ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-447/10/0216
Головуючий у 1-й інстанції: Тучинська Н.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни
Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області на постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
31 жовтня 2010 року позивачі звернулися до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області посилаючись на те, що відповідач протиправно нараховує та виплачує їм надбавку до пенсій як дітям війни, в розмірі меншому за 30% мінімальної пенсії за віком .
Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2010 року, позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області щодо відмови нарахування та виплати підвищення до пенсій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як дітям війни в розмірі 30 % мінімальних пенсій за віком. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачам, як дітям війни, недоплачену щомісячну державну 30% соціальну допомогу, що передбачена ст. 6.Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 30 квітня 2010 року по 12 листопада 2010 року та виплатити недораховану суму..
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2010 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду І інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про зобов’язання здійснення перерахунку доплати до пенсії згідно зі статтею 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, як вбачається із матеріалів справи, позивачі є пенсіонерами за віком та мають статус дітей війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 3 цього ж Закону визначено, що законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України .
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених виплат, згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Колегія суддів вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Отже позивачі мають право з врахуванням шестимісячного строку позовної давності передбаченого ст. 99 КАС України, на отримання підвищення пeнcії на 30 % мінімальної пeнciї за віком.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про перерахунок підвищення пенсії позивачам, як дітям війни, з урахуванням її підвищення 30 % мінімальної пенсії підлягають задоволенню з 30 квітня 2010р.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст.198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв’язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2010р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2010 року –без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович