії починаючи з дня звернення до суду і по день припинення такого права.
Крім того, місцевим судом залишилась невирішена вимога позивача про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати зазначену соціальну допомогу по день припинення такого права позивача, яка задоволенню не підлягає, так як суд не наділений повноваженнями щодо зобов’язання органів державної влади виконувати будь-які зобов’язання в майбутньому, оскільки порушення яких-небудь прав, свобод та законних інтересів ще не відбулося.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, і відповідно розподіл судових витрат має здійснюватись в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права та вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення періоду, за який необхідно провести перерахунок підвищення до пенсії та розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.
Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії змінити.
Викласти абзац 4 резолютивної частини постанови наступним чином:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_3 передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" надбавку до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 1 грн. 70 коп. судового збору".
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович